АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1157-2006р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про поновлення на роботі - Гибало О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції - Подорога В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 23 " червня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Трюхана Г.М.
суддів Подороги В.М., Бородійчука В.Г.
при секретарі Шанауріній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Одеської залізниці на рішення Смілянського міськрайонного суду від 26 квітня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
встановила:
23 січня 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Одеської залізниці про поновлення його на попередньому- місці роботи, оплату часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з 28 серпня 1957 року працював на різних посадах в локомотивному депо станції імені Т.Шевченко Одеської залізниці, а з 1.05.1994 року інженером-технологом.
Наказом виконуючого обов'язки начальника депо від 16 січня 2004 року його було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважної причини.
Вважаючи наказ незаконним ОСОБА_1 просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 25000 грн.
Рішенням Смілянського міського суду від 5 березня 2004 року залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 15 грудня 2005 року було постановлено касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Смілянського міського суду від 5 березня 2004 року та ухвалу колегії судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
При новому розгляді рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року ухвалено:
2
позов задовольнити частково.
Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконним та поновити його на посаді інженера-технолога 1 категорії локомотивного депо станції ім. Т.Шевченка Одеської залізниці.
Стягнути з Одеської залізниці на користь ОСОБА_1 27075 грн.00 коп. втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 січня 2004 року по 26 квітня 2006 року та 5000 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, а всього 32075 грн.00 коп.
В задоволенні решти вимог позивача відмовити.
Стягнути з Одеської залізниці 279 грн.25 коп. судового збору на користь держави.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в своїй апеляційній скарзі Одеська залізниця просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши учасників процесу, обговоривши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником, або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ще 26 грудня 2003 року подав заяву своєму безпосередньому керівнику, головному технологу ОСОБА_2 з проханням відпустити його з роботи 29 грудня 2003 року на чотири години з умовою відпрацювати їх у вихідний день 28 грудня 2003 року, на що останній дав згоду, поставивши на заяві відповідну резолюцію (а.с.54 т.1), 28 грудня 2003 року ОСОБА_1 відпрацював повний робочий день, а 29 грудня 2003 року займався оформленням документації, пов'язаною з реєстрацією вільної профспілки працівників залізничного транспорту свого підприємства. Судова колегія вважає, що за таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 прогулу в тому його значення як це передбачено трудовим законодавством.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 27.Х1.2003р. обраний головою профкому Вільної профспілки працівників локомотивного депо станції ім.. Шевченко, яка 11.12.2003 року ввійшла в об'єднання вільних профспілок залізничників України.
Відповідно до ч.З ст.252 КЗпП України згоду на його звільнення з роботи повинен був дати вищий виборний орган цієї профспілки, чого адміністрацією депо дотримано не було.
Судова колегія вважає, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи, адміністрацією локомотивного депо станції ім. .Шевченка були грубо порушені норми кодексу законів про працю України, тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про поновлення позивача на попередній посаді, стягнення на його користь втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн., поскільки порушення законних прав позивача, у продовж тривалого періоду часу, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимогали від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.
Аналізуючи зазначене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, обґрунтоване на зібраних та перевірених по справі доказах, в межах пред'явленого позивачем позову, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і вони не дають підстав передбачених статтями 307-309 ЦПК України для його скасування або зміни.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Одеської залізниці - відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двохмісячного строку, з дня набрання законної сили.