КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 910/10369/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко М.Г. - представник за довіреністю № 36 від 01.08.2016;

від відповідача: Королецька В.А. - представник за довіреністю б/н від 01.07.2016;

від третьої особи 1: Кібець Р.Р. - представник за довіреністю №27-27951/16;

від третьої особи 2: не з'явились;

від третьої особи 3: не з'явились;

від третьої особи 4: Самборська Г.М. - представник за довіреністю б/н від 01.07.2016;

від третьої особи 5: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016

у справі № 910/10369/16 (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 1),

2. Національний банк України (третя особа 2),

3. ОСОБА_8 (третя особа 3),

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (третя особа 4)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович (третя особа 5),

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О. (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» (надалі - відповідач) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6256, що був укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», а також просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» право майнової вимоги за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеним між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» та повернути оригінали документів, які отримані згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_8: кредитний договір № 945 від 20.08.2012 р., іпотечний договір, посвідчений 20.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6550, договір поруки № 945-1 від 20.08.2012, договір застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2012, договір купівлі-продажу квартири від 20.08.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6546, витяг з реєстру правочинів № 11725444 від 20.08.2012, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, позивач просив суд внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб'єктів в записі про іпотеку: 2929263, замінити іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» на іпотекодержателя Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; внести зміни про суб'єктів в записі обтяження: 2929327, замінити обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» на обтяжувача Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що банк, уклавши оспорюваний договір відступлення права вимоги, безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції. Також позивач зазначає, що, уклавши оспорюваний правочин, він прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину. Крім того, позивач зазначає, що умови договору відступлення прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договором відступлення, отже надають кредитору - ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами ПАТ «УПБ», що прямо визначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 (повний текст складено 01.08.2016) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 11.08.2016 (згідно відтиску штемпеля поштового відділення на конверті) позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, місцевим господарським судом не було враховано ту обставину, що договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 є нікчемним на підставі п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Спеціальний Закон), що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження.

Розгляд справи відкладався.

28.10.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній зазначив, що судом першої інстанції було винесено рішення з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга, на думку відповідача, не підлягає задоволенню.

31.10.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, в яких третя особа 1 підтримує подану апеляційну скаргу у даній справі та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.

31.10.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Сіті-Стейт» надійшов також відзив на апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Національного Банку України надійшли письмові пояснення, в яких останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовну вимоги, оскільки договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015, на думку Національного Банку України, є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Спеціального Закону, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Окрім цього, третя особа 2 подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі Національного Банку України, яке було задоволено судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 28.11.2016 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримала, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового про задоволення позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2016 проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначила, що відсутні підстави визнання договору про відступлення прав вимоги нікчемним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи 1 апеляційну скаргу у даній справі підтримав, зазначив, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення ст. 38 Спеціального Закону, а тому просив рішення у даній справі скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.

В судовому засіданні 28.11.2016 представник третьої особи 4 проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники третьої особи 3 та третьої особи 5 в судове засідання 28.11.2016 не з'явились, про час місце судового розгляду повідомлені належним чином, що про свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення представникам вказаних осіб ухвали суду від 31.10.2016. Жодних заяв, клопотань від останніх не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи 3 та третьої особи 5, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, оглянувши оригінали наданих документів, заслухавши присутніх представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (як первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» (як новим кредитором) було укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за № 6256 (надалі - договір).

Пунктом 1 договору передбачено, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_8 (третя особа 3), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній п. 5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором № 945 від 20.08.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього та іпотечним договором від 20.08.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим номером 6550, предметом якого є іпотека нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1, та має загальну площу 68,8 кв.м., житлову площу 52,4 кв.м., укладеними між публічним акціонерним товариством «Українській професійний банк» та ОСОБА_8; а також за договором поруки № 945-1 від 20.08.2012 та договором застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2012, укладеними між ТОВ «Сіті-Стейт» та первісним кредитором.

За умовами пункту 2 договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, в тому числі, але не виключно право вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісії та штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі, який буде існувати на момент переходу права вимоги, вказаний в п. 3 цього договору, а також всі права заставодержателя за договором застави, іпотекодержателя за іпотечним договором та всі права за договором поруки.

Відповідно до п. 3 договору станом на 25.05.2015 заборгованість за кредитним договором становила 350 947,66 грн.

За змістом п. 5 договору, за відступлені права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 350 947,66 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора.

Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015, на підставі п. 6 договору про відступлення прав вимоги, укладеного між сторонами, позивач передає, а відповідач приймає права за зобов'язанням, в тому числі ОСОБА_8 наступні документи: кредитний договір №945 від 20.08.2012, іпотечний договір, посвідчений 20.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6550, договір поруки № 945-1 від 20.08.2012, договір застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2012, договір купівлі-продажу квартири від 20.08.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6546, витяг з реєстру правочинів №11725444 від 20.08.2012, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2015 (фактично через 2 дні після укладення договору відступлення права вимоги) Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк».

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіної № 26/ТА від 29.05.2015 вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ст. 38 Спеціального Закону.

Відповідно до протоколу №7 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу №26/ТА від 29.05.2015, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено наступні порушення норм законодавства при укладенні, зокрема, договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 6256, а саме: постановою Правління Національного банку України № 293/БТ позивача було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження, зокрема, заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку (десятий абзац пункту 3. Постанови №293/БТ). Так, договір відступлення було укладено 26.05.2015, під час дії обмежень, запроваджених Постановою №293/БТ, при цьому у цей період укладення таких договорів було банку заборонено, оскільки за своєю суттю вказаний договір відступлення мав на меті задоволення вимог кредитора банку - ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС». Крім того, розрахунки за договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, на рахунки 2909 («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами») позичальника банку по договору відступлення на рахунок НОМЕР_1. Таким чином, при розрахунках по договору відступлення, що здійснювалися в національній валюті України, платежі проходили не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному Банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України. Також умови договору відступлення, укладеного між банком та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», прямо передбачають передачу ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та надає кредитору банку - ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» переваги перед іншими кредиторами. За таких обставин, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6256, що є нікчемним згідно зі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіною було складено повідомлення № 01-10/3279 від 03.08.2015 про нікчемність правочину, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС», відповідно до якого останнє повідомлено про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 6256. Вказаним повідомленням про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015).

При цьому, спір у справі виник з підстав визнання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіною в порядку здійснення перевірки правочинів, вчинених протягом року до введення в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» тимчасової адміністрації, відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», спірного договору відступлення права вимоги нікчемним, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності такого правочину.

Суд першої дійшов висновку про відсутність підстав вважати договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за № 6256, нікчемним в порядку п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема, з таких підстав (пункти 1,2,7):

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Як зазначалось вище, Уповноваженою особою Фонду відповідачу направлено повідомлення про нікчемність правочинів № 01-10/3279 від 03.08.2015, в якому повідомлено про нікчемність договору відступлення права вимоги, а також витребувано у відповідача всі отримані за умовами вказаного договору оригінали документів. На доказ направлення вказаного повідомлення до матеріалів справи залучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0266005961130 з відміткою відповідача про отримання 13.08.2015.

При цьому, у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідач оригінали документів не повернув, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

З витягу з протоколу № 7 від 24.07.2015 засідання комісії з перевіркм договорів (інших правочинів) на виконання Наказу № 26/ТА від 29.05.2015 (а.с. 33-38) та позовної заяви вбачається, що спірний правочин підпадає під критерії нікчемності, визначені п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а як на підставу для віднесення їх до нікчемних Уповноваженою особою Фонду зазначено, що станом на дату укладення таких договорів відповідач був кредитором позивача, зокрема, за договором № 315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та депозитним договором № 245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015.

Разом з цим, спірним договором про відступлення права вимоги позивач відступив відповідачу право вимоги за кредитним договором № 945 від 20.08.2012, іпотечним договором від 20.08.2012, договором поруки № 945-1 від 20.08.2012 та договором застави № 945-2 від 20.08.2012, фактично надавши відповідачу як кредитору позивача переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд першої інстанції не погодився з посиланнями позивача на наявність правових підстав для віднесення договору відступлення права вимоги до нікчемних на підставі п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з чим суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Спеціального Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна. Суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача, що оскільки спірний правочин був оплатним, останній не може бути віднесено до нікчемних на підставі вказаного пункту. При цьому, доказами оплатності такого правочину, на думку відповідача, є оригінал платіжного доручення № 53 від 27.05.2015, відповідно до якого відповідач перерахував на рахунок позивача 350 947,66 грн. за відступлення права вимоги.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта, що вказане платіжне доручення фактично виконано не було, а тому позивач на підставі спірного правочину безоплатно здійснив відчуження майна. Так, відповідно до Постанови Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. При цьому, відповідно до п. 1.12. банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Разом з цим, з матеріалів справи, зокрема з довідки НБУ № 55-0004/59610 від 18.07.2016 (а.с. 187) вбачається, що залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» станом на 27.05.2016 становить всього 43 805,61 грн. Таким чином з урахуванням того, що платіжне доручення № 53 від 27.05.2015 виконано банком не було, фактично кошти за відступлення права вимоги не надійшли на кореспондентський рахунок позивача.

Відхиляючи доводи банку щодо нікчемності спірних договорів, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами спірного договору передбачено обов'язок нового кредитора здійснити перерахування на користь позивача грошових коштів за набуте право вимоги, тобто, відчуження майнових прав відбулося не безоплатно. Однак, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

Відтак, приймаючи рішення, місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам позивача, що банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника на користь третьої особи, передавши право вимоги та позбавивши себе цього права, безоплатно, оскільки кошти за відступлене право вимоги банком не отримано. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі № 910/933/16).

При цьому, судом апеляційної інстанції не приймаються доводи відповідача про порушення позивачем п. 1.12 Інструкції як на підставу для залишення позову без задоволення, відповідно до якого банк був зобов'язаний надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини, оскільки таке порушення Інструкції щодо повідомлення хоч і мало місце, проте не впливає на ту обставину, що кошти за відступлене право вимоги не було отримано банком, оскільки коштів на кореспондентському рахунку банку було недостатньо для виконання платіжного виконання доручення відовідача (про що не міг не бути обізнаний банк).

Щодо доводів позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 38 Спеціального Закону суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вказаного пункту, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, за якими банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами місцевого господарського суду, що позивачем не надано доказів того, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним. Разом з цим, доводи апелянта, що позивачем було укладено ряд договорів із відповідачем, внаслідок чого він став неплатоспроможним, судом апеляційної інстанції також не приймаються, оскільки виходячи з предмету та підстав позову, суд не досліджує правовідносини позивача та відповідача, які виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Щодо посилань позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на п. 7 ч. 3 ст. 38 Спеціального Закону суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором № 315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та за депозитним договором № 245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015 відповідач перерахував на депозитний рахунок (відкритий в ПАТ «УПБ») 10 000 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з цим, позивач зазначив, що за вказаним депозитним договором повернення коштів відповідачу не відбулось, оскільки на кореспондентському рахунку позивача станом на 25.05.2015 залишок грошових коштів становив лише 160 890,97 грн., а станом на 27.05.2015 - 43 805,61 грн. Таким чином, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів на кореспондентському рахунку станом на 25.05.2015, фактично, меморіальний ордер № 22998266 від 25.05.2015 виконано не було, як і платіжне доручення відповідача № 53 від 27.05.2015. Доказів в розумінні ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України протилежного відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанцій надано не було.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. (Вказаного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14 (3-24гс15) та від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14).

Разом з цим, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас відповідач, будучі кредитором позивача за укладеним з ним депозитним договором та розрахувавшись за договором відступлення права вимоги від 26.05.2016 отримав від позивача майнові вимоги до ОСОБА_8 за кредитним договором № 945 від 20.08.2012, іпотечним договором від 20.08.2012, договором поруки № 945-1 від 20.08.2012 та договором застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2015 та, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення частини своїх майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, які (переваги) не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача.

За таких обставин, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірно в силу приписів п.п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" віднесла договір відступлення права вимоги до нікчемних.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 ЦК України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

А тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину підлягають задоволенню та підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» повернути оригінали документів, які останній отримав згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_8: кредитний договір № 945 від 20.08.2012; іпотечний договір, посвідчений 20.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6550; договір поруки № 945-1 від 20.08.2012; договір застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2012; договір купівлі-продажу квартири від 20.08.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6546; витяг з реєстру правочинів № 11725444 від 20.08.2012; технічний паспортна квартиру АДРЕСА_1

А тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» повернути на користь ПАТ «Український професійний банк» право майнової вимоги за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що така позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту права, оскільки майнові права, хоча за приписами ст. 190 Цивільного кодексу України, є майном, однак є неспоживною річчю, що, відповідно, не має уречевленої форми, а тому, не може бути фізично повернуто позивачу. А з огляду на те, що договір відступлення права вимоги є нікчемним, право вимоги, що є об'єктом такого договору, вважається таким, що не перейшло до нового кредитора.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги (з урахуванням тієї обставини, що єдиним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС») про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб'єктів в записі про іпотеку: 2929263, замінити іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» на іпотекодержателя Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; внести зміни про суб'єктів в записі обтяження: 2929327, замінити обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» на обтяжувача Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з цим, з позовних вимог (зокрема, з п. 4 прохальної частини позову) заявлених у даній справі вбачається, що позивач просив внести зміни до Державного реєстру, не вказуючи осіб, яких необхідно зобов'язати внести такі зміни до Державного реєстру. При цьому за змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

А тому, з урахуванням нікчемності договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, позивач не позбавлений права звернутись до державного реєстратора або до нотаріуса (як спеціального суб'єкту у передбачених законом випадках) із заявою про внесення змін до Державного реєстру. Окремими підставами відмови в задоволенні позовних вимог (викладених в п. 4 прохальної частини позову), крім вищевикладеного є відсутність будь-якого нормативного обґрунтування заявлених вимог, порушення прав в розумінні ст. 1 ГПК України.

З урахуванням вказаних вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10369/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10369/16 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6256, що був укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів, які останній отримав згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_8: кредитний договір № 945 від 20.08.2012; іпотечний договір, посвідчений 20.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6550; договір поруки № 945-1 від 20.08.2012; договір застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2012; договір купівлі-продажу квартири від 20.08.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6546; витяг з реєстру правочинів № 11725444 від 20.08.2012; технічний паспортна квартиру АДРЕСА_1 з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6256, що був укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код ЄДРПОУ 39243396) повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15, код ЄДРПОУ 19019775) оригінали документів, які останній отримав згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_8: кредитний договір № 945 від 20.08.2012; іпотечний договір, посвідчений 20.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6550; договір поруки № 945-1 від 20.08.2012; договір застави майнових прав на грошові кошти № 945-2 від 20.08.2012; договір купівлі-продажу квартири від 20.08.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим № 6546; витяг з реєстру правочинів № 11725444 від 20.08.2012; технічний паспортна квартиру АДРЕСА_1

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10369/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код ЄДРПОУ 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15, код ЄДРПОУ 19019775) судовий збір у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 031 (три тисячі тридцять одна) грн. 60 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 910/10369/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім