ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 р.                                                                      Справа № 917/325/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Процесинг - Інсталейшн", вул. Академіка Кримського 4 - А оф. 100, м. Київ, 03142

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, офіс. 204, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 45884,68 грн. пені,19195,90 грн. 5% річних, 29850,39 грн. інфляційних

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 21.09.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 20.10.2016 р.

В судовому засіданні 29.11.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення пені за несвоєчасну оплату поставлених товарів в сумі 45884,68 грн., 5% річних в сумі 19195,90 грн. та інфляційних втрат в сумі29850,39 грн. за договором поставки №1/10/15 від 01.10.2015 року (в редакції заяви від 04.11.2016 року).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-процесинг інсталейшн" були задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-процесинг інсталейшн" 497696,86 грн. боргу, 27 234,55 грн. пені, 3724,24 грн. 5% річних, 7929,94 грн. судового збору, 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката (том 1, арк. с. 82-83).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року у справі №917/325/16 залишено без змін (том 1, арк. с. 112-116).

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі №917/325/16 скасовано в частині, що стосується: розгляду позовних вимог про стягнення сум пені 26 179,50 грн. і процентів річних у сумі 2 145,85 грн. та розподілу судових витрат зі справи. Справу № 917/228/15 у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області (том 1, арк. с. 144-149).

При цьому у постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року зазначено, що:

- поза увагою обох судових інстанцій залишилося те, що за приписом статті 3 ОСОБА_3 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цих нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (відповідну правову позицію викладено і в абзаці першому підпункту 2.9 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Судові інстанції у перевірці правильності здійсненого позивачем розрахунку пені не з'ясували його відповідності згаданим нормам ОСОБА_3 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Господарського кодексу України;

- стягуючи з відповідача на користь позивача п'ять процентів річних, попередні судові інстанції не з'ясували й не відобразили в оскаржуваних рішенні і постанові, чи встановлено Договором або законом інший (відмінний від трьох) розмір процентів;

- за результатами нового розгляду має бути здійснено й розподіл судових витрат зі справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи справу № 917/325/16 передано на новий розгляд (в частині, що стосується розгляду позовних вимог про стягнення сум пені 26 179,50 грн. і процентів річних у сумі 2 145,85 грн.; розподілу судових витрат зі справи) судді Тимощенко О.М., що підтверджується протоколом віл 17.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.11.2015 року ( том1, арк. с. 181-182) справу прийнято до нового розгляду.

04.11.2016 року від відповідача до початку слухання справи по суті надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (том 1, арк. с. 230-235), в якій позивач вказує на те, що на сьогоднішній день зобов'язання відповідача з оплати основної суми заборгованості за поставлений товар не виконані, тому позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено часткове погашення суми основної заборгованості в сумі 30000 грн. Позивач вказує, що на день подання даної заяви загальний розмір актуальної заборгованості відповідача перед позивачем складає 458846,86 грн. Згідно поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату поставлених товарів в сумі 45884,68 грн., 5% річних в сумі 19195,90 грн., інфляційні в сумі 29850,39 грн.

В судовому засіданні 08.11.2016 року представник позивача підтримав заяву від 04.11.2016 року про збільшення розміру позовних вимог та просив суд розцінювати дану заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 5% річних, а також як заяву про зміну предмету позову в частині стягнення інфляційних та просив суд прийняти її до розгляду.

Суд ухвалою від 08.11.2016 року (том 2, арк. с. 10-11) прийняв заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви від 04.11.2016 року.

Також від позивача 04.11.2016 року до суду надійшли письмові пояснення (том 1, арк. с. 225-228).

24.11.2016 року від позивача до суду надійшло клопотання про розділ судових витрат (том 2, арк. с. 18-19).

Також 24.11.2016 року від позивача надійшов супровідний лист з додатками (том 2, 24-26), а саме: копія договору про надання правової допомоги, копія опису вкладення про направлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.11.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні усно заперечувала проти позовних вимог та просила суд відкласти розгляд справи для надання часу на підготовку контр розрахунку, оскільки відповідачу не надходила заява про збільшення розміру позовних вимог.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання керуючись наступним.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Посилання відповідача на не отримання заяви про збільшення розміру позовних вимог судом до уваги не береться, оскільки позивачем надано суду докази направлення на адресу позивача корпії заяви про збільшення розміру позовних вимог (том 2, арк. с. 26). Крім того, суд ухвалою від 08.11.2016 року прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині пені та 5 % річних та про зміну предмету позову в частині інфляційних. Зазначена ухвала була надіслана відповідачу. Отже, відповідач з моменту винесення ухвали мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подачі суду своїх заперечень, яким не скористався.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що в попередньому судовому засіданні представником відповідача вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, яке ухвалою суду від 08.11.2016 року було задоволено.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 ОСОБА_3 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року по даній справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки №1/10/15 від 01.10.2015 року залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року (том 1, арк. с. 144-149).

Даним рішенням та постановами встановлено наступне.

01.10.2015 ТОВ Фуд-Процесинг Інсталейшн (надалі - позивач) та ТОВ Овруцький Молочноконсервний Комбінат (надалі - відповідач) укладено договір поставки від №1/10/15.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, або виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості і асортименті та за ціною, що визначається сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору, які є невід'ємною частиною.

Ціна товару, що постачається за цим договором встановлюється в національній валюті України, визначається сторонами на дату підписання сторонами відповідної специфікації на товар та відображається у рахунках-фактурах і накладних. Загальна вартість договору складається з сукупності сум всіх накладних, за якими постачальник поставив товар покупцю протягом строку дії даного договору (п.п.2.1.2.2 договору).

На виконання умов договору, за період з жовтня по грудень 2015 року позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін: №11702 від 29.10.2015 на 1 920,00 грн.; №11705 від 30.10.2015 на 6 050,40 грн.; №11929 від 20.11.2015 на 103 134,98 грн.; №12074 від 04.12.2015 на 390 002,70 грн.; №12134 від 10.12.2015 на 5 940,00 грн.; №12162 від 11.12.2015 на 4 488,77 грн.

Вартість товару, поставленого відповідачу за вищевказаними видатковими накладними, складає 511 536,85 грн.

Сторони у п.3.1 договору встановили, що якщо інший порядок оплати товару не визначений сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору, оплата за товар по цьому договору, здійснюється покупцем в наступному порядку: 100% вартості відповідного товару оплачується покупцем протягом 7 банківських днів з дати отримання товару Покупцем від Постачальника за відповідною видатковою накладною.

Як зазначає позивач, з урахуванням того, що до відвантаження товару за вищезазначеними видатковими накладними відповідач здійснив оплату грошових коштів в сумі 32 164,99 грн. за одним з рахунків-фактур позивача (№15454 від 29.04.2015), а позивач відвантажив товар, відповідно до сплаченого рахунку фактури лише на суму 18 325,00 грн., загальна сума боргу відповідача за вищевказаними видатковими накладними підлягає зменшенню на 13 839,99 грн. (32 164,99 грн. -18 325,00 грн).

27.04.2016 відповідач сплатив частину боргу в розмірі 8850,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума боргу ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат перед ТОВ "Фуд-Процесинг Інсталейшн", за поставлений товар станом на дату розгляду справи складає 488846,86 грн.

Отже, в рішенні та постановах встановлено наявність між сторонами зобов'язань, що виникли з договору поставки від №1/10/15 від 01.10.2015 року. Також судами встановлено порушення відповідачем вимог договору поставки від №1/10/15 від 01.10.2015 року в частині оплати в сумі 488846,86 грн.

Факти, встановлені в рішенні господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року по даній справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки №1/10/15 від 01.10.2015 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року не мають доводитись знов.

Як вказує позивач після винесення господарським судом Полтавської області рішення у даній справі від 12.05.2016 р. про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 488 846,86 грн. відповідачем 02.06.2016 p., 01.07.2016 р. та 01.07.2016 року було здійснено три платежі з метою часткового погашення основного боргу, в загальній сумі 30000,00 грн., що підтверджується копією банківських виписок по рахунку (том 1, арк. с. 238).

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 45884,68 грн. пені за несвоєчасну оплату поставлених товарів за договором поставки від №1/10/15 від 01.10.2015 року за періоди: з 02.12.2015 року - 29.02.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №11929 від 20.11.2015 року на суму боргу 58415,39 грн.); з 16.12.2015 року - 12.06.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12074 від 04.12.2015 року на суму боргу 390002,70 грн.); з 22.12.2015 року - 18.06.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12134 від 10.12.2015 року на суму боргу 5940,00 грн.); з 23.12.2015 року - 19.06.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12162 від 11.12.2015 року на суму боргу 4488,77 грн.);

- 19195,90 грн. 5% річних за періоди: з 02.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №11929 від 20.11.2015 року на суму боргу 58415,39 грн.); з 16.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12074 від 04.12.2015 року на суму боргу 390002,70 грн.); з 22.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12134 від 10.12.2015 року на суму боргу 5940,00 грн.); з 23.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12162 від 11.12.2015 року на суму боргу 4488,77 грн.);

- 29850,39 грн. інфляційних втрат за періоди: з 02.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №11929 від 20.11.2015 року на суму боргу 58415,39 грн.); з 16.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12074 від 04.12.2015 року на суму боргу 390002,70 грн.); з 22.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12134 від 10.12.2015 року на суму боргу 5940,00 грн.); з 23.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12162 від 11.12.2015 року на суму боргу 4488,77 грн.) (розрахунок том1, арк. с. 232-234).

При прийнятті рішення в частині пені, 5% річних та інфляційних суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом в рішенні господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року, постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року по даній справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки №1/10/15 від 01.10.2015 року залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року судами встановлено порушення відповідачем умов договору поставки №1/10/15 від 01.10.2015 року в частині оплати в сумі 488846,86 грн.

Факти, встановлені в рішенні господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року по даній справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки №1/10/15 від 01.10.2015 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року не мають доводитись знов.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем 02.06.2016 p., 01.07.2016 р. та 01.07.2016 року було здійснено три платежі з метою часткового погашення основного боргу, в загальній сумі 30000,00 грн.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 3 ОСОБА_3 України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 9.3 договору поставки сторони погодили, що за порушення строків оплати, встановлених умовами договору, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день затримки оплати, але не більше 10% від затриманої суми, позивач має право на стягнення пені із відповідача у встановленому розмірі.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 9.4. договору поставки сторони керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України погодили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання на користь постачальника за цим договором, на вимогу зобов'язаний окрім пені, визначеної в даному договорі, також сплатити на користь постачальника 5 процентів річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- 45884,68 грн. пені за несвоєчасну оплату поставлених товарів за договором поставки від №1/10/15 від 01.10.2015 року за періоди: з 02.12.2015 року - 29.02.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №11929 від 20.11.2015 року на суму боргу 58415,39 грн.); з 16.12.2015 року - 12.06.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12074 від 04.12.2015 року на суму боргу 390002,70 грн.); з 22.12.2015 року - 18.06.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12134 від 10.12.2015 року на суму боргу 5940,00 грн.); з 23.12.2015 року - 19.06.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12162 від 11.12.2015 року на суму боргу 4488,77 грн.);

- 19195,90 грн. 5% річних за періоди: з 02.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №11929 від 20.11.2015 року на суму боргу 58415,39 грн.); з 16.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12074 від 04.12.2015 року на суму боргу 390002,70 грн.); з 22.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12134 від 10.12.2015 року на суму боргу 5940,00 грн.); з 23.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12162 від 11.12.2015 року на суму боргу 4488,77 грн.);

- 29850,39 грн. інфляційних втрат за періоди: з 02.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №11929 від 20.11.2015 року на суму боргу 58415,39 грн.); з 16.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12074 від 04.12.2015 року на суму боргу 390002,70 грн.); з 22.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12134 від 10.12.2015 року на суму боргу 5940,00 грн.); з 23.12.2015 року - 01.11.2016 року (за зобов'язаннями по накладній №12162 від 11.12.2015 року на суму боргу 4488,77 грн.) (розрахунок том1, арк. с. 232-234).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 5% річних та інфляційних, суд звертає увагу на наступне.

При здійсненні даних нарахувань позивачем враховано проплати здійснені відповідачем 02.06.2016 p., 01.07.2016 р. та 01.07.2016 року в сумі 30000,00 грн. Також позивачем при нарахуванні пені враховано, положення п. 9.3. договору поставки в частині того, що пеня не може перевищувати 10% суми заборгованості.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень статті ст. 3 ОСОБА_3 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3" та встановлено, що її сума (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ) за підрахунками суду є вищою, ніж сума заявлена відповідачем. Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 45884,68 грн. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за періоди вказані позивачем в розрахунку, не порушує приписів ст. 3 ОСОБА_3 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню судом.

Крім того, судом на підставі вищевикладеного та з урахуванням положень ч. ст. 625 ЦК України та положень пункту 9.4. договору поставки було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 5% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3" та встановлено, що їх нарахування є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Будь-яких доказів у спростування позовних вимоги відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 45884,68 грн. пені, 19195,90 грн. 5% річних, 29850,39 грн. інфляційних втрат.

При розподілі судових витрат зі справи суд керується наступним.

Позивач наполягає на відшкодуванні за рахунок відповідача понесених ним судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4000,00 грн. та оплати судового збору в сумі 9135,58 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження понесених витрат на адвоката позивачем надано суду договір про надання правової допомоги №08-01/2015-1 від 08.01.2015 року, додаток №7 від 14.01.2016 року до договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3771 від 25.06.2009 року, платіжне доручення №3264 від 16.03.2016 року за яким позивачем було сплачено адвокату 4000,00 грн. (том 2, арк. с. 20-23).

Отже, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000,00 грн. є підтвердженими та співрозмірними із сумою позову.

Судовий збір відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судового збору судом також враховується сума основного боргу в розмірі 488 846,86 грн., що стягнута з відповідача на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року по даній справі, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року в даній частині.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,35,43,49,75,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький Молочноконсервний Комбінат (37300, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 24, ідентифікаційний код: 36899405, п/р 26002016412003 в Філії AT "Укрексімбанк" м. Полтава, МФО 331649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-процесинг інсталейшн" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, оф. 100, ідентифікаційний код 36564492, п/р 2600401540923 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) 45 884,68 грн. пені, 19 195,90 грн. 5% річних, 29 850,39 грн. інфляційних, 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 8756,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2016 р.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.