ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
іменем України
"27" липня 2009 р. справа № 5020-1/027
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мірідіс”
(99058, м. Севастополь, вул. Пролетарська, 21, кв.18)
про стягнення заборгованості в розмірі 21532,04 грн., з яких: 18507,40 грн. –основний борг; 849,82 грн. –пеня; 1850,74 грн. –штраф; 217,86 грн. –інфляційні витрати; 106,22 грн. –3% річних;
за участю представників:
позивача – ОСОБА_2, довіреність ВМС №976062 від 28.05.2009;
відповідача –не з’явився.
01.06.2009 фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мірідіс” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 21532,04 грн., з яких: 18507,40 грн. – основний борг; 849,82 грн. –пеня; 1850,74 грн. –штраф; 217,86 грн. –інфляційні витрати; 106,22 грн. – 3% річних.
Представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач у судове засідання 07.07.2009, 27.07.2009 не з`явився, вимоги ухвал суду від 15.06.2009, 07.07.2009 не виконав, витребувані судом документи без поважних причин не надав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвали суду від 15.06.2009, 07.07.2009 надіслані на адресу: 99058, м. Севастополь, вул. Пролетарська, буд. 21, кв. 18, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №Г-2/110 від 11.06.2009 /а.с. 27/ є місцезнаходженням Відповідача.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення, суд
ВСТАНОВИВ:
19.08.2008 між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Мірідіс”(Покупець) укладено договір поставки товару №04 (далі –Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов’язався передати товар у власність Покупця, а останній прийняти його і оплатити на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 8.1. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008. Пунктом 8.6. Договору передбачено, що у випадку якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору ні одна із сторін не заявить про його припинення, то він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Як вбачається з матеріалів справи Договір сторонами нерозірваний, Відповідач приймав товар за накладними №Ч.П-000014 від 16.02.2009, №Ч.П-000147 від 13.03.2009, №Ч.П-000157 від 17.03.2009, №Ч.П-000176 від 19.03.2009 /а.с. 10-13/, та довіреностями ЯПП№794449 від 16.02.2009, ЯПП №794410 від 13.03.2009, ЯПП №794411 від 17.03.2009, ЯПП№794413 від 19.03.2009 /а.с. 14-17/. Таким чином, строк дії Договору продовжений.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кількість товару, який поставляється і його асортимент вказується в накладних, що є невід’ємними частинами Договору.
За період з 16.02.2009 по 19.03.2009 Відповідачу було поставлено товар на суму 18507,40 грн., що підтверджується копіями накладних № Ч.П-000014 від 16.02.2009, № Ч.П-000147 від 13.03.2009, № Ч.П-000157 від 17.03.2009, № Ч.П-000176 від 19.03.2009 /а.с. 10-13/, та довіреностями ЯПП№794449 від 16.02.2009, ЯПП №794410 від 13.03.2009, ЯПП №794411 від 17.03.2009, ЯПП№794413 від 19.03.2009 /а.с. 14-17/.
Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 3.1. Договору Покупець зобов’язаний провести оплату за кожну окрему поставку товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту відвантаження кожної партії товару Покупцю.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на день розгляду справи в суді складає 18507,40 грн. і залишається на даний час непогашеною.
На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 18507,40 грн. доведеною та обґрунтованою.
У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 849,82 грн. та штраф у розмірі 1850,74 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.
У відповідності із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.
Відповідальність Покупця у вигляді пені передбачена і пунктом 7.1 Договору у разі невиконання умов цього Договору. При цьому пеня обчислюється із розрахунку 0,2% від суми простроченого зобов’язання за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно з пунктом 7.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості поставленого, але не сплаченого товару.
З огляду на вищезазначене, а також здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку розміру пені за період з березня по травень 2009 року та штрафа, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 849,82 грн. за вказаний період та штрафа у розмірі 1850,74 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань за договором, Позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 150,34 грн. та 421,70 грн. індексу інфляції.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, 3 % річних у сумі 106,22 грн. та індекс інфляції за період з березня по квітень 2009 року в розмірі 217,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком Позивача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 216 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мірідіс” (99058, м.Севастополь, вул. Пролетарська, 21, кв.18; ідентифікаційний код 31682896, р/р 26003733866001 в СФ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в СФ КБ “ПриватБанк”, МФО 324935) заборгованість за договором поставки товару №04 від 19.08.2008 в розмірі 21532,04 грн. (двадцять одна тисяча п’ятсот тридцять дві грн. 04 коп.), з яких: 18507,40 грн. –основний борг; 849,82 грн. –пеня; 1850,74 грн. –штраф; 217,86 грн. –інфляційні витрати; 106,22 грн. –3% річних; витрати по сплаті державного мита у розмірі 216,00 грн. (двісті шістнадцять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис В.В. Алсуф`єв