АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Головуючий по 1 інстанції - Пироженко С.А

Доповідач в апеляційній інстанції   - Подорога В.М.

Справа №22-1036-2006р. Категорія спори , що виникають із сімейних правовідносин

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                            Трюхана Г.М.

суддів                                        Подороги В.М., Бурлаки В.О.

при секретарі                           Авласовій М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного м.Черкаси від 12 квітня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання місця проживання дітей,-

встановила:

19 січня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання місця проживання дитини, посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2 жовтня 1999 року по 12 листопада 2002 року. В період шлюбу у них народилось двоє дітей син ОСОБА_4 - 14 березня 2000 року та донька ОСОБА_5 28 лютого 2001 року.

Поскільки відповідачка чинила йому перешкоджати в спілкуванні з дітьми і сторони не дійшли згоди щодо того, з ким будуть проживати діти після розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_2 просив суд ухвалити рішення яким визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 а за місцем його, тобто, позивача проживання.

В судовому засіданні 1 жовтня 2004 року позивач змінив свої позовні вимоги та просив визначити , на вибір суду парні чи непарні місяці протягом року, не менше шести місяців на рік, проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 а та ОСОБА_5 разом з ним, за його місцем проживання.

Рішенням суду Соснівського району м.Черкаси від 1 жовтня 2004 року було ухвалено: позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 14 березня 2000 року народження, ОСОБА_5, 28 лютого 2001 року народження, з батьком ОСОБА_2 по парних місяцях року, за його місцем проживання, а саме: Черкаська   область   АДРЕСА_1,   з   матір'ю   ОСОБА_3 по не парних місяцях року за її місцем проживання, а саме: м.Черкаси АДРЕСА_2, до досягнення дітьми шкільного віку.

В період проживання дітей з одним із батьків, кожний з батьків, з яким діти не проживають, має право на побачення та спілкування з дітьми кожну суботу та неділю.

Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2004 року було постановлено: апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду від 1 жовтня 2004 року, - відхилити.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 листопада 2005 року постановлено: касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 1 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2004 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй додатковій позовній заяві від 11 квітня 2006 року представник позивача змінила позовні вимоги, та просила суд визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні його дітей: ОСОБА_4, 2000»-року народження та ОСОБА_5 2001 року народження встановивши періодичне їх проживання на його житловій території в канікулярний період.

Звільнити позивача від обов'язку сплачувати аліменти протягом трьох літніх місяців.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2006 року було ухвалено: позов задовольнити частково.

Визначити спосіб участі у вихованні та місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, 14 березня 2000 року народження, ОСОБА_5, 28 лютого 2001 року народження, з батьком ОСОБА_2 в літній період з 01 липня по 31 липня, та на протязі навчального року в канікулярний період за його місцем проживання, а саме: АДРЕСА_3 до досягнення дітьми чотирнадцятирічного віку. В період проживання дітей з одним з батьків, кожний з батьків з яким діти не проживають, має право на побачення та спілкування з дітьми кожну суботу та неділю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_6 просить його скасувати, та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача вважаючи, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що суд не врахував вимог ст. 141 Сімейного Кодексу України про те, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Заслухавши учасників процесу, обговоривши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підставах.

Статтею 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків. Сторони цієї згоди не досягли. Статтею 161 Сімейного Кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди, щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до вимог ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дітей, місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дітей, а також інші обставини, що мають істотне значення.

з

Як вбачається з матеріалів справи при ухваленні рішення, суд першої інстанції врахував, що позивач ОСОБА_2 має вищу освіту, працює старшим прокурором відділу прокуратури Київської області, щомісячно отримує заробітну плату, відповідачка ОСОБА_3 також має вищу освіту, працює лікарем жіночої консультації пологового будинку №1, щомісячно отримує заробітну плату, що як мати так і батько належно виконують батьківські обов'язки, щодо виховання та утримання малолітніх дітей і обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2 Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, в порушення ст.214 ЦПК України не вирішив питання щодо відмови чи задоволення позову про звільнення позивача від сплати аліментів на період, коли діти будуть проживати з ним і знаходитися на його повному утриманні спростовуються вказівкою суду в мотивувальній частині рішення про те, що позовні вимоги в частині звільнення від сплати аліментів на час перебування дітей в позивача задоволенню не підлягають, а також висновком в резолютивній частині про задоволення позову частково.

Враховуючи той факт що судом розглянуті інші позовні вимоги відносно визначення способу участі сторін у вихованні та місця проживання малолітніх дітей, логічно зробити висновок про те, що позовні вимоги відносно звільнення від сплати аліментів ОСОБА_2 судом також розглянуті і в даному позові відмовлено.

Судова колегія враховує, що у відповідності з вимогами ч.2 ст.308 ЦПК України «не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Аналізуючи вище зазначені обставини судова колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, обгрунтоване на зібраних та перевірених по справі доказах, в межах пред'явленого позивачем позову, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не є суттєвими були предметом судового розгляду, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і вони не дають підстав, передбачених ст.ст.307-309 ЦПК України для його скасування або зміни

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання нею законної сили.