УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/386/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 2 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів  Широкової Л.В., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Кочерів», третя особа – Кочерівська сільська рада Радомишльського району Житомирської області, про визнання права власності на майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року,

встановила:

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на камінну комору №1, що знаходиться по вулиці Колгоспній у селі Кочерів Радомишльського району Житомирської області відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Крім обставин, на які посилалася, як на підставу своїх позовних вимог, зазначила, що суд неповно встановив обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим ухвалив незаконне рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) реорганізованого КСП «Промінь», вона має право на виділення в натурі її паю та паю її чоловіка, спадщину після смерті якого вона прийняла, проте, арбітражний керуючий сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кочерів» (далі – СТОВ «Кочерів»), яке є правонаступником КСП «Промінь», відмовляється переоформити право власності на належне їй майно пайового фонду, чим порушує її майнові права та інтереси.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 червня 2016 року за заявою позивача замінено відповідача СТОВ «Кочерів» на громадську організацію «Кочерів» (далі – ГО «Кочерів»).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотрималась порядку виділення їй паю в натурі, не надала суду належних та допустимих доказів порушення її прав відповідачем. Крім того, остання у визначеному законом порядку не оформила право на спадщину на майновий пай після смерті свого чоловіка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, узгоджується з дослідженими судом доказами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №308145 від 06.08.2005, виданого Кочерівською сільською радою, має право на частку у пайовому фонді майна КСП «Промінь» с. Кочерів, яка становить 1509,38 грн. (а. с. 9). Її чоловікові – ОСОБА_2, який помер 24.09.2015, на підставі свідоцтва про право власності (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №308147 від 06.08.2005 належала частка у пайовому фонді даного підприємства на суму 6292,10 грн. (а.с. 6-8, 10). Доказів оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка позивач суду не надала.

Правонаступником КСП «Промінь» с. Кочерів є СТОВ «Кочерів».

Постановою Господарського суду Житомирської області від 02 березня 2012 року у справі №14/72-Б СТОВ «Кочерів» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора СТОВ «Кочерів» - арбітражного керуючого ОСОБА_3 (а.с. 57-65). Ліквідаційна процедура триває.

Відповідно до ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ч.ч.1, 2, 3 ст. 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано нормативними акитами, зокрема: Законом України від 14 лютого 1992 року № 2114-XII “Про колективне сільськогосподарське підприємство ” (далі - Закон України), Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки ”, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки ”, Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 року №253), Рекомендаціями, щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №315 від 20 травня 2008 року (надалі Рекомендації).

За змістом ст. ст. 5, 7-9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство ” майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства).

Відповідно до п. 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, який діяв до 11.04.2013 року, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 Рекомендацій співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву.

Така процедура виділення в натурі майнових паїв у повній мірі забезпечує права та інтереси як тих осіб, які вирішили виділити своє майно, так і тих, хто залишив свої паї в користуванні господарства, а також - інтереси самого господарства.

У випадку невиконання рішення зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником майна в натурі власнику майнового паю, останній може реалізувати своє право на судовий захист.

Враховуючи, що позивач не надала суду доказів звернення із заявою про виділення їй майна в натурі, прийняття відповідного рішення зборами співвласників майнових паїв, яке оформляється протоколом зборів співвласників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем порядку виділення майнового паю, що може призвести до порушення прав інших співвласників.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 256 ЦК України суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. ГО «Кочерів» відповідно до витягу з Реєстру громадських об’єднань, не є юридичною особою, а тому не може бути суб'єктом права спільної часткової власності та, за змістом ст. 30 ЦПК України, ст. 80 ЦК України, – відповідачем по справі.

Посилання ОСОБА_1 на акт приймання-передавання майна від 26.08.2014 року, відповідно до якого їй, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 громадська організація «Кочерів» передала у власність комору №1, що знаходиться по вул. Колгоспній, 1 в с. Кочерів Радомишльського району Житомирської області не може бути підставою для визнання за нею права власності на вказане майно, оскільки рішення зборів співвласників про виділення цього майна позивачці не приймалося, а ГО «Кочерів» не є суб'єктом права спільної часткової власності майна реорганізованого КСП «Промінь».

Акти приймання-передавання майна СТОВ «Кочерів» №1 та № 2 від 27.08.2013, відповідно до яких ліквідатор товариства передав уповноваженій особі ГО «Кочерів» комору №1 на правильність ухваленого рішення не впливають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: