Номер провадження: 22-ц/785/7759/16

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Кравця Ю.І., Фальчука В.П.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», третя особа - Одеська міська рада, про визнання інвестиційних прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що на виконання вказаного інвестиційного договору вона здійснила інвестиції у вигляді особистих коштів, а підприємство ТОВ «Златоград» мало здійснити будівництво житлового комплексу за вищевказаною адресою.

Замовником будівництва житлового комплексу «Золоте Руно» виступило Управління капітального будівництва ОМР. Індивідуальним об'єктом інвестування є трикімнатна квартира загальною площею 120,11 кв. м. Сума договору інвестування складає 48,044 дол. США, що еквівалентно 242622,20 грн. на момент укладання договору. Будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» на даний час не завершено, знаходиться на стадії котловану.

На підставі наведеного, ОСОБА_2 просила визнати її інвестиційні права на індивідуальний об'єкт інвестування у вигляді трикімнатної квартири, будівельний № 1, на 6-му загальному, 3-му житловому поверсі 24-х поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 120,11 кв. м. в житловому комплексі «Золоте Руно» за адресою: АДРЕСА_1, за інвестиційним договором № 21/11 ИМ, укладеним 21.11.2005 року між нею та ТОВ «Златоград».

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Зазначене заочне рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2003 року між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «Златоград» укладений інвестиційно-підрядний договір, предметом якого є співробітництво сторін з приводу будівництва та інвестування комплексу жилих будинків та нежитлового торгівельного комплексу «Золоте руно» по вул. Малиновського на перетині з вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі.

За умовами даного договору зобов'язання по залученню інвестицій на будівництво зазначеного об'єкта в обсязі 100 відсотків від вартості та загальної площі покладено на ТОВ «Златоград» (лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 17.09.2015 року № 1298/2).

21.11.2005 року між позивачем та ТОВ «Златоград» укладений інвестиційний договір № 21/11 ИМ, за умовами якого інвестор, яким виступила ОСОБА_2 здійснює вкладення інвестицій у вигляді особистих (позичених) коштів, а підприємство ТОВ «Златоград» здійснює будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1.

Індивідуальним об'єктом інвестування є трикімнатна квартира, будівельний № 1, на 6-му загальному, 3-му житловому поверсі (отм. 1800 м.), 24-х поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 120,11 кв. м.

За пунктом 1 Додаткової угоди до інвестиційного договору 21/11 ИМ, сума договору інвестування на момент його укладення складала 48.044 дол. США, що еквівалентно 242622,20 грн.

Внесення інвестицій відбувалось одночасно на момент укладання договору.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 46 позивач сплатила грошові кошти за інвестиційним договором.

На теперішній час будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» не завершено, знаходиться на стадії котловану.

Матеріально-правові відносини між сторонами виникли із приводу інвестиційної діяльності, засади та умови здійснення якої регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

За ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Згідно ст. 15 ЦПК право на захист цивільних прав та інтересів виникає у особи у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Отже для захисту прав позивача повинна бути наявність спору, невизнання його прав іншими особами, або втрата ним документа, який посвідчує його інвестиційні права.

Проте, судом не встановлено факту невизнання чи оспорювання прав позивача як інвестора з боку відповідачів, оскільки інвестиційний договір є укладеним, дійсним та ніким не оспорюється, що не заперечується позивачем.

На час розгляду справи титульне землекористування за Управлінням капітального будівництва Одеської міської збережено.

Посилання апеляційної скарги на порушення строків завершення будівництва так само не свідчать про невизнання чи оспорювання належних позивачу прав за інвестиційним договором, а стосуються порушення його контрагентом умов виконання зобов'язання, що може бути підставою для захисту прав позивача в інший спосіб з використанням зобов'язально-правових способів захисту (розірвання договору, відшкодування збитків тощо).

Оскільки фактична побудова об'єкту інвестування відсутня, посилання позивача на норми Конституції України про право власності громадян не відповідають закону та не можуть бути підставою визнання інвестиційного права за судовим рішенням.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Ю.І.Кравець

В.П.Фальчук