ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.                                                            Справа № 15/176-09

вх. № 3837/3-15

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків  

до  ЗАТ "Харківський інструментальний завод" м. Харків  

про стягнення 2971,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (позивач) просить суд стягнути з ЗАТ "Харківський інструментальний завод" (відповідача)  суму основного боргу в розмірі 2938 грн за надані транспортні послуги з перевезення вантажів відповідно до усного договора, 3 % річних з 14.04.2009 року по 14.05.2009 року, що становить 7,49 грн., інфляційні втрати з 14.04.2009 року по 14.05.2009 року - 26,44 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він надав послуги по перевезенню вантажів відповідачу, про що свідчать акти прийому-передачі наданих послуг.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якій заперечує проти позовних вимого, посилаючись на пропуск строку позовної давності та відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 04.09.2009 року до 08.09.2009 року до 10 години для підготовки повного тексту рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 необгрунтованими з наступних підстав.

Позивач мотивує позовні вимоги частиною 2  статті 909 ЦК України, частиною 1 статті 218 ЦК України та зазначає, що з 19.05.2008 року по 28.08.2008 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, про що свідчать акти приймання-передачі  наданих послуг.

Судом встановлено, що  акт від 19.05.2008 року, підписаний з боку відповідача ОСОБА_3 без зазначення посади цієї особи та вказівок щодо його повноважень на підписання акту, в акті також не зазначено вартість наданих позивачем послуг, лист передачі документів, підписаний також ОСОБА_3,

- акт прийому-передачі наданих послуг від 27.05.2008 року  на суму 1392 грн., підписаний ОСОБА_4,

- заявку на перевезення вантажу з боку "замовника" підписано невідомою особою,

- акт передачі документів :рахунку-фактури № 090608-03К від 09.06.2008 року на суму 240 грн. згідно акту прийому-передачі наданих послуг за 09.06.2008 року підписано ОСОБА_3,

- акт прийому-передачі наданих послуг від 19.06.2008 року на суму 180 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 23.06.2008 року на 150 грн. підписані ОСОБА_4,

-заявка на перевезення вантажу від 25.06.2008 року та від 26.06.2008 року підписані ОСОБА_3,

-акт прийому-передачі наданих послуг від 02.07.2008 року на 150 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 07.07.2008 року на суму 300 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 16.07.2008 року на суму 120 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 24.07.2008 року на 270 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 26.07.2008 року на суму 1452 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 07.08.2008 року на суму 180 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2008 року на 480 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від15.08.2008 року на суму 1452 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від  19.08.2008 року на суму 1452 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 21.08.2008 року на суму120 грн.,  акт прийому-передачі наданих послуг від 25.08.2008 року на суму 1452 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від  28.08.2008 року на суму 1452 грн. підписані ОСОБА_4, заявка від 04.07.2008 року підписана ОСОБА_3 Суд зазначає, що в заявках на перевезення вантажу вказуються різні прізвища водіїв- Філатов, Шемет.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні  умови  перевезення  визначаються  цим  Кодексом, іншими   законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо  цих  перевезень встановлюються  договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими  законами, транспортними  кодексами статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення щодо договору перевезення вантажу містить і стаття 307 Господарського кодексу України.

Суд встановив, що договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом не укладався, тобто між сторонами не було обумовлено ні розміру оплати (ціна договору є відповідно до закону однією з істотних його умов), ні порядку розрахунку за послуги перевезення.

Згідно ст. 39 Статуту автомобільного транспорту України, автотранспортні підприємства виконують перевезення на підставі типового договору або прийнятим до виконання разовим замовленням.

Вищим господарським судом України згідно інформаційного листа N 01-8/46 від 29.01.99 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів”  надано роз’яснення такого змісту “ На підставі    статті    358   Цивільного кодексу України, статті 45 Статуту   автомобільного   транспорту Української  РСР  та  розділу 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту  України  від 14.10.97 N 363, розрахунки   за   перевезення   вантажів   випливають  з  договору перевозки, тому відносини автотранспортного підприємства  і замовників   автотранспорту   регулюються   згаданим  Статутом  та Правилами  перевезень  вантажів.

Отже, для позовів автотранспортних підприємств про стягнення заборгованості  за  надані  послуги  з  перевезення  вантажів слід застосовувати  шестимісячний строк позовної давності, встановлений статтею  366  Цивільного  кодексу  України  та статтею 168 Статуту автомобільного  транспорту Української РСР. Цей строк обчислюється з дня настання події, що стала підставою подання позову”.

Наказом N 363 від 14.10.97 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568  затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила), у яких  дані визначення таким поняттям: перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування;

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних  перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процессу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних  цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку,  а також для  розрахунків  за  перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

П.п.14.1. Правил форма і порядок розрахунків,  а  також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим,  визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

П.п.14.4. Правил передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться  Замовником на підставі рахунку Перевізника,  який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень  з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за  виконані  перевезення  виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно- транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота  яких  оплачується  виходячи  з  часу  роботи  автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільний перевізник - фізична або  юридична  особа,  яка здійснює  на  комерційній  основі  чи  за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно пункту 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР товарно-транспортні облік транспортної роботи і  розрахунки  за  перевезення  провадяться  виключно  на підставі путьових  листів  та  прикладених  до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 Господарського кодексу України до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов’язковим є пред’явлення йому претензії. Претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій –протягом сорока п’яти днів.

Останній акт приймання передачі послуг з перевезення підписано 28.08.2008 року.

Позивачем пропущено строк на пред’явлення претензії, оскільки претензію було направлено на адресу відповідача тільки 28.03.2009 року, хоча останнім днем пред’явлення претензії було 28.02.2009 року. Тобто позивачем порушено досудовий порядок врегулювання спору.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2009 року позивача зобов'язано надати правове та документальне обгрунтування позовних вимог, чіткий розрахунок суми основного боргу, інфляційних втрат та інші документи.  

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість в даному разі позивач не довів наявності обставин з якими закон (ст.530,625,909 ЦК України на які посилається позивач у позовній заяві) пов’язує можливість стягнення боргу за надані послуги з перевезення вантажу в судовому порядку. Позивач в обгрунтування позовних вимог не надав жодної товаро-транспортної накладної. Складені акт приймання-передачі послуг не відповідають заявкам, заявки підписані невідомою особою (або особою без наявності необхідних повноважень), розрахунок суми позовних вимог не надано.

За таких обставин суд приходить до рішення про відмову в позові позивачеві.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 15, 16, 525, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44-49,  75, 82–85 ГПК України, суд –  

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Суддя                                                                                            

рішення підписане 08.09.2009 року.