20 липня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2005 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 лютого 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування будинку, визнання права власності на частину будинку та його поділ, посилаючись на те, що під час перебування в шлюбі із ОСОБА_3 вони придбали будинок АДРЕСА_1, після розірвання шлюбу в 1991 році добровільно поділили будинок, уклали письмову угоду про це і їй було виділено конкретні приміщення; після смерті ОСОБА_3 в 2005 році їй стало відомо, що він 22 лютого 2002 року згідно договору подарував відповідачці увесь будинок, чим порушене її право. Позивачка просила визнати договір дарування частково недійсним, визнати за нею право власності на частину будинку, провести його поділ в натурі.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2005 року позов задоволено частково, постановлено визнати частково недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 22 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнати за позивачкою право власності на частину будинку згідно акта розподілу майна від 3 липня 1991 року та провести поділ будинку в натурі згідно такого акта та з урахуванням варіанту поділу відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог частково змінено та скасовано, постановлено визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 22 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та                ОСОБА_1, недійсним в частині дарування ½ частини будинку, визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частину будинку, виділити у власність сторін конкретні житлові приміщення, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1266 грн. компенсації за зменшення її частки у власності; в решті рішення залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність судових рішень.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із того, що спірний будинок належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, в        1991 році вони провели добровільний поділ будинку, тому при його даруванні в                2002 році відповідачці було порушене право ОСОБА_2; про таке порушення позивачці стало відомо в 2005 році після смерті ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом                  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування будинку, визнання права власності на частину будинку та його поділ, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2005 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 лютого 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити  ОСОБА_1

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін