ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.                                                             Справа № 911/3176/16

За позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Зоря”

до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Рось”

про стягнення 146 035,68грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.02.2015); ОСОБА_3 (керівник/паспорт);

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Виробничий сільськогосподарський кооператив “Зоря” (далі – ВСК “Зоря”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства “Рось” (далі – ПП “Рось”) про стягнення 146035,68грн у т.ч.:

-          81527,22грн – пеня за період з 03.10.2015 по 03.04.2016;

-          54333,39грн – збитки від інфляції за період з 03.02.2015 по 30.04.2016;

-          10175,07грн – проценти за період з 03.02.2015 по 10.05.2016.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов’язання за договором №17/12 від 17.12.2014 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини), в частині оплати за поставлений товар у встановлений договором строк.

Відповідач у справі – ПП “Рось” документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 між ВСК “Зоря” (далі – продавець) та ПП “Рось” в особі філії “Роменський молочний комбінат” (далі – покупець) укладено договір №17/12 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) (далі – договір, а.с.14-17, зворот).

За умовами договору, продавець зобов’язується в порядку і на умовах, визначених вказаним договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину – молоко коров’яче) власного виробництва, а покупець прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місцезнаходження продавця.

Згідно п. 2.1 договору, оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід’ємною частиною вказаного договору.

При цьому відповідно до п. 2.2 договору, загальна ціна на товар, поставлений за вказаним договором, складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації.

Відповідно до п. 3.2.1 договору, покупець зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, оплатити товар.

Згідно п. 7.1 договору, вказаний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та відповідно до п. 7.2 договору, діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами.

Пунктом 7.4 договору зазначено, що у разі якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 календарних днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на той же термін на тих же умовах.

Сторонами підписано протоколи на погодження вільних відпускних цін (а.с.18-22,).

Як вбачається з квитанцій (а.с.23-34) позивачем поставлявся відповідачу товар.

Відповідно до виписок з рахунку з 06.01.2016 по 11.05.2016 (а.с.50-86), відповідачем здійснювалась оплата поставленого товару, що також підтверджується підписаними між сторонами актами звіряння взаєморозрахунків (а.с.98-105).

Як зазначає позивач в позовній заяві відповідачем здійснено оплату поставленого товару, проте така оплата проводилась відповідачем не у строки визначені договором та чинним законодавством України

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності встановленої договором та чинним законодавством України за поршення виконання зобов’язань у встановлені договором строки.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. ст. 33-34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 81 527,22грн за загальний період з 03.10.2015 по 06.04.2016.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору, встановлено, що за несвоєчасне, понад встановлений договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги в частині стягнення 81 527,22грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 10 175,07грн 3% річних за період з 03.02.2015 по 10.05.2016 та 54 33,39грн інфляційних втрат за період з 03.02.2015 по 30.04.2016.

Перевіривши надані позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10 175,07грн 3% річних та 54 33,39грн інфляційних втрат обґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2190,54грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Рось” на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Зоря” 81 527,22грн пені, 54333,39грн інфляційних втрат, 10 175,07грн 3% річних, 2190,54грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Повний текст рішення складено 30.11.2016.

Суддя                                                             С.І. Чонгова