ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"17" серпня 2009 р. | справа № 5020-5/245 |
за позовом Державного підприємства „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець”(99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13
про стягнення заборгованості в розмірі 540511,09 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
позивач (ДП „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець”) - Істягіна Надія Михайлівна, довіреність № 8-1-261 від 09.06.2009;
позивач (ДП „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець”) - Турчин Дмитро Сергійович - представник, довіреність № 8-1-128 від 19.05.2009;
відповідач (ТОВ „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство”) - Береговой Сергій Андрійович - представник, довіреність № б/н від 21.05.2007.
Суть спору:
Позивач, Державне підприємство „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство”, про стягнення заборгованості за договором послуг № 15-2007 від 01.10.2007 в розмірі 540511,09 грн., з яких: 362240,74 грн. –основний борг, 67636,01 грн. –пеня, 74241,75 грн. –збитки від інфляції, 10163,64 грн. –3% річних, 26228,95 грн. –неустойка.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати наданих послуг.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 445568,49 грн., з яких: 362240,74 грн. –основна заборгованість, 17029,95 грн. –пеня, 7690,54 грн. –3% річних, 58607,26 грн. –збитки від інфляції.
Представник відповідача зменшені позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2007 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) був укладений договір на виконання робіт № 15-2007.
Відповідно до умов договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по розробці конструкторської документації на заміну електровентіляторів, охолоджувачів, нагреветелів і елімінацій на об’єкті С-2002/1134Б.
Орієнтована вартість робіт складає 1183678,19 грн., що підтверджується протоколом узгодження орієнтованої вартості робіт № 4/3-25 (а.с. 20).
Оплата за виконані послуги здійснюється Замовником на протязі 5-ті банківських днів після виставлення Виконавцем рахунку, з додатком акту виконаних робіт, оформленого відповідно до умов 3.4 договору.
Остаточний розрахунок за виконані послуги здійснюється в розмірі договірної ціни на протязі 5-ті банківських днів після отримання Замовником рахунку Виконавця з додатком затвердженого 100% акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.4 договору, просування та завершення робіт за договором оформлюється двосторонніми узгодженими ПЗ-800 та затвердженими Замовником та Виконавцем актами виконаних робіт з визначенням проценту просування технічної готовності, з додатком розшифрування виконаних робіт.
Зобов’язання по наданню послуг позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 362240,74 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно з п. 5.3 договору, за порушення умов, передбачених п.п. 4.3, 4.4, 4.6 відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Позивачем нарахована пеня в сумі 17029,95 грн., яка підлягає стягненню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та збитків від інфляції.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 7690,54 грн., збитків від інфляції –58607,26 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 445568,49 грн., з яких: 362240,74 грн. –основна заборгованість, 17029,95 грн. –пеня, 7690,54 грн. –3% річних, 58607,26 грн. –збитки від інфляції.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 4455,68 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13, код ЄДРПОУ 30394016, р/р 2600800016464 у Севастопольської філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) на користь Державного підприємства „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1, код ЄДРПОУ 14308457, р/р 2600001300030 в Севастопольської філії ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 384834) заборгованість в сумі 445568,49 грн., з яких: 362240,74 грн. –основна заборгованість, 17029,95 грн. –пеня, 7690,54 грн. –3% річних, 58607,26 грн. – збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 4455,68 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
18.08.2009
Розсилка:
1. ДП „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець”(99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1)
2. ТОВ „Спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)
3. Справа