ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 907/645/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Компанія, позивач, скаржник-1) - Литвин П.В. (адвокат),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (далі - Товариство, відповідач, скаржник-2) - Василевська О.В. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Компанії та Товариства

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 (головуючий - суддя Пригуза П.Д.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 (головуючий - суддя Зварич О.В., судді Гриців В.М., Малех І.Б.)

у справі №907/645/22

за позовом Компанії

до Товариства

про стягнення грошових коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення боргу, пені, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Компанія звернулася до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення 1 004 968 130,93 грн., з яких: 695 865 925,57 грн основного боргу; 58 747 521,92 грн пені, 6 655 025,14 грн 3% річних; 31 962 482,65 грн інфляційних втрат; 211 737 175,65 грн штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав зобов`язання, чим порушив вимоги рамкового та індивідуального договорів купівлі-продажу природного газу. У зв`язку з простроченням Товариством виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу позивач нарахував і просив стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Закарпатської області від 24.03.2023 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 21.04.2023), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №907/645/22, позов задоволено частково; стягнуто 764 483 433,36 грн, у тому числі: основний борг у розмірі 695 865 925,57 грн; пеню - 20 000 000 грн; 3 % річних - 6 655 025,14 грн; інфляційні втрати - 31 962 482,65 грн; штраф - 10 000 000 грн; відмовлено у задоволенні решти позовних вимог; судові витрати покладено на відповідача та стягнуто 868 350 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Компанія, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 38 747 521,92 грн та штрафу - 201 737 175,65 грн та прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення 38 747 521,92 грн пені та 201 737 175,65 грн штрафу задовольнити.

3.2. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Компанія із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що місцевим та апеляційним господарськими судами не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права [статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України)] у подібних правовідносинах, які були викладені за змістом постанов від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

4.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Товариство із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (стаття 236 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотань Товариства (про залучення третіх осіб, про витребування інформації та документів щодо здійснених коригувань обсягів спожитого газу від Оператора ГРМ, про призначення у справі судової експертизи), метою яких є встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, нехтуючи наявними у справі доказами, які підтверджують доводи відповідача про здійснені Оператором ГРМ коригування обсягів газу закритих періодів, апеляційним судом безпідставно відхилено заявлені відповідачем клопотання [про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про витребування доказів та про призначення у справі №907/645/22 судової (комплексної) експертизи], внаслідок чого прийнято незаконну та необґрунтовану постанову, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про стягнення на користь позивача заборгованості за фактично не поставлений природний газ та нарахованих на таку заборгованість штрафних санкцій.

5. Позиція учасників справи

5.1. Від позивача відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надійшов. Втім, Компанія подала Суду письмові пояснення, в яких просила суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

5.2. Товариство у відзиві на касаційну скаргу позивача заперечило проти доводів скаржника-1, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру належних до сплати пені та штрафу залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 30.09.2021 Компанією (продавець) і Товариством (покупець) укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЗПГЗ (далі - Рамковий договір), який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що далі іменується "Індивідуальний договір".

6.1.1. Згідно з пунктом 1.2 Рамкового договору індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов Рамкового договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід`ємну частину Рамкового договору.

6.1.2. Відповідно до пункту 1.3 Рамкового договору умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення цього рамкового договору.

6.1.3. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та Рамковим договором (пункт 1.4).

6.1.4. У відповідності до пункту 2.1 Рамкового договору загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання Рамкового договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.

6.1.5. Згідно з пунктами 3.3, 3.4 Рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

6.1.6. У пункті 3.8 Рамкового договору передбачено, що фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.

6.1.7. За змістом пункту 3.9 Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору.

6.1.8. Сторони погодили, що скан-копії підписаних сторонами комерційних актів, що надіслані електронною поштою, на адреси, визначені у розділі 11 договору, мають повну юридичну силу нарівні з оригіналами до моменту фактичного обміну оригіналами, можуть бути подані в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені (пункт 3.10.1 Рамковго договору).

6.1.9. Після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем (пункт 3.12 Рамкового договору).

6.1.10. Відповідно до пункту 4.1 Рамкового договору загальна вартість цього договору не може перевищувати 2 202 256 000 грн, включаючи ПДВ.

6.1.11. У пунктах 4.2, 4.3 Рамкового договору передбачено, що продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору. Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на умовах індивідуального договору та округлюється до 2-х знаків після коми.

6.1.12. У відповідності до пункту 4.4 Рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.

6.1.13. Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Рамкового договору покупець має право на отримання газу в обсягах, визначених індивідуальним договором, за умови належного виконання своїх зобов`язань, у тому числі здійснення повного розрахунку, надання забезпечення в порядку, передбаченому договором та індивідуальним договором.

6.1.14. Покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату газу, надання забезпечення згідно з умовами договору та індивідуального договору (підпункт 5.2.2 пункту 5.2 Рамкового договору).

6.1.15. За змістом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Рамкового договору продавець має право отримувати від покупця своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору та індивідуального договору.

6.1.16. У пункті 6.1 Рамкового договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, договором та індивідуальним договором.

6.1.17. Відповідно до пункту 6.3 Рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплати на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

6.1.18. Згідно з пунктом 6.5 Рамкового договору продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

6.1.19. Сторона не несе відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором/індивідуальним договором у частині передачі/приймання газу, що сталося через введення оператором ГТС будь-яких заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі на міждержавних з`єднаннях, та не з вини самої сторони. Про такі обставини сторона має повідомити іншу сторону протягом 1-го робочого дня, з дня, коли стороні стало відомо про такі обставини (пункт 6.6 Рамкового договору).

6.1.20. У відповідності до пункту 6.8 Рамкового договору нарахування та стягнення штрафних санкцій та збитків є правом, а не обов`язком сторін.

6.1.21. В розділі 7 Рамкового договору сторони передбачили умови настання форс-мажорних обставин.

6.1.22. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін (пункт 7.1 Рамкового договору).

6.1.23. В пункті 7.2 Рамкового договору передбачено, що до обставин непереборної сили сторони відносять, зокрема суспільні явища (війни або військові дії).

6.1.24. Відповідно до пункту 7.3 Рамкового договору сторона, яка опинилась під впливом дії обставин непереборної сили, зобов`язана негайно (без затримки, в максимально коротший термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання, настання чи припинення повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом 3 робочих днів письмовим повідомленням.

6.1.25. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (пункт 7.4 Рамкового договору).

6.1.26. У відповідності до пункту 7.5 Рамкового договору строк виконання зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

6.1.27. Згідно з пунктом 9.1 Рамкового договору він набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 року (включно).

6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2021 Компанією (продавець) і Товариством (покупець) укладено індивідуальний договір №БГр-21/22-ЗПГЗ до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір), відповідно до умов якого:

- загальний період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022 (включно) [пункт 1];

- договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 Індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу (пункт 2);

- плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 296 800,000 тис.куб.м (пункт 3);

- договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в пунктом 10 Індивідуального договору (пункт 8);

- договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах Індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7 420 грн з ПДВ за 1 000 куб.м (пункт 10);

- оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки (пункт 12);

- покупець зобов`язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 банківські дні до початку періоду поставки, зокрема, наступний вид забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за Індивідуальним договором: укласти договір або додаткову угоду до договору банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунку покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів (підпункт 14.2 пункту 14);

- пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТГ) [пункт 19];

- згідно з підпунктом 1.4 пункту 1 Основних умов договору про договірне списання у 4 чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами покупця, що передбачають виконання його договірних зобов`язань перед Оператором ГТС, які виникають у зв`язку з цим договором (додаток 3 до Індивідуального договору).

6.3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторонами підписано низку додаткових угод до Індивідуального договору, а саме:

- від 30.09.2021 №10-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 29.10.2021 №1), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "жовтень 2021" складає 26 958,100 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "жовтень 2021" складає 200 029 102 грн з ПДВ;

- від 22.10.2021 №11-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 30.11.2021 №1), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "листопад 2021" складає 40 490,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "листопад 2021" складає 300 435 800 грн з ПДВ;

- від 22.11.2021 №12-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 31.12.2021 №1), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "грудень 2021" складає 59 170,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "грудень 2021" складає 439 041 400 грн з ПДВ;

- від 21.12.2021 №01-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 31.01.2022 №1), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "січень 2022" складає 58 970,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "січень 2022" складає 437 557 400 грн з ПДВ;

- від 21.01.2022 №02-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 28.22.2022 31), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "лютий 2022" складає 43 680,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "лютий 2022" складає 324 105 600 грн з ПДВ;

- від 22.02.2022 №03-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 31.03.2022 №2), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "березень 2022" складає 38 730,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "березень 2022" складає 287 376 600 грн з ПДВ;

- від 22.03.2022 №04-БГр-ЗПГЗ (з врахуванням додаткової угоди від 30.04.2022 №2), відповідно до якої: обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "квітень 2022" складає 25 320,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "квітень 2022" складає 187 874 400 грн з ПДВ.

6.4. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що на виконання умов Індивідуального договору позивач в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2 176 420 302 грн, що підтверджується такими комерційними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2021 №1_10-БГр-ЗПГЗ;

- від 30.11.2021 №1_11-БГр-ЗПГЗ;

- від 31.12.2021 №1_12-БГр-ЗПГЗ;

- від 31.01.2022 №1_01-БГр-ЗПГЗ;

- від 28.02.2022 №1_02-БГр-ЗПГЗ;

- від 31.03.2022 №1_03-БГр-ЗПГЗ;

- від 30.04.2022 №1_04-БГр-ЗПГЗ.

6.4.1. Вказані комерційні акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення договірних зобов`язань з оплати природного газу, відповідач в період з 30.09.2021 по 30.06.2022 сплатив на користь позивача 1 480 554 376,43 грн, що підтверджується, зокрема, довідкою АТ "Державний ощадний банк України" від 11.07.2022 №16/2-09/1375 і розрахунком неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань за Індивідуальним договором, відповідно до якого основний борг відповідача перед позивачем складає 695 865 925,57 грн.

6.6. У листі від 25.02.2022 №88701-Сл-2456-0222 відповідач повідомив позивачу та АТ "Ощадбанк" про призупинення договірного списання та відстрочення оплати.

6.7. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань з оплати природного газу позивач на підставі пункту 6.3 Рамкового договору нарахував пеню в сумі 58 747 521,92 грн, штраф в сумі 211 737 175,65 грн і на підставі статті 625 ЦК України - 6 655 025,14 грн 3% річних і 31 962 482,65 грн інфляційних втрат.

6.8. Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з такого:

- за доводами відповідача, обов`язок щодо оплати позивачу неотриманих обсягів природного газу, які помилково визначені (завищені) у актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору є несправедливим щодо нього, оскільки побутові споживачі фактично отримали менший об`єм газу, тому оплачувати різницю між відкоригованим АТ "Закарпатгаз" і тим, що був виставлений у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, він не зобов`язаний;

- колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про оспорюваність обсягів споживання, які визначені в комерційних актах приймання-передачі природного газу до Рамкового договору та Індивідуального договору в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, оскільки при підписанні актів ним не було заявлено жодних претензій щодо кількості переданого природного газу;

- відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Рамкового договору право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальній торговій точці) та після переходу права власності покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ;

- перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції встановив, що такі є обґрунтованими та арифметично правильними та правомірно задовольнив ці позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6 655 025,14 грн та 31 962 482,65 грн інфляційних втрат;

- суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та визнав дані вимоги такими, що підлягають задоволенню;

- при цьому, місцевий господарський суд скористався повноваженнями, наданими статтею 233 ГК України та статті 551 ЦК України, і зменшив розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору, стягнувши відповідно 20 000 000 грн пені та штраф в сумі 10 000 000 грн;

- відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки;

- отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії;

- у даній справі суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума штрафних санкцій є надмірною. При цьому, позивач реалізував право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору;

- позивач не довів, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання йому завдано збитків або, що розмір завданих збитків перевищує розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій;

- окрім того, суд врахував той факт, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем та сплатив 1 480 554 376,43 грн, а позивач певний час (строк) не звертався до суду за захистом свого порушеного права;

- з огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що застосування судом першої інстанції у даній справі норм права (зокрема, статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України) є правомірним.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у справі №907/945/22 на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії у справі №907/945/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №907/645/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

7.4. Від Компанії 13.10.2023 до Суду надійшли письмові пояснення.

7.5. Суд протокольною ухвалою від 09.11.2023 долучив вказані письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.6. Від Компанії 16.11.2023 до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення.

7.7. Від Товариства 16.11.2023 до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

7.8. Від Компанії 27.11.2023 до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

7.9. Суд протокольною ухвалою від 28.11.2023 долучив вказані вище письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.10. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.11. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного розгляду у даній справі є оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимогах (касаційна скарга Товариства, подана із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України) та в частині відмовлених у позовних вимогах (касаційна скарга Компанії, подана із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (касаційна скарга позивача) та пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України (касаційна скарга відповідача), за змістом яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками), покладається на скаржника-1 та скаржника-2 відповідно.

8.6. З огляду на предмет касаційного оскарження доцільним є розгляд у першу чергу касаційної скарги відповідача, оскільки, предметом оскарження є судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу та пені.

8.7. Скаржник-2 вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (стаття 236 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотань Товариства (про залучення третіх осіб, про витребування інформації та документів щодо здійснених коригувань обсягів спожитого газу від Оператора ГРМ, про призначення у справі судової експертизи), метою яких є встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, нехтуючи наявними у справі доказами, які підтверджують доводи відповідача про здійснені Оператором ГРМ коригування обсягів газу закритих періодів, апеляційним судом безпідставно відхилено заявлені відповідачем клопотання [про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про витребування доказів та про призначення у справі №907/645/22 судової (комплексної) експертизи], внаслідок чого прийнято незаконну та необґрунтовану постанову, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про стягнення на користь позивача заборгованості за фактично не поставлений природний газ та нарахованих на таку заборгованість штрафних санкцій.

8.8. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.9. На думку Товариства судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено такі клопотання:

- про залучення третіх осіб;

- про витребування інформації та документів щодо здійснених коригувань обсягів спожитого газу від Оператора ГРМ;

- про призначення у справі судової експертизи.

8.10. Суд виходить з того, що в процесі розгляду даної справи, як у судах першої, апеляційної, так і касаційної інстанціях, відповідач послідовно та неодноразово вказував про те, що необхідним є з`ясування питання кількості отриманого відповідачем від позивача за Індивідуальним та Рамковим договорами природного газу, з урахуванням тієї обставини, що є підстави для коригування обсягів природного газу.

8.11. У свою чергу, позивач, заперечуючи проти доводів відповідача вказував, зокрема, на пункти 3.3, 3.4 Рамкового договору, відповідно до яких право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальній торговій точці) та після переходу права власності покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

8.12. Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, з доводами позивача, наведеними під час апеляційного перегляду справи, та відмовив у задоволенні вказаних у пункті 8.9 цієї постанови клопотань.

8.13. Втім, Верховний Суд виходить з того, що відхилення клопотання про залучення третіх осіб і про витребування інформації та документів щодо здійснених коригувань обсягів спожитого газу від Оператора ГРМ, не містить обґрунтувань, аргументів, мотивів і міркувань, з огляду на доводи та докази сторін, з точки зору кола доказування у справі, за доводами учасників спору, які впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин у матеріально-правовому та процесуально-правовому сенсі, виходячи з такого.

8.14. Частина першою та другою статті 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

8.15. Отже, умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як судом, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов`язки.

8.16. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, постановивши протокольну ухвалу від 23.03.2023.

8.17. Відхиляючи клопотання про залучення третіх осіб, суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з такого:

- питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі;

- у вирішенні цього питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому;

- на думку суду апеляційної інстанції, відповідач у своєму клопотанні не обґрунтував, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов`язки ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», АТ «Закарпатгаз» по відношенню до сторін в даному спорі.

8.18. Суд вважає, вказані вище висновки передчасними, оскільки, відповідач мотивував та обґрунтував залучення вказаних вище юридичних осіб, зокрема, таким:

- ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та АТ «Закарпатгаз» є особами відповідальними за облік обсягів спожитого природного газу, фіксацію таких обсягів та обмін інформацією про кількість спожитих обсягів газу;

- у разі встановлення у ході розгляду даної справи, що відповідачем придбано у позивача менший об`єм природного газу АТ «Закарпатгаз» (Оператор ГРМ) буде змушений скорегувати такі дані (привести їх у відповідність до фактичних реальних обсягів придбаного газу) на інформаційній платформі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Оператор ГТС), який, у свою чергу, буде змушений відкоригувати алокації за скорегований період.

8.19. Втім, вказані вище аргументи відповідача були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою.

8.20. Таким чином, доводи касаційної скарги в частині необґрунтованого відхилення клопотання про залучення третіх осіб знайшли своє підтвердження.

8.21. Що ж до обґрунтованості/необґрунтованості відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування інформації та документів щодо здійснених коригувань обсягів спожитого газу від Оператора ГРМ, то слід зазначити таке.

8.22. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.23. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).

8.24. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.25. Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

8.26. Міркування, аргументи та обґрунтування суду апеляційної інстанції стосовно відмови у задоволенні клопотання про витребування інформації та документів щодо здійснених коригувань обсягів спожитого газу від Оператора ГРМ мають ознаки надмірного формалізму та свідчать про порушення приписів ГПК України, зокрема, пункту 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України.

8.27. Що ж до клопотання про призначення у справі судової експертизи, то слід зазначити таке.

8.28. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у вказаному вищі клопотанні вказав, зокрема, таке:

«Відповідач подав клопотання (вх. № 01-05/2022/23 від 23.06.2023 року) про призначення у справі №907/645/22 судової (комплексної) експертизи, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Киівського НДІСЕ. На вирішення експерту(ам) поставити наступні питання: В яких обсягах АТ «Закарпатгаз» здійснило коригування об`ємів природного газу побутовим споживачам ТОВ «Закарпатгаз Збут», розподіленого в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно, помісячно? Який обсяг переданого ТОВ «Закарпатгаз Збут» природного газу згідно Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЗПГЗ від 30.09.2021, Індивідуального договору №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 підлягає перерахунку відповідно до здійснених АТ «Закарпатгаз» коригувань, помісяно?

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, враховуючи таке.

Згідно із частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, зі змісту заявленого клопотання вбачається, що питання, поставлені заявником на вирішення експертизи, не стосуються обставин, які входять до предмета доказування у даному спорі.

З наведених підстав суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі №907/645/22 судової (комплексної) експертизи».

8.29. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції навів мотиви/міркування/аргументи, з яких виходив, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з урахуванням предмета доказування у даній справі.

8.30. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.31. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.32. Суд виходить з того, що відповідач послідовно вказував на необхідність дослідження та з`ясування питання наявності/відсутності підстав для коригування об`єму природного газу переданого за Індивідуальним договором Компанією Товариству, оскільки, встановлення такого об`єму природного газу напряму впливає на розмір основного боргу відповідача перед позивачем і, як наслідок, на розрахунок розміру 3 %річних, інфляційних втрат і пені.

8.33. Об`єктом дослідження у справі що розглядається, зокрема, є обставини належного виконання Рамкового договору та Індивідуального договору і стягнення заборгованості за поставлений природний газ переданого саме за комерційними актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

8.34. Щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за поставлений/переданий газ за об`єми, які визначені у комерційних актах, то, слід зазначити, що відповідач за його доводами заперечує саме визначення об`єму переданого газу з точки зору правильності і його визначення, ураховуючи і властивості газу та пункти 3.4, 3.8, 3.9 Рамкового договору та умовами Індивідуального договору.

8.35. Отже, з урахуванням предмету доказування у даній справі та враховуючи вище викладене, у цій постанові вище, судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону (статті 86, 236, 237 ГПК України) не відповідають.

8.36. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.37. З огляду на викладене доводи касаційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, порушення норм процесуального права в частині відхилення клопотання про залучення третіх осіб і витребування було допущено як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції.

8.38. Що ж до касаційної скарги позивача, то слід зазначити таке.

8.39. Скаржник-1 із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що місцевим та апеляційним господарськими судами не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права [статті 551 ЦК України) та статті 233 ГК України] у подібних правовідносинах, які були викладені за змістом постанов від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

8.40. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.41. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.42. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.43. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.44. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.45. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.46. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.47. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.49. Предметом розгляду у справі №907645/22 є стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат і штрафу.

8.49.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав зобов`язання, чим порушив вимоги рамкового та індивідуального договорів купівлі-продажу природного газу. У зв`язку з простроченням Товариством виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу позивач нарахував і просив стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

8.49.2. Під час розгляду справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зменшено розмір штрафу та пені відповідно до статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

8.50. Предметом розгляду справи №908/1453/14 є стягнення пені, 3% річних, інфляційного нарахування.

8.50.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії.

8.50.2. Під час розгляду справи судами розглядалося питання зменшення пені.

8.51. Предметом розгляду справи №918/116/19 є стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційні витрати.

8.51.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ та не виконав зобов`язання за договором постачання природного газу.

8.51.2. Під час розгляду справи судами розглядалося питання зменшення пені.

8.52. Отже, справи №908/1453/14, №918/116/19 та дана справа є схожими в частині вирішення питання стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій в силу приписів статті 233 ГК України та 551 ЦК України.

8.53. Зі змісту касаційної скарги позивача вбачається, що останнє вважає, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України до спірних правовідносин і не врахували висновки Верховного Суду у справах, які наведені вище.

8.54. Водночас, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин стосовно правильності визначення об`єму газу, ураховуючи пункти 3.3, 3.4, 3.8 та 3.9 Рамкового договору, умовами Індивідуального договору, які є істотними і ключовими у вирішенні даного спору за доводами та запереченнями учасників спору, а розмір заборгованості є визначальним у вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, Суд вважає передчасним вирішення питання щодо встановлення правильності/неправильності застосування судами приписів статей 551 ЦК України та статті 233 ГК України до спірних правовідносин у даній справі у контексті зменшення штрафних санкцій і розміру такого зменшення, з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи, враховуючи те, що право на зменшення розміру штрафних санкцій є залежним від факту наявності заборгованості, її розміру, періоду, і встановлення цих обставин передує вирішенню питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

8.55. Оскільки, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, а в касаційній скарзі позивач також не погоджується із законністю та обґрунтованістю рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні пені, то Суд задовольняє касаційну скаргу Компанії частково.

8.56. Верховний Суд бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу Компанії, ураховуючи міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.57. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.58. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.59. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, ураховуючи доводи касаційної скарги, відзиву, пояснень, у тому числі, додаткових.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права (статті 86, 210, 236 - 237 ГПК України), то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги позивача та відповідача задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №907/645/22 скасувати.

3. Справу №907/645/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос