УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "15" вересня 2009 р. Справа № 15/1005
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 17.10.2005р.,
від відповідача не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міріса" (м. Житомир)
про стягнення 5222,09 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 5222,09грн. із яких: 4202,21грн. основної заборгованості, 500,87грн. пені, 420,22грн. штрафу, 98,79грн. - 3% річних.
Заявою від 27.07.2009р. (а.с.17), яку було направлено відповідачу 27.07.2009р., відповідно до фіскального чеку № 1334 (а.с.22), позивач уточнив позовні вимоги, зокрема просив суд, стягнути з відповідача 4202,21грн. основної заборгованості, 508,96грн. пені, 420,22грн. штрафу, 110,50грн. - 3% річних.
В подальшому позивач уточняв позовні вимоги в заявах від 18.08.2009р. (а.с.32) та від 15.09.2009р.(а.с.100). Однак, вказані заяви не можуть бути прийняті до розгляду судом, оскільки позивачем не подано доказів направлення копій заяв від 18.08.2009р. та від 15.09.2009р. відповідачу всупереч вимог ст.ст. 22, 56 ГПК України.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги викладені у заяві від 15.09.2009р.
Враховуючи норми ст.22 ГПК України, суд прийняв до розгляду подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог від 27.07.2009р., яка фактично є заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 500,87грн. пені та 420,22грн. штрафу, та вирішує спір в межах поданих змін.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №2735944 про вручення 01.09.2009р. уповноваженій особі ТОВ ТД "Міріса" рекомендованого листа (а.с.98).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ,
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи свідчать про те, що між Суб'єктом підприємницькоїдіяльності ОСОБА_2 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Міріса" (відповідач у справі) існували правовідносини з приводу купівлі-продажу товару.
У відповідності до видаткових накладних №№: РНн-003882 від 24.07.2008р. на суму 1642,40грн. (а.с.19), РНн-004947 від 10.09.2008р. на суму 2619,35грн. (а.с.20), РНн-004548 від 22.08.2008р. на суму 2697,35грн.(а.с.21), РНн-004610 від 26.08.2008р. на суму 450,00грн. (а.с.22) позивач передав, а відповідач отримав товар (продовольчі товари) на загальну суму 7409,10грн.
В судовому засіднанні представник позивача пояснив, що при отриманні відповідачем товару по видатковій накладній №РНн-003882 від 24.07.2008р., представник відповідача відмовився від прийняття товару на суму 39,60грн., та по видатковій накладній № РНн-004947 від 10.09.2008р., відповідачем було повернуто 1 одиницю товару на суму 1,50грн. Факт повернення позивачу товарів по накладній №РНн-003882 на суму 39,60грн. та по накладній № РНн-004947 на суму 1,50грн. підтверджується підписами осіб, які приймали товар.
Таким чином, відповідачем було фактично отримано товар на загальну суму 7358,25грн., зокрема: по видатковій накладній №РНн-003882 від 24.07.2008р. на суму 1602,80грн., що також підтверджується податковою накладною № АЛ-3882 від 24.07.2008р (а.с.74); по видатковій накладній РНн-004947 від 10.09.2008р. на суму 2617,85грн., що також підтверджується податковою накладною № АЛ-4947 від 10.09.2008р. (а.с.11- на звороті); по видатковій накладній РНн-004548 від 22.08.2008р. на суму 2697,35грн., по видатковій накладній РНн-004610 від 26.08.2008р. на суму 450,00грн.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З вищезазначених видаткових накладних вбачається, що сторонами було погоджено строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.
Так, по видатковій накладній №РНн-003882 від 24.07.2008р. встановлено строк оплати до 24.07.2008р., по видатковій накладній №РНн-004947 від 10.09.2008р. встановлено строк оплати до 10.09.2008р., по видатковій накладній №РНн-004548 від 22.08.2008р. встановлено строк оплати до 22.08.2009р., по видатковій накладній №РНн-004610 від 26.08.2008р. встановлено строк оплати до 26.08.2009р.
Відповідно до письмових пояснень відповідача, викладених у заяві про уточнення позовних вимог (а.с.32), станом на 24.07.2008р. за відповідачем рахувалась переплата за отриманий товар в сумі 9,75грн., яку було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній № РНн- 003882 від 24.07.2008р.
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені в накладних строки не виконав. До пред'явлення позивачем позову до суду здійснив часткове погашення заборгованість в сумі 3156,04грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3270 від 26.08.2008р. на суму 1656,04грн. (а.с.88), №3592 від 09.10.2008р. на суму 500,00грн. (а.с. 90), №3675 від 28.10.2008р. на суму 1000,00грн. (а.с.91).
З огляду на зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем на момент пред'явлення позову до суду становить 4202,21грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 18.08.2009р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками (а.с.34).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4202,21грн. основної заборгованості є правомірними.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 115,88грн. за період з 25.07.2008р. по 02.07.2009р. (а.с.100).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності із наведеною нормою позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 25.07.2008р. по 02.07.2009р., з урахуванням здійснених відповідачем проплат згідно платіжних доручень № 3270 від 26.08.2008р. на суму 1656,04грн.(а.с.88), №3592 від 09.10.2008р. на суму 500,00грн.(а.с. 90), №3675 від 28.10.2008р. на суму 1000,00грн.(а.с.91), а саме:
по видатковій накладній № РНн-003882 від 24.07.2008р., за період з 25.07.2008р. по 26.08.2008р., сума 3% річних нарахованих на суму заборгованості 1593,05грн., становить 4,31грн.;
по видатковій накладній № РНн-004548 від 22.08.2009р.:
-за період з 23.08.2008р. по 26.08.2008р., сума 3% річних нарахованих на суму заборгованості 2697,35грн. становить 0,88грн.;
-за період з 27.08.2008р. по 09.10.2008р., сума 3% річних нарахована на суму заборгованості 2634,36грн. становить 9,50грн.;
-за період з 10.10.2008р. по 28.10.2008р., сума 3% річних нарахована на суму заборгованості 2134,36грн. становить 3,32грн.;
-за період з 29.10.2008р. по 02.07.2009р., сума 3% річних нарахована на суму заборгованості 1134,36грн. становить 23,01грн.;
по видатковій накладній № РНн-004610 від 26.08.2008р., за період з 27.08.2008р. по 02.07.2009р., сума 3% річних нарахована на суму 450,00грн. становить 11,45грн.;
по видатковій накладній № РНн-004947 від 10.09.2008р., за період з 11.09.2008р. по 02.07.2009р., сума 3% річних нарахована на суму 2617,85грн. становить 63,41грн.
Таким чином, обгрунтованою є сума 3% річних в розмірі 115,88грн., проте з врахуванням заяви позивача від 27.07.2009р. (направлена на адресу відповідача 27.07.2009р.) з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 110,50грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з відмовою позивача від позову в частині стягнення 500,87грн. пені та 420,22грн. штрафу, яку прийнято судом, господарський суд припиняє в цій частині провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 80ГПК України.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі ст. ст. 509, , 525, ч. 2 ст. 625, ЦК України, ст. 193 ГКУкраїни, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міріса" (10000, м.Житомир, вул. Кооперативна, 6, ідентифікаційний код 22064638)
на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- 4202,21грн. основної заборгованості;
- 110,50грн. - 3% річних;
- 84,24грн. витрат по сплаті державного мита;
- 260,15грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 500,87грн. пені та 420,22грн. штрафу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1-в справу,
2,3- сторонам.