АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11/796/152/2016 Головуючий у І-й інстанції: Скуба А.В.

Категорія: ч. 3 ст. 289, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Юденко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого: Юденко Т.М.

суддів: Кияшка О.А., Маліновського О.А.

за участю прокурора Салкова Р.В.

захисника ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сімейкіне Краснодонського району Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця с. Краснодон Краснодонського району Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 289, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України

за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 289, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України та їм призначено покарання:

- за ч.3 ст. 289 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є їх власності;

- за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у їх власності;

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за сукупністю злочинів, остаточно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є їх власністю, кожному.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, відраховуючи початок строку відбування покарання ОСОБА_2 з 25.11.2011, ОСОБА_3 з 09.12.2011.

Цивільний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 180 793 гривні 80 копійок матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у тому, що приблизно в жовтні 2011 року, вирішивши незаконно заволодіти транспортним засобом, застосовуючи насильство, небезпечне для життя потерпілого та його вбивство з корисливих мотивів, з метою заволодіння транспортним засобом для подальшого продажу з метою особистого збагачення, спільно розробили план вчинення злочину, згідно якого за допомогою «Інтернету» мали б підшукати особу, яка бажає познайомитися для подальшого спілкування та яка має у власності транспортний засіб, а потім її вбити, а транспортом заволодіти.

Реалізуючи злочинний умисел, приблизно на початку листопада 2011 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходячись в м. Краснодоні Луганської області, в мережі «Інтернет» звернули увагу на ОСОБА_7, який був зображений на фотокартці поряд з автомобілем «Тойота Лексус» 2000 року випуску бежевого кольору, яким вирішили незаконно заволодіти, для чого вони поїхали до місця проживання ОСОБА_7 в місто ОСОБА_6.

17.11.2011 приблизно о 19 годині, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули до торгівельно-розважального центру «Глобус», розташованого в м. Києві, Майдан Незалежності, 1, де домовились зустрітись з ОСОБА_8, однак останній прибув на зустріч без автомобіля, у зв'язку з чим вони знову домовились про зустріч, на яку б ОСОБА_8 прибув на автомобілі «Тойота Лексус» та яким у подальшому вони хотіли б заволодіти.

19.11.2011 приблизно о 18 годині, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_8 та запропонував зустрітися біля магазину «Караван», що по вул. Луговій, 12-В в м. Києві та повідомив при цьому, що на зустріч приїде на автомобілі «Тойота Лексус». На зустріч ОСОБА_2 з ОСОБА_3 прибули на автомобілі «Део Ланос» і приблизно о 12 годині зустрілись з ОСОБА_8

З метою реалізації злочинного плану, діючи узгоджено між собою, засуджені пред'явили ОСОБА_8 вимогу передати їм ключі від автомобіля, після чого на двох автомобілях направились в напрямку виїзду з міста Києва, де зупинившись біля будинку 6 по вул. Бориспільській в м. Києві, схопили ОСОБА_8, який намагався втекти від них, за руки та заштовхали до автомобіля «Део Ланос» і стали наносити йому удари руками в різні частини тіла. При цьому ОСОБА_2 схопив ОСОБА_8 за шию та став її стискати, перекриваючи доступ повітря, а коли потерпілий втратив свідомість, з метою остаточного доведення до кінця свого спільного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання смерті ОСОБА_8, засуджені дістали скоч, який намотали на голову потерпілого, закривши отвори рота та носа, перекривши тим самим доступ повітря ОСОБА_8 та спричинили його смерть.

Заволодівши транспортним засобом потерпілого, засуджені на території Дарницького лісництва в м. Києві закопали труп ОСОБА_8 в землю.

Діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_9, власнику автомобіля «Тойота Лексус», спричинена матеріальна шкода на суму 177 600 грн., що складається з вартості автомобіля 168 000 грн. та газово-балонного обладнання і портативного GPS-навігатора, які знаходились у ньому.

В апеляційних скаргах:

- прокурор, посилаючись на м'якість призначеного засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання: за ч.3 ст. 289 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч.2 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, кожному.

- захисник ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на однобічність дізнання та досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло неправильне застосування судом кримінального закону, просить вирок суду скасувати частково, закрити кримінальну справу стосовно ОСОБА_10 на підставі ст. 213 ч.1 п.2 КПК України 1960 р. у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 і ч.2 ст. 185 КК України, а ОСОБА_2 на підставі ст. 213 ч.1 п.2 КПК України 1960 р. у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України

Вважає, що обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтується лише на первинних поясненнях та показаннях ОСОБА_2, які є сумнівними з точки зору їх достовірності, оскільки отримані під час незаконного затримання останнього. Перевірені в судовому засіданні докази свідчать про відсутність у ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя ОСОБА_8

Судом першої інстанції залишилося недослідженим питання про те, де і з ким ОСОБА_2 перебував добу після фізичного затримання, чи чинився на нього в цей час психологічний та фізичний тиск, оскільки на запит суду до ІТТ ГУМВС України в м. Києві надійшла відповідь про те, що ОСОБА_2 був доставлений до ІТТ 26.11.2011 та оглядом чергового фельдшера ІТТ у нього в області обох вушних раковин були виявлені сліди, схожі на гематоми.

Вказує, що мала місце компіляція слідчим СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скоком Ю.В. показань за допомогою комп'ютера: допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 абсолютно ідентичні, а під час допиту в суді встановлено, що вказані свідки є близькими друзями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і що вони приймали участь як поняті на досудовому слідстві.

Крім того, пояснення ОСОБА_2 від 25.11.2011 і його допит як підозрюваного у цей день практично ідентичні, як і показання співробітників міліції.

При цьому працівники РУГУ пояснили, що вели спостереження за ОСОБА_14, але його поведінка не була характерною для осіб, які скоїли такий тяжкий злочин, як умисне вбивство.

Зазначає що твердження суду те, що протоколами огляду документів - роздруківки телефонних дзвінків абонентських номерів операторів мобільного зв'язку, встановлено зв'язок між засудженими та потерпілим, не відповідає фактичним обставинам справи, а крім того, жодна з експертиз та показання свідків, інші слідчі дії прямо або побічно не підтвердили будь-яку причетність ОСОБА_3 до скоєння умисного вбивства ОСОБА_8 та таємного викрадення чужого майна.

Будь-які докази того, що ОСОБА_2 мав умисел на позбавлення життя ОСОБА_8 в ході судового слідства не отримані, а тому виходячи з принципу презумпції невинуватості його дії потрібно кваліфікувати як вбивство з необережності.

- засуджений ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом вимог КПК України, просить вирок суду скасувати, а справу направити прокурору на нове розслідування.

Вказує, що обвинувачення ґрунтується на його первинних показаннях, які здобуті шляхом погроз, насильства та морального тиску.

Зазначає, що з моменту затримання він був позбавлений права мати захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Салкова Р.В., який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечив проти апеляцій засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, і заперечили проти апеляції прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши доводи апеляцій та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляцій без задоволення з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 289, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних та належним чином досліджених доказах у судовому засіданні, є правильними, і доводи апеляційних скарг їх не спростовують.

Зокрема, винність засуджених підтверджується показаннями ОСОБА_2 під час допиту в якості підозрюваного 25.11.2011 про те, що він разом з ОСОБА_3 вирішили заволодіти автомобілем, який слід підшукати в мережі Інтернет. Для цього вони прибули до м. Києва, де 16.11.2011 зустрілись з володільцем автомобіля «Лексус» ОСОБА_15, розпитали у нього про автомобіль та домовились зустрітись знову.

19.11.2011, йому, ОСОБА_2 зателефонував потерпілий ОСОБА_8 та запропонував зустрітися біля магазину «Караван», який розташований по вул. Лугова, 12-В в м. Києві та повідомив, що приїде на своєму автомобілі «Лексус». Приблизно о 22 годині цього ж дня він з ОСОБА_3 зустрілись з ОСОБА_8, якому запропонували показати їм місто, на що той погодився. Після цього ОСОБА_8 пересів до автомобіля «Део Ланос», а автомобіль «Лексус» залишив на автостоянці біля магазину «Караван». Вони їздили містом приблизно годину, розпитували ОСОБА_8 про коло його знайомих та родичів для того, щоб дізнатись, які будуть наслідки того, коли вони заволодіють його автомобілем. Повернувшись на стоянку, вони наказали ОСОБА_8 передати їм ключі від автомобіля та сказали, що вони приїхали з ним розібратись, оскільки якась дівчина поскаржилась, що ОСОБА_8 викрав у неї телефон. ОСОБА_8 віддав ключі і з ним разом вони поїхали в напрямку вул. Бориспільської в м. Києві. ОСОБА_2 був за кермом автомобіля «Лексус», а ОСОБА_3 за кермом автомобіля «Део Ланос», на задньому сидіння якого сидів ОСОБА_15

Проїжджаючи по вул. Бориспільська ОСОБА_2 помітив, що між житловими будинками та гаражами є темне місце і повернув туди, а коли зупинились, то ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_15, що автомобіль «Лексус» залишиться у них в якості компенсації за нібито викрадений телефон. ОСОБА_15 став сперечатися і вийшов з автомобіля «Део Ланос», а за ним вийшов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_15 намагався втекти, втім вони його наздогнали та посадили на заднє сидіння автомобіля «Део Ланос» і стали бити в різні частини тіла. В процесі бійки ОСОБА_2 взяв ОСОБА_15 за шию і став її притискати. Через декілька хвилин ОСОБА_15 затих і перестав рухатись. Тоді вони намотали ОСОБА_8 на голову скоч і вирішили їхати до лісу, щоб заховати труп, для чого заїхали в глиб лісу, викопали там руками яму, поклали туди труп ОСОБА_8, а яму засипали землею та листям з дерев. Після цього вони повернулись за автомобілем Лексус» і виїхали з Києва.

В судому засіданні першої інстанції ОСОБА_2 став заперечувати причетність ОСОБА_3 до вчинених злочинів і показав, що перед зустріччю з ОСОБА_8 йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що їде до Києва. Зустрівшись із ОСОБА_8 вони поїхали у ліс, де він, ОСОБА_2, витягнув ОСОБА_8 із автомобіля та зав'язав йому руки, очі та рот скотчем і залишив в автомобілі «Део Ланос», а сам пішов до автомобіля «Лексус» взяти сумку ОСОБА_8, в якій були документи на автомобіль. Коли ж він повернувся, то ОСОБА_8 вже не дихав, і він, злякавшись, сів у машину та поїхав до Києва. Там подзвонив і зустрівся з ОСОБА_3, якому передав автомобіль «Лексус», документи і ключі. Після цього він попросив ОСОБА_3 почекати його за кермом «Лексуса» на заправці на виїзді із Києва, а сам поїхав у ліс, викопав яму та закопав тіло ОСОБА_8 Речі, які знаходились в сумці ОСОБА_8 він викинув у лісі. Виїжджаючи із лісу у «Ланосі» згоріло щеплення, а тому він залишив його на стоянці у м. Бориспіль, а сам разом із ОСОБА_3 на автомобілі «Лексус» поїхав додому.

23.11.2011 він вирішив прїхати до Києва, щоб відремонтувати і забрати «Ланос» та у поїзді був затриманий працівниками міліції, які грубо із ним поводилися, примушували давати потрібні їм пояснення. Втім, умислу на вбивство ОСОБА_8 він не мав.

В суді першої інстанції ОСОБА_3 свої вини у вчиненні злочинів не визнав і показав, що восени 2011 ОСОБА_2 запропонував йому купити «Лексус» за 20 000 доларів США. Приїхавши 19.11.2011 до Києва для того, щоб забрати «Лексус», він ввечері зателефонував ОСОБА_2, однак телефон був вимкнений. Через декілька годин йому перетелефонував ОСОБА_2, вони зустрілись та поїхали на парковку ТЦ «Караван», звідки він забрав автомобіль «Лексус». При цьому ОСОБА_2 передав йому ключі та документи на автомобіль. При виїзді із Києва ОСОБА_2 попросив його зачекати та на деякий час відлучився, а повернувшись, повідомив про те, що в автомобілі «Део Ланос» згоріло щеплення. Вони були змушені залишити автомобіль на стоянці у м. Борисполі і на автомобілі «Лексус» поїхати додому вдвох.

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що 02.12.2011 до нього приїхав його двоюрідний брат ОСОБА_3 та поставив у нього на подвір'ї автомобіль «Лексус», однак на запитання, звідки він його узяв, ОСОБА_3 відповідати не став.

Згідно показань свідка ОСОБА_17, він працюючи на посаді оперуповноваженого ВКР Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, залучався до проведення оперативно-розшукових заходів для встановлення осіб, які викрали автомобіль «Лексус». Проведеними заходами було встановлено, що до вчинення злочину щодо ОСОБА_8, який керував автомобілем та зник, причетні двоє осіб, мешканців Луганської області. У подальшому був затриманий ОСОБА_2, який зізнався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 та викраденні автомобіля «Лексус». Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 добровільно показав, як саме він з ОСОБА_3 вчинили злочин та вказав на місце захоронення трупа. Пізніше він із колегами їздив до м. Краснодон Луганської області для розшуку автомобіля «Лексус» та затримання ОСОБА_3 Там біля базару вони знайшли автомобіль «Лексус», який знаходився у розшуку.

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21

Згідно показань свідка ОСОБА_11 слідчого Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, у нього в провадженні перебувала ця кримінальна справа. ОСОБА_2 був затриманий першим. Він добровільно зізнався у вчиненому, дав визнавальні показання та розповів у тому числі під час відтворення обстановки і обставин події, як вони разом з ОСОБА_3 вбили ОСОБА_8 та заволоділи його автомобілем «Лексус». При обох слідчих діях брав участь захисник. Будь-який тиск на ОСОБА_2 не чинився, показання він давав добровільно, тілесних ушкоджень на ньому він не пам'ятає.

З показань свідка ОСОБА_22 вбачається, що він 25.11.2011 був запрошений працівниками міліції в якості понятого при проведенні слідчих дій по розкриттю вбивства ОСОБА_8 На місце, де відбулося вбивство та де був закопаний труп ОСОБА_8 вони прибули із слідчим та ОСОБА_2 Прибувши на вулицю Бориспільську, біля гаражів ОСОБА_2 розповів, як все було та показав куди йти до місця, де закопаний труп. Йдучи по лісопосадці ОСОБА_2 розповідав та коментував все, що відбулося. На місці, на яке вказав ОСОБА_2, було знайдено труп ОСОБА_8

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_13

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису від 25.11.2011, підозрюваний ОСОБА_2 в присутності понятих та адвоката розповів та показав на місцевості, за яких обставин ним з ОСОБА_3 було вчинено умисне вбивство ОСОБА_8, а також показав, де саме вони закопали труп ОСОБА_8

Протоколами огляду роздруківки телефонних дзвінків абонентських номерів НОМЕР_1, які належать ОСОБА_2 та НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3, встановлено, що починаючи із 16.11.2011 і до моменту вчинення злочину, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 перебували у м. Києві, читм повністю спростовуються показання ОСОБА_3 про те, що він приїхав до Києва 19.11.2011, та підтверджуються показання ОСОБА_2 від 25.11.2011 в якості підозрюваного та під час проведення відтворення обстановки та обставин події про те, що вони з ОСОБА_3 приїхали до м. Києва разом і разом вчинили вбивство потерпілого ОСОБА_8

Детальний аналіз телефонних з'єднань між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджує те, що до 16.11.2011, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3, знаходились у Луганській області, а з 16.11.2011 до 20.11.2011 вони знаходились у м. Києві. Після 20.11.2011 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знову знаходились у Луганській області, що є однозначним підтвердженням правдивості та істинності показань ОСОБА_2 під час його допиту у якості підозрюваного та під час відтворення обстановки та обставин події, і доводи апеляційної скарги про те, що згідно протоколів огляду документів - роздруківки телефонних дзвінків абонентських номерів операторів мобільного зв'язку встановлено зв'язок між засудженими та потерпілим, не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставними і такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичного ставлення до показань ОСОБА_2 про те, що умислу на вбивство він не мав та не вчиняв злочини разом з ОСОБА_3, а також до показань ОСОБА_3 про те, що він не має ніякого відношення до вчинених злочинів, оскільки такі показання повністю спростовуються сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів по справі, які узгоджуються між собою, зокрема показаннями ОСОБА_2 від 25.11.2011 у якості підозрюваного, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.11.2011 та протоколом огляду роздруківок телефонних дзвінків, обґрунтовано покладеними в основу обвинувального вироку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 150/2934/2 від 17.02.2012, смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа стороннім тілом (липкою стрічкою), що підтверджується наявністю на голові трупа липкої прозорої стрічки, яка повністю закриває отвори носа та рота та відповідає показанням ОСОБА_2 про те, що він намотав на голову ОСОБА_8 скоч.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_2 на мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 є безпідставними і такими, що повністю спростовуються наведеними доказами.

Також є безпідставними доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачення по справі ґрунтується на первинних показаннях ОСОБА_2, які здобуті шляхом погроз, насильства та морального тиску, оскільки ці доводи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_22

Крім того, на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2015, проведена перевірка заяв ОСОБА_2 щодо здійснення на нього під час досудового слідства психологічного та фізичного тиску з боку працівників міліції, однак свого підтвердження заява не знайшла.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що з моменту затримання він був позбавлений права мати захисника, спростовуються матеріалами кримінальної справи, згідно яких з моменту затримання ОСОБА_2 25.11.2011 йому було призначено захисника ОСОБА_23 за участю якого проводились перші допити ОСОБА_2, в тому числі під час відтворення обстановки та обставин події.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції в достатній мірі оцінив зібрані по справі докази у їх сукупності та прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 289, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України.

Доводи апеляції захисника про однобічність дізнання та досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло неправильне застосування судом кримінального закону, є необґрунтованими і такими, що не підтверджуються перевіркою справи.

За таких обставин, кваліфікація дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та погрозою застосування такого насильства, за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, є правильною.

Покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність, і підстав для призначення більш суворого покарання, як про те йдеться в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.

При перевірці кримінальної справи порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни вироку суду не встановлено, а вирок суду має бути залишений без змін, а апеляції щодо його скасування - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України в ред. 1960 року, п.11 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України в ред. 1960 року, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьом місяців з дня проголошення судового рішення, а засудження в той самий строк, з дня отримання ними копії судового рішення.

Судді: _____________ ______________ _______________

Т.М.Юденко  О.А.Кияшко   О.А.Маліновський