У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Центру приватизації державного житлового фонду Харківського управління комунального майна та приватизації про поновлення порушеного права, визнання приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру недійсними,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1. У 1990 році вона дала дозвіл на прописку відповідачки для догляду за нею, проте з того часу остання в квартирі не проживає без поважних причин.
У листопаді 2002 року ОСОБА_2 пред”явила зустрічний позов, просила поновити її право на проживання у спірній квартирі та визнати незаконною приватизацію цієї квартири у 2002 році, посилаючись на те, що вона проживала в квартирі, а її тимчасова відсутність була викликана поважними причинами.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 1 липня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2004 року рішення районного суду від 1 липня 2004 року скасовано, постановлено задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 травня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2005 року, скасовано ухвалу суду від 17 червня 2002 року про накладення арешту на спірну квартиру.
У касаційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвали про зняття арешту з квартири і постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема на невідповідність висновків апеляційного суду дійсним обставинам справи.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарг не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2004 року, а також ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 травня 2005 року та Апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України : Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін
В.М.Шабунін