ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2016Справа №910/1023/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участі секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1023/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ», м. Запоріжжя,

до Державної казначейської служби України, м. Київ, і Запорізької митниці Державної фіскальної служби, м. Запоріжжя,

про стягнення 29 294,16 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача-1 - не з'явилися;

відповідача-2 - Запорожець А.Б. (довіреність від 26.05.2016 № 340/92/08-70).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - Служба) про стягнення 29 294,16 грн. матеріальної шкоди, завданої Запорізькою митницею Державної фіскальної служби (далі - Митниця).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 було порушено провадження у справі № 910/1023/16 (суддя Шкурдова Л.М.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 було залучено до участі у справі як іншого відповідача Митницю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 було припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; ухвалу суду від 15.04.2016 зі справи № 910/1023/16 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 касаційну скаргу Товариства задоволено; постанову від 07.06.2016 та ухвалу від 15.04.2016 скасовано; справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду.

В результаті автоматизованого розподілу справи № 910/10238/16 головуючим суддею було визначено Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу № 910/1023/16 до свого провадження та призначила розгляд справи на 28.09.2016.

05.09.2016 позивач подав суду письмові пояснення, в яких просив здійснити розгляд справи без участі позивача та підтримав позовні вимоги повністю.

23.09.2016 Митниця подала суду пояснення до відзиву, в яких заперечила проти задоволення позовних вимог та вказала таке: позивачем не наведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено складу цивільного правопорушення.

Розпорядженням від 27.09.2016 № 04-23/1983 Керівника апарату Кривенко О.М. було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1023/16, у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення судді Прокопенко Л.В.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи № 910/1023/16 головуючим суддею було визначено Курдельчука І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 прийнято справу № 910/1023/16 до провадження та призначено судовий розгляд на 08.11.2016.

11.10.2016 позивач подав суду письмові пояснення, в яких просив здійснити розгляд справи без участі позивача.

01.11.2016 відповідач-2 подав доповнення до пояснень, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог. Так, зокрема, відповідач-2 вказав, що за митною декларацією від 29.10.2014 № 112050000/2014/023845 позивачу було повернуто кошти у сумі мита.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 було відкладено розгляд справи на 22.11.2016 у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача-1.

22.11.2016 позивач надіслав суду на електронну адресу відскановані письмові пояснення, в яких вказав таке: Митниця повернула мито у сумі 24 411,88 грн. після подання даного позову; Товариство зменшує позовні вимоги до 4 882,28 грн. та підтримує позовні вимоги, в цій частині.

22.11.2016 відповідач-2 надіслав суду на електронну адресу відскановані документи, що підтверджують факт повернення позивачу надмірно сплаченого мита.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 22.11.2016 надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання 22.11.2016 не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасника процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2014 Товариством було заявлено до митного оформлення товар - DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE (дідецил демитил амонію хлорид) 50%, за митною декларацією №112050000/2014/021110 за кодом згідно УКТЗЕД 3808941000 ставка мита 0%. Товар надійшов в 56-ти поліетиленових ємкостях по 180 кг кожна.

Для підтвердження коду товару позивачем до митного органу було надано сертифікат аналізу DDAC 50% від 20.07.2014, технічна довідка від 18.09.2014 №21/09-14, лист безпеки на продукт, інструкція по використанню препарату дідецил демитил амонію хлорид.

Для остаточного вирішення питання правильності класифікації товару 22.09.2014 зразки товару були направлені на дослідження до Дніпропетровського управління з питань експертизи та досліджень СЛЕД Міндоходів.

За результатами досліджень (висновок від 25.09.2014 №142001600-0712) товар DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE (дідецил демитил амонію хлорид) 50%, партія №20140720» ідентифікований як рідина, яка складається із водно-спиртового розчину неразголудженої вуглеводневої сполуки з вмістом четвертинної амонієвої групи - речовина визначеного хімічного складу. Продукт має катіонні поверхнево-активні властивості. Відповідно дидецилдиметиламоній хлорид використовується в якості катіонного сурфактанту (ПАР) та має антибактеріальні властивості. Вміст нелеткої складової становить 61,6±0,1мас.%.

Враховуючи інформацію, яка наведена у висновку, митницею було прийнято рішення від 02.10.2014 №КТ-112000003-0037-2014 про визначення коду товару, яким товар «DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE (дідецил демитил амонію хлорид) 50%, партія №20140720» за кодом 3402901000, ставка мита 6,5%.

На виконання вказаного рішення було оформлено додаткову декларацію МД2 від 29.10.2014 № 112050000/2014/023845, за якою було додатково сплачено мито у сумі: (020) - 24 411,88 грн.; ПДВ (028) - 4 882,28 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття Митницею зазначеного рішення, Підприємство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2015 зі справи № 808/7227/14 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Разом з тим, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 зі справи № 808/7227/14 апеляційну скаргу Товариства було задоволено; постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі № 808/7227/14 скасовано та прийнято нову; адміністративний позов Товариства задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Митниці від 02.10.2014 №КТ-1120000003-0037-2014 про визначення коду товару.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою від 03.12.2015 зі справи № 808/7227/14 встановлено таке:

- рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Митного кодексу України або до суду;

- висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер;

- відповідно до пункту 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД додаток до Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatismutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше;

- отже, при здійсненні митного оформлення товару ідентифікація товару здійснюється на підставі характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД;

- встановлені обставини справи свідчать про те, що Товариством на підставі митної декларації від 19.09.2014 №112050000/2014/021110 було заявлено до митного оформлення товар дідецил диметил амонію хлорид 50% за кодом товару 38089410;

- однак, за результатом замовленої митним органом експертизи товару, Спеціалізованою лабораторією Дніпропетровського управління з питань експертизи та досліджень Міндоходів у висновку 142001600-0712 від 25.09.2014 було встановлено, що надана на дослідження проба (зразок) товару, ідентифікований як рідина, яка складається із водно-спиртового розчину неразголудженої вуглеводневої сполуки з вмістом четвертинної амонієвої групи - речовина визначеного хімічного складу, має катіонні поверхнево-активні властивості, використовується в якості катіонного сурфактанту (ПАР) та має антибактеріальні властивості;

- на підставі зазначених фактів, Митницею було змінено код УКТЗЕД товару на 3402901000;

- в свою чергу, у своїх поясненнях Товариство зауважує, що зазначене визначення митним органом коду товару є протиправним, оскільки при вирішення аналогічної справи (№808/276/14), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 01.07.2015 встановив факт неможливості кваліфікування DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE за групою 3402, у зв'язку з чим, встановлення коду товару за групою 3808 є обґрунтованим та таким що відповідає приписам чинного законодавства;

- як вбачається зі змісту зазначеного судового рішення, судовим органом за наслідком аналізу висновків експерта було встановлено, що здатність речовин, що входять до складу водно-спиртного розчину «BENZALKONIUM CHLORIDE» та водно-спиртового розчину «DIDECYL DIMETHUL AMMONIUM CHLORIDE», знижувати поверхневий натяг дистильованої води до показників товарної позиції 3402 не вивчався. Згідно висновку експерта, конкретна величина зниження поверхневого натягу розчину експертом не наведена «у зв'язку із можливістю наявності значної похибки». При цьому, експерт дійшов висновку, що «DIDECYL DIMETHUL AMMONIUM CHLORIDE 50%» є речовиною визначеного хімічного складу, у зв'язку з чим воно не може відноситись до товарної позиції 3402901000;

- отже, судом апеляційної інстанції було визначено, що водно-спиртовий розчин DIDECYL DIMETHUL AMMONIUM CHLORIDE 50% у зв'язку зі своїми хімічними властивостями не може кваліфікуватися за товарною позицією 3402901000;

- у відповідності до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

- враховуючи ту обставину, що предметом розгляду даної справи є визначення коду УКТЗЕД для ідентичної речовини, код УКТЗЕД, який був визначений зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції також підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

- таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, визначення митним органом для речовини DIDECYL DIMETHUL AMMONIUM CHLORIDE 50% товарної позиції №3402901000 є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення про визначення коду товару від 02.10.2014 №КТ-1120000003-0037-2014 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, апеляційною інстанцією було встановлено, що рішення Митниці не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач, заявляючи даний позов, просив суд стягнути майнову шкоду у сумі 29 294,16 грн., яка виникла внаслідок неправомірних дій Митниці, що полягали у прийнятті рішення про визначення коду товару, яке не ґрунтувалося на приписах чинного законодавства України.

Разом з тим, після порушення провадження у справі відповідач-2 повернув Товариству грошові кошти у сумі 24 411,88 грн., що підтверджується як позивачем так і Митницею.

Подане шляхом надсилання електронного листа клопотання про зменшення позовних вимог до 4 882,28 грн. не приймається судом, оскільки по суті є роздруківкою сканкопії, що не надає можливості встановити автентичність документу.

Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження в частині стягнення 24 411,88 грн., виходячи з такого.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 Постанови № 18 зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, господарській спір щодо стягнення шкоди у сумі 24 411,88 грн. відсутній у зв'язку з поверненням Митницею Товариству вказаних грошових коштів.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення шкоди у сумі 24 411,88 грн.

Що ж до майнової шкоди у сумі 4 882,28 грн., то слід вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Позивач документально підтвердив завдання майнової шкоди у сумі 4 882,28 грн. саме Митницею у результаті прийняття скасованого рішення, оскільки, саме на його виконання було перераховано 4 882,28 грн. (ПДВ).

Заперечення відповідача-2, які полягають у тому, що позивачем не доведено скал цивільного правопорушення спростовуються матеріалами справи та з огляду на таке.

Оскільки, законодавець передбачив у статті 1173 ЦК України, що відшкодування шкоди, завданій незаконними рішеннями органу державної влади, при здійсненні ним своїх повноважень, здійснюється незалежно від вини цих органів, то необхідним у вирішенні таких справ є з'ясування трьох елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Так, матеріалами справи документально підтверджено наявність вказаних елементів цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка, що встановлена рішенням суду (постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 зі справи № 808/7227/14), та полягала у прийнятті Митницею рішення про визначення коду товару, що не ґрунтувалося на приписах чинного законодавства України та було скасовано;

- шкода, а саме перерахування грошових коштів у сумі 4 882,88 грн.;

- причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та шкодою, оскільки саме внаслідок прийняття Митницею скасованого в подальшому рішення і було перераховано грошові кошти у сумі 4 882,88 грн.

Інші доводи відповідача-2, викладені ним у відзиві та доповненнях до нього, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення майнової шкоди у сумі 4 882,28 грн. саме з відповідача-2.

Що ж до вимог заявлених до Служби, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідач-1 є органом відповідальним за виконання рішення щодо стягнення з державного органу присудженого до стягнення та по суті виконує функції банку.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач-2 не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення майнової шкоди з відповідача-2 у сумі 4 882,28 грн.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись статтями 43, 49, 75, пунктом 11 частини першої статті 80, статтями 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 24 411,88 грн. боргу.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути із державного бюджету України із Запорізької митниці Державної фіскальної служби України (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12; ідентифікаційний код: 39477764) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29; ідентифікаційний код: 39071718): 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 28 коп. матеріальної шкоди.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 28.11.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук