20 липня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20 лютого  2006 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 20 квітня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Державний Ощадний банк України” про стягнення суми вкладів із урахуванням індексу інфляції, 3% річних за користування вкладами та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вніс грошові вклади до установи Ощадбанку СРСР, в 1993 році та в 1997 році вклади були проіндексовані, однак відповідач відмовляється виплатити суму вкладів у повному обсязі, чим порушено його права та заподіяна моральна шкода. Позивач просив стягнути суми вкладів з урахуванням індексу інфляції - 59574 грн., 3% річних за користування вкладами - 9920 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 20 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.  

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що порядок повернення заощаджень громадян, внесених в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, встановлено Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, згідно з яким позивач не має права на даний час одержати відновлені заощадження в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

 Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” не визнано таким, що суперечить Конституції України, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для відкриття касаційного провадження в справі.

Інші доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом           ОСОБА_1 до ВАТ “Державний Ощадний банк України” про стягнення суми вкладів із урахуванням індексу інфляції, 3% річних за користування вкладами та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 20 квітня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін