Головуючий суду 1 інстанції - Бойко С.Л.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 415/7337/15-ц

Провадження № 22ц/782/884/16

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря: Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 09 березня 2016 року

за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Лисичанської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності та визнання довідки недійсною,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_2звернувся до суду із позовною заявою до Держави України в особі Лисичанської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності та визнання довідки недійсною.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 09 березня 2016 року, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,2 статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_2залишено без руху та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання позивачем копії ухвали. В ухвалі зазначалося, що заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, а саме позивачу необхідно зазначити ціну позову щодо вимог майнового характеру, повно викласти всі обставини, якими обґрунтовано позов, вказавши докази, які підтверджують кожну обставину, сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постановляючи ухвалу від 09 березня 2016 року, суд виходив із того, що не зважаючи на зазначені в ухвалі вимоги та термін для виправлення недоліків позовної заяви, позивачем ці вимоги не виконані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Пунктами 15, 16 пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року передбачено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

В пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року зазначено, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_2залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви та сплати судового збору в розмірі 551,20 грн., яка визначена судом у відповідності до вимог ч. 2 ст. 80 ЦПК України, оскільки зазначена позивачем ціна позову в розмірі 857,500 купоно-карбованців вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та законним платіжним засобом на території України є гривня. При цьому, в ухвалі суду зазначений рахунок, на який позивач повинен сплатити судовий збір.

Отже, судом в ухвалі від 19 лютого 2016 року вказаний мінімальний розмір судового збору із позовної вимоги майнового характеру в сумі 551,20 грн., виходячи із вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На виконання ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 року від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій позивачем зазначено про неможливість виконати вимоги по незалежним від нього причинам та оскільки справа не призначена до розгляду, у нього відсутня можливість довести в судовому засіданні факти та обставини, які зазначені в ухвалі Лисичанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 року.

Проте, на виконання вимог ухвали суду в частині сплати судового збору в сумі 551,20 грн. позивачем як не надано документ про оплату вказаних витрат, не надано доказів, що підтверджують звільнення позивача від сплати судового збору, так і не заявлено клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Із таким клопотанням позивач не звертався і під час подання в грудні 2015 року позовної заяви, тобто про це не зазначено як в позовній заяви, так і в матеріалах справи відсутня окрема заява, в якій би містилося клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Зазначене свідчить про те, що недоліки, викладені в ухвалі Лисичанського міського суду Луганської області від 09 березня 2016 року, щодо сплати судового збору та визначення ціни позову, ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного цивільного процесуального законодавства не виконано.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для зазначення в ухвалі про необхідність позивачу повно викласти всі обставини, якими обґрунтовано позов, вказавши докази, які підтверджують кожну обставину.

Так, зазначаючи в ухвалі про необхідність позивачу повно викласти всі обставини, якими обґрунтовано позов, вказавши докази, які підтверджують кожну обставину, суд не звернув належної уваги на те, що позивач має право на обґрунтування своїх вимог саме тими обставинами, які він вважає за потрібне вказати в позовній заяві та надає ті докази, які вважає за потрібне подати, оскільки згідно ст. 11 ЦПК України суд повинен розглядати цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Встановлення фактичних обставин справи, а також відповідності викладених в тексті позовної заяви обставин фактичним обставинам, з'ясування того, які докази подані чи подаються для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизначених обставин за діючим цивільно-процесуальним законодавством віднесено не до стадії відкриття провадження по справі, а до стадії судового розгляду. Згідно ст. 130 ЦПК України саме у попередньому судовому засіданні, яке проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, якщо спір не врегульовано, суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову, визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню, з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строк їх подання, за клопотанням осіб, що беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

В той же час колегія суддів вважає, що зазначене вище само по собі не впливає на правильність прийнятої судом ухвали від 09 березня 2016 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві, оскільки позивачем не були виконані вимоги щодо сплати судового збору та визначення ціни позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначений строк усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали є нереальним для виконання не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений законом або судом, за клопотанням сторони.

Зазначений в ухвалі Лисичанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 рокустрок усунення недоліків позовної заяви є строком визначеним судом. Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ЦПК України цей строк може бути продовжений судом за клопотанням сторони. Продовження строку передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.

Позивач із заявою про продовження судом строку усунення недоліків позовної заяви, зазначеного в ухвалі Лисичанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 року, не звертався.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що визначений судом розмір судового збору позивач не взмозі сплатити у зв'язку з майновим становищем, так як розмір пенсії складає 1222 грн. не заслуговує на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду, оскільки як вже зазначалося вище ці обставини можуть бути підставою для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати тільки за клопотанням позивача, із яким останній до суду першої інстанції не звертався.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням вимог щодо не зазначення ціни позову та не сплати судового збору, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Повернення скарги не перешкоджає ОСОБА_2 звернутися до суду першої інстанції із позовною заявою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Ухвалою судді Апеляційного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року відстроченоОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, тому з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп., у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду поданої фізичною особою становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 119,121, 303, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп., який підлягають перерахуванню за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів: УК у м.Сєвєродонецьку/Апеляційний суд Луганської області/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області; код банку отримувача (МФО): 804013; рахунок отримувача: 31211206780080; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *101.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: