Справа № 159/4755/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М.

Провадження № 22-ц/773/1545/16 Категорія: 19 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Киці С.І., Подолюка В.А.,

секретар Вергун Т.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення як із спадкоємця боргу шляхом звернення стягнення на квартиру належну спадкодавцеві, визнання права власності на квартиру за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Т И:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення як із спадкоємця боргу шляхом звернення стягнення на квартиру належну спадкодавцеві, визнання права власності на квартиру задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., на користь ОСОБА_1 294 104 (двісті дев»яносто чотири тисячі сто чотири) грн. 20 коп. боргу (отриманого завдатку), що станом на 26.08.15 р. є еквівалентним сумі 13 000 (тринадцять тисяч) доларів США отриманого спадкодавцем ОСОБА_3 30.09.11 р. завдатку за договором від 30.09.11 р..

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з підстав, зазначених у ній.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він визнає апеляційну скаргу та просить розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору від 30.09.11 р., укладеного між ОСОБА_3, який є батьком відповідача ОСОБА_2 Миколайовича- відповідача у справі, та позивачем ОСОБА_1, ОСОБА_3 зобов'язався у 2013 р. продати позивачеві квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за 13 000 доларів. У договорі зазначено, що 13 000 доларів як завдаток ним отримано. Договір укладено в простій письмовій формі.

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії технічного паспорта убачається, що ОСОБА_3 станом на 30.09.11 р. - дата укладення угоди з позивачем - був власником згаданої вище квартири згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.02.96 р. № 2 053, та за рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 09.03.05 р..

Нотаріально посвідченою довіреністю, наданою позивачеві від імені ОСОБА_3 15.10.09 р., стверджується. що останній уповноважував позивача на представництво його інтересів у питаннях, що будуть стосуватись вищезазначеної квартири як його власності. Дія такої довіреності тривала три роки та закінчилась 16.10.12 р.

Посилання позивача на те, що вона у вищезазначеній квартирі проживала згідно з договорами, укладеними між нею та ОСОБА_3, стверджуються копіями договорів про оплатне проживання в певні періоди (а. с. 6 - 8):

-від 18.12.07 р., укладеним між ОСОБА_3, ОСОБА_4, з одного, та ОСОБА_5, позивачем, з іншого боку;

-від 12.10.09 р., укладеним між ОСОБА_3, з одного, та

ОСОБА_5, позивачем, з іншого боку;

-від 30.09.11 р., укладеним між ОСОБА_3, з одного, та

ОСОБА_5, позивачем, з іншого боку.

Суд вважає, що наведені вище документи свідчать про те, що у позивача та ОСОБА_3, дійсно після кількох років найму частини спірної квартири виникла домовленість про отримання завдатку для забезпечення у подальшому реалізації між собою договору купівлі - продажу спірної квартири.

ОСОБА_3, як стверджується копією свідоцтва про його смерть, виданого 21.05.15 р. відділом ЗАГС Адміністрації Чаунського муніципального району Чукотського АО, РФ, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. у м. Певеку Чаунського району Чукотського автономного округу РФ.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує зі змісту ст. 657 ЦК України, договір купівлі - продажу квартири або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається із змісту ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого завдатком, зазначені у ст. 571 ЦК України: якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

ОСОБА_3 помер у 2015 р. та доказів того, що він виконав своє зобов'язання по продажу квартири позивачеві, з урахуванням отриманого завдатку, немає.

Відповідно до ст. ст. 1 233, 1 236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

До складу спадщини, як випливає зі ст. ст. 1 216, 1 218 ЦК, входять не лише права, але також і обов'язки спадкодавця. Обов'язки спадкодавця - це договірні та недоговірні майнові зобов'язання, які в силу їх правової природи можуть бути успадковані, тобто не є невід'ємно пов'язаними з особою їх попереднього носія - спадкодавця (ст. 1 219 ЦК).

Зобов'язання, зазначене ОСОБА_3 у договорі від 30.09.11 р., укладеному між ним та позивачем (а. с. 9), на думку суду, є таким, що може бути успадковане відповідачем як спадкоємцем, а отримана спадкодавцем сума завдатку з огляду на невідчуження квартири на користь позивача у подальшому, є боргом спадкодавця ОСОБА_3 перед позивачем у розумінні ст. 1281 ЦК України.

З копії заповіту який складений ОСОБА_3 16.12.14 р., посвідченого нотаріально, вбачається, що все своє майно він заповів відповідачеві.

Відповідач не оспорює доводів позивача про прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця. Разом з тим з матеріалів справи убачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Відповідно до положень ст. 1 282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Визначити початок строку, встановленого законом строку на заявлення позивачем про свої претензії відповідачеві, суд можливості позбавлений через відсутність у розпорядженні суду доказів про дату, коли позивач, вважаючи себе кредитором ОСОБА_3 як спадкодавця, дізналась або могла дізнатися про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, та коло спадкоємців.

Відомостей про те, чи було відомо відповідачеві як спадкоємцеві ОСОБА_3 про будь - які борги останнього, зокрема, перед позивачем; та чи повідомив відповідач, а якщо повідомив, то коли саме, позивача, зокрема, про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, у розпорядження суду не надано, а тому судом вірно відмовлено у зверненні стягнення на спірну квартиру.

Крім того, визнання права власності на майно спадкодавця на підставі ст. 1282 ЦК України за кредитором не передбачено.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача ОСОБА_2 як на спадкоємця ОСОБА_3 зобов'язання по задоволенню вимоги позивача по поверненню суми отриманого спадкодавцем за життя авансу з огляду на невиконання у подальшому спадкодавцем за життя зобов'язань, що забезпечувались вказаним авансом.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: