ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

23 квітня 2007 р.                                                             Справа  № 14/58

За  адміністративним позовом Українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер-Мукачево", м. Мукачево

до    Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ  від 09.09.2006р. №00224240/0,

                                           Суддя                                  В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Митровцій В.І. - юрисконсульт за дов. від 06.12.2006р.  

від відповідача: Скальський Є.В.-  начальник юридичного відділу за дов. від 19.03.2007р.  №10-011; Сакалош Ю.Ю.- старший  державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах юридичного управління ДПА у Закарпатській області  за дов. від  17.01.2007р. №7/10-0

Суть спору: Українсько-австрійське  підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер-Мукачево", м. Мукачево  (далі-  позивач, підприємство) звернулося до господарського суду  з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ  від 09.09.2006р. №00224240/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ  в сумі 732850грн. за червень 2006р.

          Позивач у позовній заяві (а.с.2-7)  так і представник позивача у додатковому поясненні від 13.04.2007р. на заперечення відповідача(а.с.57-61) та у судовому  засіданні по розгляду даної справи,  в обгрунтування позовних вимог наводять слідуючі обствини:

          - підприємством у відповідності до  вимог норм Закону України „Про податок на додану вартість”  погашались податкові векселі по ПДВ за рахунок наявного бюджетного відшкодування по ПДВ, що рівнозначне як сплаті платником зобов’язань по векселю грошовими коштами так і відшкодуванню ПДВ з бюджету на розрахунковий рахунок платника. Крім того, позивач  вважає, що підприємством дотримано всіх вимог та правил, що стосується нарахування та сплати ПДВ, нарахованого на суму послуг, отриманих від нерезидента. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем (податковим органом) безпідставно зменшено підприємству бюджетне відшкодування з ПДВ  в сумі 732850грн. за червень 2006р.  за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченні проти позову  та  представники відповідача у судовому  засіданні по розгляду даної справи  також заперечують проти позову з підстав наведених у запереченні проти позову (а.с.51-53), зокрема посилаються на п.7.7.2. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Оскільки ПДВ, який включено підприємством до податкового кредиту у травні  2006 року не було фактично сплачено живими коштами, тому, відповідач вважає, що сума 732850грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню.

У судовому засіданні 23.04.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Постанову суду виготовлено в повному обсязі 25.04.2007р.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

                                   суд встановив, що:

Актом перевірки №649/23-01/22073637 від 08.09.2006 року „Про результати виїзної позапланової перевірки УАП ТОВ „Фішер-Мукачево”, 22073637 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок за червень місяць 2006 року” (далі –акт перевірки, а.с.9-30)  податковим органом встановлено у УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” порушення пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі-Закон №168/97-ВР),  що полягало в завищенні останнім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 732850,00 гривень за червень 2006 року.

За результатами розгляду матеріалів акту перевірки, Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення  №002242340/0 від 09.09.2006 року (а.с. 31),  яким зменшено УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 732850,00 гривень за червень 2006 року.

Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірних питань  та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Підпункт 4 пункту 11.5 статті 11 Закону №168/97-ВР передбачає, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Аналогічне право платника податку зазначене у Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”, затвердженому Постановою КМУ № 1104 від 1.10.1997року зі змінами та доповненнями (в подальшому  -„Порядок”), який передбачає право платника податку за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету, або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою письмовою заявою (ч.3 п.19 Порядку).

УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” є абсолютним експортером продукції власного виробництва, а тому діяльність підприємства пов’язана із систематичним відшкодуванням ПДВ із державного бюджету. Здійснюючи імпорт сировини та матеріалів на митну територію України, позивач користується правом оформлення зобов’язань по ПДВ з імпорту податковими векселями, як передбачено п.11.5. ст.11 закону України 168/97-ВР, зокрема платник податку має право включати суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (ч.7 пункту 11.5 ст.11 Закону 168/97-ВР).

Такк, у березні 2006 року при ввозі на митну територію України сировини та матеріалів позивачем видано податкові векселі, сума яких становить  210 096,47 грн. Векселі видано зі строком погашення до моменту подачі Декларації за березень 2006 року, тобто до 20 квітня 2006 року.

Вказані суми були погашені внаслідок подання позивачем 03.04.2006 року заяви про погашення цих векселів з сум бюджетного відшкодування, що облікуються в картці особового обліку з ПДВ. Внаслідок погашення векселів, у відповідності до п.11.5. ст.11 Закону 168/97-ВР позивачем було правомірно включено цю суму до складу податкового кредиту у травні 2006 року.

Зобов’язання з ПДВ позивача  шляхом оформлення векселів на                             суму 535 333,71 грн. при імпорті  у квітні 2006 року. З них векселі на                                   суму 521 640,68грн.  позивачем погашено шляхом  подачі до податкового органу заяви про погашення  від 28.04.2006 року (на підставі абзацу 7 пункту 11.5 статті 11 Закону). Вексель на суму 13 693,03 грн. було включено до податкових зобов’язань  у Декларації за квітень (рядок 19.2 декларації).

Отже, позивачем у декларації по ПДВ за травень 2006 року в рядку 12.2.  відображається  сума 745 430 грн. , яка складається  з:  суми 210 096,47  грн. , погашених заявою про зарахування  в оплату цієї суми належного підприємству бюджетного відшкодування від 03.04.2006р., суми 521 640,68грн, погашених заявою від 28.04.2006 та суми 13 693,03 грн. податкового векселя,  виданого  в квітні та включеного в Декларації за квітень до податкового зобов”язання.

За результатами декларації за травень 2006 року утворюється сума до відшкодування з бюджету в розмірі  1 008 950грн., тобто  будь-якого об”єкту сплати  до бюджету  не виникає.

В наступному податковому періоді, тобто в Декларації за червень, ця сума   відображається в рядку 23 , а потім  в рядку  24 ,  поза як  результат травня ( рядок  21)  також має  від”ємне значення.

На підставі додатку 3  „Розрахунок бюджетного відшкодування” до декларації за червень 2006 року  в рядок 25 „ сума,  що підлягає бюджетному відшкодуванню”,  відноситься сума 1050846грн. –це  сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, що підлягає бюджетному відшкодуванню.  При цьому сума  фактично сплачена одержувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів становить  1 071 964грн. (рядок 3 „Розрахунку суми бюджетного відшкодування до декларації за червень), і складається вона  із сплати за товари (послуги), придбані на митній території України –317996грн.;  послуги, отримані від нерезидента –8538грн.; погашені  податкові векселі за рахунок бюджетного відшкодування, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді –745430грн.

За вищенаведених обставин, враховуючи особливості формування податкового кредиту, відповідно до положень підпунктів 7.2.7, 7.3.6, 7.5.2  ст.7, пункту 11.5 ст.11 Закону №168/97-ВР суд дійшов висновку про те, що відповідач (податковий орган), безпідставно, зробив висновок та прийняв рішення про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування на суми погашених податкових векселів. При цьому, суд  вважає, що погашення векселів за рахунок бюджетного відшкодування рівнозначне сплаті платником  зобов’язань по векселю грошовими коштами, за своєю правовою природою, з огляду на факт припинення зобов’язань в обох наведених випадках.

Стосовно проведення підприємством операцій з ПП „Лілія”, слід зазначити наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Мукачівською ОДПІ актом №156 від 24.11.2005 року було анульовано з 24.11.2005 року свідоцтво платника ПДВ                        ПП „Лілія”, як підприємства, що надавало протягом останніх дванадцяти послідовних податкових місяців декларацій, які свідчили про відсутність оподатковуваних поставок.

Згідно з п.9.8. ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

У зв’язку з тим, що ПП „Лілія” з 24.11.2005 року не є платником ПДВ, воно з вказаної дати не мало права складати та видавати покупцям податкові накладні.

З огляду на вищевикладене, УАП ТОВ „”Фішер-Мукачево” не мало права включати до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданим ПП „Лілія”, а отже в подальшому відображати в деклараціях суми ПДВ за такими податковими накладними, як такі, що підлягають до відшкодування з бюджету.

За вищенаведених обставин, є правомірним зменшення УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” Мукачівською ОДПІ за спірним податковим повідомленням-рішенням №002242340/0 від 09.09.2006  року суми 2654 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у звітних податкових періодах з податкових накладних, отриманих від продавця –ПП „Лілія”, як такого, що не був платником ПДВ на підставі анулювання з 24.11.2005 року його свідоцтва як платника ПДВ за актом Мукачівської ОДПІ №156 від 24.11.2005 року.

Разом з тим, завищення підприємством від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2006 року на суму 2654грн. не вплинуло на розрахунок сум, належних підприємству до відшкодування.

Що стосується висновку податкового органу (відповідача),  про неправомірність бюджетного відшкодування у сумі 8538 грн. ПДВ, що виникла внаслідок оплати послуг, отриманих від нерезидента, суд констатує наступне.

Згідно п.10.1. Закону України  168/97-ВР позивач виступає особою, що відповідальна за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом.

Відповідно до п.7.3.6. ст..7 Закону України  168/97-ВР датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з продій відбулася першою.

У відповідності до п.5.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, позивач в рядку 7 Декларації за квітень 2006 року відобразив суму  послуг, отриманих від  нерезидента  в сумі  42688 грн.  та нарахував зобов’язання з ПДВ в сумі  8538 грн.

Згідно з п.п.7.5.2 Закону України  168/97-ВР податковий кредит у спірній ситуації виникає по даті сплати податку за податковими зобов”язаннями.  Оскільки,  подаючи декларацію за квітень з від”ємним результатом до податкового органу, позивач фактично сплатив  за всіма нарахованими зобов”язаннями, то в  наступному місяці , в травні,  він правомірно відніс таку суму до податкового кредиту  (рядок 12.4 декларації за травень „Послуги, отримані від нерезидента”).

Згідно пп.7.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість” та  пункту 5.7  „Порядку заповнення” до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем було дотримано приписи норм права, що встановлюють механізм нарахування та сплати ПДВ, нарахованого на суму послуг, отриманих від нерезидента.

Посилання відповідача на п.7.7.2. с.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не приймається судом до уваги в силу викладеного вище.

Крім того, відповідно до ч.1 п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” цей пункт закону застосовується у випадку, коли сума бюджетного відшкодування визначена, відповідно до п.7.7.1. ст..7 Закону, тобто як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, показники якого формуються на підставі податкових накладних, в той час, як податковий кредит позивача правомірно сформовано у відповідності до п.7.3.- 7.5. ст.7 та п.11.5. ст.11 цього ж Закону.

          За вищенаведених обставин, позовні вимоги позивача є такими, що відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому позов підлягає до  задоволення та відповідно  підлягає визнанню нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 09.09.2006р. №00224240/0 щодо зменшення УАП ТОВ „Фішер-Мукачево”  бюджетного відшкодування з ПДВ  в сумі 732850грн. за червень 2006р.

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111, 121, 122, 159-163, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

          2.          Визнати нечинним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 09.09.2006р. №00224240/0 щодо зменшення УАП ТОВ „Фішер-Мукачево”  бюджетного відшкодування з ПДВ  в сумі 732850грн. за червень 2006р.

3.   Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

 4.   Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку  відповідно до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

          Суддя                                                                         В.І. Карпинець