ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

23 квітня 2007 р.                                                             Справа  № 14/57

За  адміністративним позовом Українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер-Мукачево", м. Мукачево

до    Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від   04.12.2006р. №003262340/0,

                                           Суддя                                  В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Митровцій В.І. - юрисконсульт за дов. від 06.12.2006р.  

від відповідача: Скальський Є.В.-  начальник юридичного відділу за дов. від 19.03.2007р.  №10-011; Сакалош Ю.Ю.- старший  державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах юридичного управління ДПА у Закарпатській області  за дов. від  17.01.2007р. №7/10-0

Суть спору: Українсько-австрійське  підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер-Мукачево", м. Мукачево  (далі-  позивач, підприємство) звернулося до господарського суду  з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від   04.12.2006р. №003262340/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ  в сумі 303869грн. за вересень 2006р.

          Позивач у позовній заяві (а.с.2-7)  так і представник позивача у додатковому поясненні від 13.04.2007р. на заперечення відповідача(а.с.57-60) та у судовому  засіданні по розгляду даної справи,  в обгрунтування позовних вимог наводять слідуючі обствини:

          - підприємством у відповідності до  вимог норм Закону України „Про податок на додану вартість”  погашались податкові векселі по ПДВ за рахунок наявного бюджетного відшкодування по ПДВ, що рівнозначне як сплаті платником зобов’язань по векселю грошовими коштами так і відшкодуванню ПДВ з бюджету на розрахунковий рахунок платника. Крім того, позивач  вважає, що підприємством дотримано всіх вимог та правил, що стосується нарахування та сплати ПДВ, нарахованого на суму послуг, отриманих від нерезидента. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем (податковим органом) безпідставно зменшено підприємству бюджетне відшкодування з ПДВ  в сумі 303869грн. за вересень 2006р.  за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченні проти позову  та  представники відповідача у судовому  засіданні по розгляду даної справи  також заперечують проти позову з підстав наведених у запереченні проти позов (а.с.50-52), зокрема посилаються на п.7.7.2. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Оскільки ПДВ, який включено підприємством до податкового кредиту у серпні  2006 року не було фактично сплачено живими коштами, тому, відповідач вважає, що сума 303869грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню.

У судовому засіданні 23.04.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Постанову суду виготовлено в повному обсязі 25.04.2007р.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

                                   суд встановив, що:

Актом перевірки №909/22073637 від 30.11.2006 року „Про результати виїзної позапланової перевірки УАП ТОВ „Фішер-Мукачево”, 22073637 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень місяць 2006 року” (далі –акт перевірки а.с.9-29)    податковим органом встановлено у УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” порушення пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі-Закон №168/97-ВР),  що полягало в завищенні останнім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 303869,00 гривень за вересень 2006 року.

За результатами розгляду матеріалів акту перевірки, Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення  №003262340/0 від 04.12.2006 року (а.с.30),  яким зменшено УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 303869,00 гривень за вересень 2006 року.

          Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірних питань  та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Підпункт 4 пункту 11.5 статті 11 Закону №168/97-ВР передбачає, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Аналогічне право платника податку зазначене у Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”, затвердженому Постановою КМУ № 1104 від 1.10.1997року зі змінами та доповненнями (далі  - Порядок), який передбачає право платника податку за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету, або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою письмовою заявою (ч.3 п.19 Порядку).

УАП ТОВ „Фішер-Мукачево” є абсолютним експортером продукції власного виробництва, а тому діяльність підприємства пов’язана із систематичним відшкодуванням ПДВ із державного бюджету. Здійснюючи імпорт сировини та матеріалів на митну територію України, позивач користується правом оформлення зобов’язань по ПДВ з імпорту податковими векселями, як передбачено п.11.5. ст.11 Закону України 168/97-ВР, зокрема платник податку має право включати суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (ч.7 пункту 11.5 ст.11 Закону 168/97-ВР).

Так, у липні 2006 року при ввозі на митну територію України сировини та матеріалів позивачем видано податкові векселі, сума яких становить  534 469 грн.

Частину з даних векселів на суму 332 356,03  грн. було погашено шляхом  подачі до податкового органу заяви про погашення  від 14 серпня 2006 року з сум бюджетного відшкодування, що облікуються в картці особового обліку з ПДВ. Внаслідок погашення векселів, у відповідності до п.11.5. ст.11 Закону 168/97-ВР позивач правомірно включив цю суму до складу податкового кредиту у серпні 2006 року. Таким чином погашення податкового векселя відбулось у відповідності з  вимогами Закону України „Про податок на додану вартість” (зокрема на підставі абзацу 7 пункту 11.5 статті 11 цього Закону) та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМУ № 1104 від 1.10.1997 року. Іншу частину векселів було оплачено грошовими коштами.

У  серпні місяці 2006 року при ввозі на митну територію України сировини та матеріалів видано податкові векселі  на суму 559 459 грн.  і всі видані векселі  достроково, в місяці їх видачі, оплачено грошовими коштами.

Отже, позивачем в декларації за серпень 2006 року в рядку 12.2 відображається сума 1 093 928 грн, що складається з: суми 534 469 грн.  - векселі, видані в липні і погашені в серпні 2006 року; суми 559 459 грн. – векселі видані в серпні і погашені достроково в серпні 2006р.

За результатами Декларації з ПДВ за серпень 2006 року було одержано від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду  –1513753,00  грн.

В наступному податковому періоді, тобто в Декларації за вересень, ця сума   відображається в рядку 23 , а потім  в рядку  24 ,  поза як  результат травня ( рядок  21)  також має  від”ємне значення.

На підставі додатку 3  „Розрахунок бюджетного відшкодування” до декларації за вересень 2006 року  в рядок 25, „ сума,  що підлягає бюджетному відшкодуванню”,  відноситься сума 1050846  грн. –це  сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, що підлягає бюджетному відшкодуванню.  При цьому сума  фактично сплачена одержувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів становить  1549284 грн. ( рядок 3 „Розрахунку суми бюджетного відшкодування до декларації за серпень), і складається вона  із сплати за товари (послуги), придбані на митній території України –448313  грн..;  послуги, отримані від нерезидента –7044 грн.; погашені  податкові векселі за рахунок бюджетного відшкодування, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді –1093928 грн.

За вищенаведених обставин, враховуючи особливості формування податкового кредиту, відповідно до положень підпунктів 7.2.7, 7.3.6, 7.5.2  ст.7, пункту 11.5 ст.11 Закону №168/97-ВР суд дійшов висновку про те, що відповідач (податковий орган), безпідставно, зробив висновок та прийняв рішення про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування на суми погашених податкових векселів. При цьому, суд  вважає, що погашення векселів за рахунок бюджетного відшкодування рівнозначне сплаті платником  зобов’язань по векселю грошовими коштами, за своєю правовою природою, з огляду на факт припинення зобов’язань в обох наведених випадках.

Що стосується висновку податкового органу (відповідача), про неправомірність бюджетного відшкодування у сумі 7044 грн. ПДВ, що виникла внаслідок оплати послуг, отриманих від нерезидента, суд констатує наступне.

Згідно п.10.1. Закону України  168/97-ВР позивач виступає особою, що відповідальна за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом.

Відповідно до п.7.3.6. ст.7 Закону України  168/97-ВР датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з продій відбулася першою.

У відповідності до п.5.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, позивач в рядку 7 Декларації за липень 2006 року відобразив суму  послуг, отриманих від  нерезидента  в сумі  35221 грн.  та нарахував зобов’язання з ПДВ в сумі  7044 грн.

Згідно з пп.7.5.2 Закону України  168/97-ВР податковий кредит у спірній ситуації виникає по даті сплати податку за податковими зобов”язаннями.  Оскільки,  подаючи декларацію за липень з від”ємним результатом до податкового органу, позивач фактично сплатив  за всіма нарахованими податковими зобов”язаннями, тому в  наступному місяці , в серпні,  він (позивач) правомірно відніс таку суму до податкового кредиту  (рядок 12.4 декларації за серпень „Послуги, отримані від нерезидента”).

Згідно пп.7.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість” та  пункту 5.7  „Порядку заповнення”  до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку”.

Таким чином,  враховуючи  вищевикладене, суд вважає, що  позивачем було дотримано приписи норм права, що встановлюють механізм нарахування та сплати ПДВ, нарахованого на суму послуг, отриманих від нерезидента.

Посилання відповідача на п.7.7.2. с.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не приймається судом до уваги в силу викладеного вище.

Крім того, відповідно до ч.1 п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” цей пункт закону застосовується у випадку, коли сума бюджетного відшкодування визначена, відповідно до п.7.7.1. ст..7 Закону, тобто як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, показники якого формуються на підставі податкових накладних, в той час, як податковий кредит позивача правомірно сформовано у відповідності до п.7.3.- 7.5. ст.7 та п.11.5. ст.11 цього ж Закону.

          За вищенаведених обставин, позовні вимоги позивача є такими, що відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому позов підлягає до  задоволення та відповідно  підлягає визнанню нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від   04.12.2006р. №003262340/0 щодо зменшення УАП ТОВ „Фішер-Мукачево”  бюджетного відшкодування з ПДВ  в сумі 303869грн. за вересень 2006р.

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111, 121, 122, 159-163, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від   04.12.2006р. №003262340/0 щодо зменшення УАП ТОВ „Фішер-Мукачево”  бюджетного відшкодування з ПДВ  в сумі 303869грн. за вересень 2006р.

3.   Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

 4.   Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку  відповідно до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

          Суддя                                                                           В.І. Карпинець