ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.06.2009 | Справа №2-31/4581-2008А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін :
від позивача – Пімшін С.М., дов. №476/08 від 22.07.2008 р.
від відповідача – Османов Е.Р., дов. №171/0/10 від 27.02.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая” (98404 АР Крим, м.Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6 )
до відповідача – Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (98400, м.Бахчисарай, вул.Симферопольська,3)
про часткове скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АРК про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2008р. №0000331502/0 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 131 482,81 грн.
Ухвалою господарського суду АРК від 11.04.2008р. відкрито провадження в адміністративній справі за даним позовом суддею Омельченко В.А.
Позивач відповідною заявою змінив позовні вимоги, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АРК від 25.03.2008р. №0000331502/0 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 85514,16грн., визнавши їх нарахування неправомірним (а.с.7, т.2).
Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/4581-2008А замість судді господарського суду АРК Омельченка В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., привласнивши справі номер №2-31/4581-2008А.
Ухвалою господарського суду АРК від 16.10.2008 р. справа прийнята до свого провадження суддею Приваловою А.В. та призначена до судового розгляду.
Ухвалою господарського суду АРК від 05.02.2009р. у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою господарського суду АРК від 30.03.2009р. провадження по справі поновлено, у зв’язку з поверненням матеріалів справи без проведення судової економічної експертизи через несплату вартості експертизи та ненаданням додаткових документів, необхідних для проведення дослідження.
У ході судового розгляду справи позивач, користуючись своїм правом наданим ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідною заявою змінив позовні вимоги і просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АРК від 25.03.2008р. №0000331502/0 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 59162,50грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення в спірній частині винесено відповідачем необґрунтовано, на підставі акту перевірки №3523/23-1/01125577 від 19.11.2007р., висновки якого є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було допущено в цієї частині виявлених порушень податкового законодавства. Вказує на те, що ДПІ в Бахчисарайському районі АРК завищено суму штрафних санкцій, так як податкова інспекція направляла грошові кошти сплачені КРП «ВПВКГ м.Бахчисарай» на погашення поточних податкових зобов’язань з ПДВ всупереч вказівок платника про призначення платежу, на погашення податкового боргу, що виник раніше, тобто податкова інспекція утворила нову податкову заборгованість на яку при її погашенні можуть бути нараховані штрафні санкції.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з урахуванням наданих змін позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, що зафіксовано у акті перевірки, тому податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, відповідно до положень п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. В обґрунтування правомірності спірного рішення посилається також на положення п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Вважає, що штрафні санкції правомірно нараховані позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено, що 25.03.2008р. ДПІ в Бахчисарайському районі АРК була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за 2007 р., про що складений відповідний акт перевірки №26/15-02 від 25.03.2008 р.
Перевіркою встановлені порушення п.п.5.3.1, п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: встановлена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за податковими деклараціями №16072 від 20.09.2006р., №19559 від 20.10.2006р., №21954 від 20.11.2006р., №23206 від 20.12.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Бахчисарайському районі АРК винесене податкове повідомлення-рішення №0000331502/0 від 25.03.2008 р., яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 411 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 262965,45 грн. до КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая» застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 131482,81 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0000331502/0 від 25.03.2008р. незаконним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Після зміни позовних вимог, позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати його в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 59162,50грн. (а.с. ,т.2).
В обгрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на п.п.17.1.7, п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
ДПІ в Бахчисарайському районі АРК стверджує, що згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки КРП ВПВКГ м.Бахчисарая порушило строки сплати узгоджених сум з податку на додану вартість за деклараціями:
- №16072 від 20.09.06р., строк оплати 02.10.2006р., фактично сплачено у жовтні 2007р.;
- №19559 від 20.10.06р., строк оплати 30.10.2006р., фактично сплачено у листопаді 2007 р.;
- №21954 від 20.11.06р., строк оплати 30.11.2006р., фактично сплачено у грудні 2007р.;
- №23206 від 20.12.06р., строк оплати 04.01.2007р., фактично сплачено у січні 2008р.
Судом встановлено, що позивачем були задекларовані податкові зобов’язання з податку на додану вартість за вказаними вище деклараціями на загальну суму 262965грн., з яких позивачем самостійно сплачено лише 121968,83грн., що підтверджено платіжними документами(а.с.83-108, т.2).
При дослідженні платіжних доручень та виписки банку з особового рахунку платника судом встановлено, що позивач зі сплаченої ним самостійно суми 121968,83грн. здійснив сплату податкових зобов’язань з ПДВ з затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за деклараціями:
- №16072 від 20.09.06р. задекларовано 66347грн. ПДВ, сплачено 27632грн. кількома платежами з затримкою до 30 календарних днів;
- за декларацією №19559 від 20.10.06р. задекларовано 62378грн. ПДВ, сплачено 43800грн. кількома платежами з затримкою до 30 календарних днів;
- за декларацією №21954 від 20.11.06р. задекларовано 53002грн. ПДВ, сплачено лише 13500грн. кількома платежами з затримкою до 30 календарних днів;
- за декларацією №23206 від 20.12.06р. задекларовано 81238грн. ПДВ, сплачено 37036,83грн. своєчасно без затримки.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 121 968,83 грн. за вказаними деклараціями з затримкою до 30 календарних днів в сумі 1822,22грн. (10% погашеної суми податкового боргу) і 50% погашеної суми податкового боргу 140996,17грн. з затримкою понад 90 календарних днів, що в загальній сумі складає 72320,31грн. штрафних санкцій, оскільки відповідає приписам ст.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с.81, 82, т.2).
Таким чином, ДПІ в Бахчисарайському районі АРК правомірно застосувала штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 72320,31грн., з чим позивач згоден і не оспорює рішення в цієї частині.
Позивач вважає, що ДПІ неправомірно застосувала штрафну санкцію в сумі 59162,50грн. спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки сума податкових зобов’язань в розмірі 121968,83грн. сплачена підприємством без затримки понад 90 календарних днів, отже не може бути застосована штрафна санкція у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
Відповідач вважає, що платником були порушені граничні строки сплати узгоджених сум податку на додану вартість по вказаним деклараціям, встановлені п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки переховані позивачем суми по сплаті зобов’язань в сумі 121968,83грн. за цими деклараціями податкова інспекція зараховувала у погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, що зазначено у акті перевірки, у зв’язку з чим й застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Своє право на зарахування у погашення податкового боргу перерахованих платником податків коштів за поточними податковими зобов’язаннями відповідач обґрунтовує п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) №2181-111 від 21.12.2000р., відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.
Отже, на думку відповідача, зазначена норма закону дозволяє податковому органу зараховувати перераховані підприємством кошти за поточними податковими зобов’язаннями у погашення податкового боргу, який виник раніше, оскільки платник податку не має права здійснювати сплату поточного зобов’язання у тому разі, якщо він має несплачений податковий борг з того ж податку.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вона не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
ДПІ у Бахчисарайському районі АРК використала здійснені підприємством платежі за поточними зобов’язаннями в сумі 121968,83грн. для погашення податкового боргу, який виник раніше.
Згідно із п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.
Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку на додану вартість в сумі 121968,83грн. вказаними вище платіжними дорученнями, виконав своє зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за періодами, визначеними платником у платіжних дорученнях.
Дії податкового органу щодо самостійної зміни призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, з метою погашення податкового боргу, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 20.03.1952р., ратифікованого Україною 17.07.1997р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів.
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» є власником свого майна, у тому числі власних грошових коштів.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, використовує і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником прав власності.
Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб’єктів господарювання.
Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.
Відповідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р.)
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДПІ в Бахчисарайському районі АРК діяла із значним перевищенням своїх повноважень, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не вправі була самостійно, без згоди позивача або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та зараховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Доводи відповідача про обґрунтоване зарахування поточних платежів позивача з ПДВ в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» судом до уваги не приймаються, оскільки наведена норма закону не надає права податковому органу самостійно без згоди власника коштів або судового рішення здійснювати таке зарахування.
Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими державними фондами», або іншими законами з питань оподаткування.
Слід зазначити, що Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05р. №276, передбачено проведення органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, операцій на особових рахунках платника податків в хронологічному порядку на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ставить у залежність розмір штрафних санкцій від сплаченої суми податкового боргу. Тобто при відсутності факту сплати податкового зобов’язання відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій за цією нормою. Самостійна зміна призначення платежу і перерозподіл платежів позивача на погашення податкового боргу за іншими зобов’язаннями, ніж визначив позивач у платіжних документах, не є сплатою платником податків податкового зобов’язання.
За таких обставин не можна вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що застосування Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим до позивача штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 59162,50грн. є правомірним та відповідає діючому законодавству.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у відповідача не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, висновок про те, що позивач допустив затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання понад 90 календарних днів є помилковим і необгрунтованим, що є підставою для скасування спірного податкового-повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 59162,50грн.
Таким чином, застосування штрафних санкцій до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000331502/0 від 25.03.08р. у розмірі 50% у сумі 59162,50грн. за затримку на 411 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 262965,45грн. необґрунтовано і в цієї частині підлягає скасуванню. В інший частині податкове повідомлення-рішення №0000331502/0 від 25.03.08р. винесено правомірно, відповідно до закону.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 23.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 25.06.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 70, 71, 86, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 25.03.2008р. №0000331502/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59162,50грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая” (98404 АР Крим, м.Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6 ), (р/р 260069384 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ОКПО 05450357) 3,40 грн. державного мита.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.