|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________ |
У Х В А Л А
14.09.09 Справа № 19/310.
Суддя Фонова О.С., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Серговської філії, м. Стаханов Луганської області
до Кіровського міського комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства”, м. Кіровськ Луганської області
про стягнення 55 343 грн. 97 коп.
Орган виконання судових рішень –Відділ державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції, м. Кіровськ Луганської області
в присутності представників сторін:
від позивача –Томілін А.Ю., довіреність №295 від 24.04.2009;
від відповідача –не прибув;
від відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції –Морозов Д.М., довіреність № 6490 від 30.07.2009.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Рябцевою О.В. від 17.07.2009, у зв‘язку з переводом до Луганського апеляційного господарського суду судді Бойченко К.І., зазначену заяву передано до розгляду судді Фоновій О.С.
в с т а н о в и в:
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” звернулось до суду зі скаргою від 13.07.2009 №01ю/915, з вимогою: про визнання постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Морозова Д.М. від 22.06.2009 про повернення наказу господарського суду Луганської області № 19/310 від 19.09.2002 стягувачу незаконною (згідно уточнення вимог по скарзі №01ю/1034 від 12.08.2009).
В обґрунтування скарги, позивач посилається на те, що в оскаржуваній постанові заступник начальнику ВДВС Кіровського МУЮ Морозов Д.М. з посланням на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 17.04.2009 про арешту з майна відповідача, а іншого майна, що належить боржнику і на яке можна звернути стягнення, окрім майна звільненого з під арешту за постановою суду, не виявлено, повернув наказ господарського суду Луганської області №19/310 від 19.09.2002 позивачу.
Як зазначає позивач у скарзі, таке повернення виконавчого документу без виконання є незаконним, тому що з аналізу ч. 1, 5 ст. 30, ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон), вбачається, що стягненню за виконавчими документами підлягає будь-яке майно боржника –юридичної особи.
Так, постановою Кіровського міського суду Луганської області від 17.04.2009 знято арешт з майна відповідача, але ніхто не позбавляв ВДВС Кіровського МУЮ можливості знову накласти арешт на зазначене вище майно відповідача, оскільки відповідно до Закону стягненню підлягає будь-яке майно відповідача. Таким чином, при виконанні наказу господарського суду Луганської області №19/310 заступник начальнику ВДВС Кіровського МУЮ Морозов Д.М. не наклав стягнення на майно відповідача, на яке повинно було звернуто стягнення, та безпідставно повернув виконавчий документи позивачу, чим порушив вимоги ст. 5, 40 Закону.
Відповідно до ст. 121І ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день –ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Оскаржувана постанова отримана позивачем 01.06.2009, а отже останнім днем строку зазначеного у ст. 121І ГПК України є 13.06.2009.
Представник відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції 06.08.2009 надав заперечення на скаргу, в якій посилається на вжиття нею усіх необхідних заходів для виконання рішення суду та наказу від 19.09.2002, однак у зв’язку з відсутністю грошових коштів та майна у боржника рішення виконати на даний час не вбачається можливим, у зв’язку з чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону, виконавчий документ було повернуто стягувачеві без виконання.
Розглянувши матеріали справи, скаргу та інші надані сторонами та органом Державної виконавчої служби документи, вислухавши представників, які прийняли участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вимоги за заявленою скаргою не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, рішенням господарського суду від 09.09.2002 по даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Кіровського міського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства», на користь ТОВ «Луганське енергетичне об‘єднання»в особі Серговської філії борг у сумі 55143 грн. 97 коп., інфляційні нарахування у сумі 30 112 грн. 66 коп., виплати по сплаті державного мита 551 грн. 01 коп. та інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 58 коп. На виконання зазначеного рішення було видано наказ.
До відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції на виконання надійшов наказ господарського суду № 19/310 від 19.09.2002 про стягнення з Кіровського міського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства»на користь ТОВ «Луганське енергетичне об‘єднання»–55143,97 грн. боргу, державне мито у сумі 551,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117,58 грн.
На підставі вимог ст.24 Закону державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання. У встановлений строк рішення боржником добровільно не виконано, у зв’язку з чим виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 2465892 від 06.01.2000, щодо стягнення з МКП «Виробниче управління житлово-комунального господарства»на користь фізичних та юридичних осіб загальної суми боргу у розмірі 8 215 829 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та виконавчого провадження, в ході проведення виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих документів по зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем були вжиті необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, накладено арешт на всі розрахункові рахунки боржника МКП «Виробниче управління житлово-комунального господарства», періодично робились запити до обліково-реєстраційних установ та податкових органів з метою виявлення майна та нових розрахункових рахунків, належних боржнику.
Відповідно до ст. 50 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.
Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
У зв’язку з тим, що коштів стягнутих з рахунків боржника було недостатньо для задоволення всіх вимог стягувачів, державним виконавцем вживались заходи щодо звернення стягнення на інше майно боржника, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а саме виявлялось рухоме та нерухоме майно боржника.
Згідно довідки БТІ м. Кіровська нерухомого майна за боржником не зареєстровано.
На виявлені, згідно довідки МРЕВ, транспортні засоби, які зареєстровано за боржником, було накладено арешт згідно акту опису та арешту АА № 092085 на загальну суму 452 900 грн., з метою їх подальшої реалізації в рахунок погашення боргу по зведеному виконавчому провадженню № 2465892 від 06.01.2000.
09.04.2009 боржник звернувся до суду з заявою про звільнення майна з під арешту. По результатам розгляду даної заяви Кіровський міський суд виніс постанову № 2-а-1243 від 17.04.2009, згідно якої постановив зняти арешт з майна, арештованого актом опису серія АА № 092092 від 23.02.2007.
Статтею 185 КАС України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, але зазначеним правом ТОВ «ЛЕО», на час розгляду скарги, не скористалось.
Так як у відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»арешт з майна боржника по незакінченим виконавчим провадженням може бути знятий за рішенням суду, було винесено постанову від 24.04.2009 про звільнення майна з-під арешту та направлення її в тому числі скаржнику, докази чого надані представником органу виконання рішень.
12.06.2009 було складено акт державного виконавця про відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення.
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст. 40 Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем були здійснені всі, передбачені Законом заходи щодо виконання рішення суду, однак таке виконання виявилось неможливим у зв’язку з відсутністю грошових коштів та майна боржника, на яке можна звертати стягнення.
У зв’язку з викладеним, у відповідності до вимог ст. 40 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження»наказ господарського суду № 19/310 від 19.09.2002 було повернуто 22.06.2009 стягувачу без подальшого виконання, що не позбавляє його права на повторне пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання.
Посилання скаржника на необхідність повторного накладення арешту на майно, яке звільнено з-під арешту постановою суду, адже ця постанова не містить заборону знову накладати арешт, а тільки припис звільнити майно з-під арешту, судом до уваги не беруться.
Так, рішення судів, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання. З доводів скаржника в обґрунтування необхідності визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу без виконання вбачається, що за наявністю законного судового акту про звільнення майна з-під арешту, державний виконавець повинен був ігнорувати такий судовий акт і знову накладати арешт, адже заборони на його накладення у постанові не було, таким чином нівелюючи роль суду взагалі. В цьому, на думку скаржника, і полягає незаконність оскаржуваної постанови.
Згідно абзацу 6 пункту 7 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів», за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Постанову може бути визнано незаконною у разі, як що вона за замістом не відповідає всім вимогам діючого законодавства. В даному випадку, оскаржувана постанова винесена з дотриманням всіх правових норм, регулюючих виконавче провадження.
З огляду на вищевикладене, вимоги скаржника про постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Морозова Д.М. від 22.06.2009 про повернення наказу господарського суду Луганської області № 19/310 від 19.09.2002 стягувачу незаконною, до задоволення не підлягають.
У зв’язку з викладеним, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в:
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», на дії відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції відхилити.
Суддя О.С.Фонова