УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Від "18" квітня 2007 р.                                                     Справа № 2/1761-НМ

 

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенко О.М.

при секретарі Савчук С.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_4(довіреність від 12.02.07)

від відповідача ОСОБА_5(довіреність від 01.03.07)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир) 

до ОСОБА_2 (с. Левків Житомирського району)

про витребування майна із чужого незаконного володіння.

 

Позивач звернувся з позовом до суду, зазначив, на підставі договорів купівлі продажу від 12.06.05, приватний підприємець ОСОБА_2 зобов'язався продати, а приватний підприємець  ОСОБА_1 купити кіоск НОМЕР_1, розташований АДРЕСА_1 кіоск НОМЕР_2, розташований АДРЕСА_2, кіоск НОМЕР_3, розташований АДРЕСА_3.

На виконання вказаних договорів позивач передав відповідачу 60000 грн. та було складено акти приймання передачі.

За домовленістю сторін кіоски залишились в користуванні відповідача для надання йому можливості реалізувати залишок товарів.

На вимогу позивача відповідач відмовляється передати кіоски, тому позивач просить зобов'язати відповідача передати позивачу зазначене майно.

Представник відповідача надав письмовий відзив, в якому зазначив, що договори купівлі продажу він не укладав, гроші не отримував, жодних документів не підписував.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договори, акти приймання передачі, накладні та касові ордери від імені відповідача підписувались представником відповідача громадянкою ОСОБА_1.

В додаткових письмових запереченнях відповідач зазначив, що договори укладені з порушенням вимог закону, так як від імені продавця договори укладались представником, яка є дружиною покупця, тобто фактично правочин укладений в інтересах представника продавця. Крім того, відповідач зазначив, що при укладенні договорів представник продавця діяла з порушенням принципів справедливості та розумності по відношенню до свого довірителя, тобто до відповідача по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача позов не визнав.

В судовому засіданні 11.04.07  оголошувалась перерва до 18.04.07.

За клопотанням сторін справа розглянута в більш тривалий строк ніж передбачений ст. 69 ч.1 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З копій трьох аналогічних договорів купівлі продажу від 12.06.05 вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 зобов'язується продати, а приватний підприємець  ОСОБА_1 купити кіоск НОМЕР_1, розташований АДРЕСА_1 кіоск НОМЕР_2, розташований АДРЕСА_2, кіоск НОМЕР_3, розташований АДРЕСА_3 за ціною по 20000 грн. за кожний.

З копій трьох накладних від 15.06.05 та трьох актів приймання передачі вбачається, що на виконання зазначених договорів підприємець ОСОБА_2 передав а підприємець ОСОБА_1 прийняв зазначені кіоски.

З копій трьох квитанцій до прибуткового касового ордеру ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 12.06.07 підприємець ОСОБА_2 отримав від підприємця ОСОБА_1 по 20000 грн. за кожен кіоск, всього 60000 грн.

З письмових пояснень сторін встановлено, що вищевказані договори, накладні, акти приймання передачі, касові ордери від імені підприємця ОСОБА_2 підписувались громадянкою ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності від 23.09.04.

До суду представлена фотокопія довіреності від 23.09.04, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноваживОСОБА_3 представляти інтереси довірителя по всіх питаннях його підприємницької діяльності, в тому числі укладати договори, підписувати документи та інше.

Оригінал довіреності не представлено, так як довіреність скасована довірителем та повернута нотаріусу, що підтвердили представники сторін.

Відповідач в судовому засіданні не заперечив, що ним видавалась така довіреність, яка була дійсною на момент укладення вищевказаних договорів, однак довіреність видавалась лише з метою здійснення повіреним підприємницької діяльності від імені довірителя, а продаж кіосків не є підприємницькою діяльністю

Судом також встановлено, що громадянкаОСОБА_3 (яка укладала договори від імені відповідача) та позивач перебувають в шлюбі з 02.07.98.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності, вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, виходячи з положень цієї норми Кодексу, укладаючи зазначені договори, громадянкаОСОБА_3 фактично діяла в своїх інтересах, так як набуте за договорами майно (кіоски) перейшло в спільну сумісну власність позивача таОСОБА_3

Відповідно до ст. 238 ч.3 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи,  яку він представляє,  у своїх інтересах за  винятком комерційного представництва.

Відповідно до ст. 243 ч.1 ЦК України комерційним  представником  є  особа,  яка   постійно   та самостійно  виступає  представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

З фотокопії довіреності, яка видана відповідачем громадянціОСОБА_3, вбачається, що остання є комерційним представником відповідача.

Однак, як випливає з вищевказаної норми закону комерційне представництво стосується договорів у сфері підприємницької діяльності.

Договори від 12.06.05 виходять за межі підприємницької діяльності відповідача. Господарський суд приходить до такого висновку виходячи з наступного.

Основним видом підприємницької діяльності відповідача є роздрібна торгівля тютюновими виробами, що підтверджується аудиторським звітом від 29.12.06, атом перевірки від 24.05.06, копії яких долучені до матеріалів справи, а також усними та письмовими поясненнями сторін. Для здійснення підприємницької діяльності, тобто для торгівлі тютюновими виробами, відповідач використовує кіоски. Торгівля кіосками не є видом підприємницької діяльності відповідача. Провівши відчуження належних відповідачу кіосків представник фактично позбавив свого довірителя (відповідача) можливості займатися підприємницькою діяльністю.

Виходячи з наведеного господарський суд робить висновок, що громадянкаОСОБА_3 представляючи інтереси відповідача при укладенні договорів від 12.06.05 діяла не як комерційний представник.

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що вищевказані договори купівлі продажу кіосків укладені з порушенням закону, а саме ст. 238 ч.3 ЦК України, що відповідно до ст. 203 ч.1 та ст. 215 ч.1 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до ст. 83 ч.1 п.1 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір.

Господарський суд вважає за необхідне застосувати цей пункт закону, так як зазначені договори пов'язані з предметом спору, по справі зібрано достатньо доказів для вирішення питання про визнання їх недійсними.

При цьому господарський суд звертає увагу на те, що майно подружжя є їх спільною сумісною, а не частковою власністю. Частка майна одного з подружжя може бути виділена лише в порядку передбаченому законом, зокрема статтями 67, 70, 71 Сімейного кодексу України. Тому у суду немає підстав для визнання недійсними договорів лише в частині набуття права власності на кіоски одним з подружжя.

Крім того, господарський суд зазначає, що в жодному з вищевказаних договорів, накладних, актів приймання передачі чи касових ордерах відсутня вказівка, що вони підписані від імені відповідача його представником, відсутнє також посилання на довіреність від 23.09.04.

Також в судовому засіданні не встановлено, що відповідач схвалив правочини (ст. 241 ч.2 ЦК України).

З урахуванням викладеного, враховуючи, що господарський суд визнає недійсними договори купівлі продажу від 12.06.05, позовні вимоги позивача про витребування майна є безпідставними і задоволенню не підлягають.

 

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85  ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові приватного підприємця ОСОБА_1 доприватного підприємця ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Визнати недійсними три договори купівлі продажу від 12.06.05, за якими приватний підприємець ОСОБА_2 зобов'язується продати, а приватний підприємець  ОСОБА_1 купити кіоск НОМЕР_1, розташований АДРЕСА_1 кіоск НОМЕР_2, розташований АДРЕСА_2, кіоск НОМЕР_3, розташований АДРЕСА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                                               Дата підписання 24.04.07.

Суддя                                                                     Тимошенко О.М. 

 

Віддрукувати: 3 примірники