АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 759/4411/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/13210/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

24 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 22 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення змінити , виключивши з мотивувальної частини рішення суду «Судом встановлено, що з 2011 року по 2013 рік позивач та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу», вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у березні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з 2011 по 2013 рік сторони проживали однією сім'єю без укладення шлюбу.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року у сторін народився син: ОСОБА_5, який знаходиться на утриманні позивача, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу дитині, участі у її вихованні не приймає.

У зв'язку із викладеним, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн., а аліменти на утримання сина, починаючи з дня його народження у розмірі 320000 грн.

У липні 2016 року позивачем подано до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої просила суд стягнути з ОСОБА_3 , аліменти в сумі 30% від усіх видів заробітку (доходів) на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5, до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_3, кошти в розмірі 30% з усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, на утримання позивача, до досягнення дитиною трьохрічного віку, починаючи з часу подання позовної заяви, стягнути з відповідача аліменти в сумі 30% від усіх видів заробітку (доходів) на її користь на утримання сина, починаючи з дня народження дитини до часу подання позову.

Судом встановлено, що з 2011 року по 2013 рік позивач та відповідач проживали однією сім'єю без укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року у сторін народився син ОСОБА_5, який знаходиться на утриманні позивачки, відповідач в міру свого доходу надає матеріальну допомогу дитині, намагається брати участь у її вихованні.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина сторін проживає разом із своєю матір'ю - позивачем по справі, відповідач з ними не проживає.

Статтями 180, 181 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

За положенням ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів ухилення відповідача від обов'язку щодо утримання свого малолітнього сина.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до суду після досягнення дитиною зазначеного віку.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з положень ст. 181 СК України, що відповідач не працює (отримує пенсію), має мінливий дохід.

Проте повною мірою з висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року, позивач звернулася до суду з позовом до відповідача 22 березня 2016 року, проте не заявляла вимог про стягнення аліментів на її утримання.

11 липня 2016 року позивач звернулась до суду із заявою про зміну розміру позовних вимог та просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в розмірі 30% з усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_4 до досягнення дитиною трирічного віку.

Проте, на момент подачі до суду такої позовної вимоги, ОСОБА_5 досяг трирічного віку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної вимоги.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання сина з дати його народження, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 не ухилявся від надання допомоги сину та надавав таку допомогу у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо розміру аліментів, які стягнуто з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина ОСОБА_5, заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 страждає на синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, потребує психологічної та логопедичної корекції. З довідки № 50 ЛКК вбачається, що ОСОБА_5 перебуває з 14 жовтня 2015 року на диспансерному обліку та потребує домашнього догляду (т. 2, а.с. 29).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію у розмірі 2500 грн., є власником квартири АДРЕСА_1, нежитлових приміщень - гаражі АДРЕСА_2 які здає в оренду та отримує прибуток (т. 1, а.с. 17-26, 31-48).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги стан здоров'я дитини, матеріальний стан відповідача та позивачки, колегія суддів вважає за можливе збільшити розмір аліментів, визначених судом першої інстанції до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі до 3000 грн.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необхідність виключення з мотивувальної частині рішення про встановлення проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2011 року по 2013 рік, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи, ця обставина не була предметом дослідження суду першої інстанції, крім того, ОСОБА_4 визнає апеляційну скаргу ОСОБА_3 про виключення з мотивувальної частини рішення суду зазначеної обставини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі підлягає скасуваню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно, посилання суду на проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 2011 року по 2013 рік однією сім'єю без укладення шлюбу підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Керуючись ст. ст.. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року в частині визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 22 березня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 2011 року по 2013 рік однією сім'єю без укладення шлюбу.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді