У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Григоренка М.П.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по кредитному договору №11356949000 від 6.08.2008 року в сумі 1193 954,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3654 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що оскільки у даній справі була оголошена перерва, її представник приймав участь у судових засіданнях, останньому роз'яснювалися права та обов'язки, він неодноразово подавав суду процесуальні документи, то у суду були відсутні правові підстави для ухвалення заочного рішення.

Суд першої інстанції не застосував строк позовної давності та в наступному після задоволення клопотання про витребування доказів, без її участі прийняв заочне рішення, яким у порушення ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" стягнув суму заборгованості строк давності якої минув.

Вважає, що оскільки в порушення п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, кредитний договір містить несправедливу умову про сплату позичальником банку комісії, то розмір заборгованості підлягає зменшенню на суму комісії в розмірі 3397,80 дол. США.

Крім того, передбачена умовами кредитного договору сплата подвійної процентної ставки є несправедливою умовою договору та відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є недійсною.

Вказує, що АТ "УкрСиббанк" було незаконно застосовано підвищену процентну ставку за кредитом у розмірі 28% річних, які продовжував нараховувати ПАТ "Дельта Банк", тому сума заборгованості, заявлена до стягнення позивачем, повинна бути зменшена на суми переплат, здійснених у зв'язку з застосуванням підвищеної процентної ставки за користування кредитом.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідачки у судовому засіданні 10.11.2016року апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити

Представник позивача апеляційну скаргу не визнала, вважає її безпідставною і просить відхилити.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором.

Такі висновки суду відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 6.08.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №11356949000, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 35000 доларів США, термін повернення кредиту - не пізніше 3 червня 2011року.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язувалася повертати кредит та сплачувати проценти у визначений графіком строк шляхом внесення щомісячно ануїтентних платежів. Розмір ануїтентного платежу становить-1200 доларів США в місяць, строк його сплати - 6 числа кожного календарного місяця.

Згідно умов п.п.1.3.1 п.1.3 кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, з дати видачі кредиту процентна ставка встановлена в розмірі 14 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

11 червня 2009року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту №11356949000, а 31 березня 2010року-додаткова угода №2, відповідно підписані графіки платежів до них. Згідно умов додаткових угод змінено кінцевий термін повернення кредиту, не пізніше 3.06.2013року, змінено розмір сплати щомісячних ануїтетних платежів, день сплати - 11 число кожного календарного місяця кредитування.

Відповідно до узгодженого графіку до додаткової угоди №2 від 31.03.2010року непогашена сума по тілу кредиту становить 24 634,9 доларів США.

8.12.2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ "УкрСиббанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ "УкрСиббанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

На виконання вказаного договору 16.01.2012 року ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" підписано акт прийому-передачі документів щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11356949000.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведеного, до позивача правомірно перейшло право вимоги до відповідачки, яка є боржником за кредитним договором №11356949000 від 6 червня 2008 року.

Встановлено, що після укладення додаткової угоди №2 до кредитного договору ОСОБА_1 належним чином своїх зобов'язань не виконувала, щомісячно кошти у встановленому розмірі не сплачувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, розмір якої згідно наданого позивачем розрахунку станом на 28.07.2015 року становить 1 193 954,67 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 543 502,01 грн., що еквівалентно 24634,9 доларів США(не змінилось), заборгованості за відсотками в сумі 650 452,66 грн., що еквівалентно 29485,61 доларів США. Останній платіж позичальником внесений 22.10.2010року в розмірі 165,21 долара США(а.с.145)

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1ст.653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу в межах заявлених позовних вимог.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем в односторонньому порядку, відповідно до п.10.2 кредитного договору змінено розмір процентної ставки.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості за відсотками та виписок з особового рахунку відповідачки, що містяться в матеріалах справи на а.с.77,79-118, 135-162 вбачається, що ПАТ "УкрСиббанк", а згодом ПАТ "Дельта Банк" нараховував відсотки за користування кредитом: на поточну заборгованість-14%річних, на прострочену-28%річних.

Підпунктом 1.3.1 п.1.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від визначеної договором ставки. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми боргу, а саме з наступного дня після несплати або неповної сплати платежу встановленого в договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

За наведеного не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст. 1056-1 ЦК України здійснення банком нарахувань за збільшеною за умовами договору процентною ставкою на прострочене тіло кредиту.

Відповідно до п.п.1.3.1 кредитного договору позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах зазначених у цьому договорі.

Встановлено, що ОСОБА_1 одноразово сплачено комісію у розмірі 3397,80грн. за надання кредиту згідно діючих тарифів банку. Сплата цієї комісії входила у сукупну вартість кредиту, що підтверджується графіком до кредитного договору(а.с.14), що погоджений та підписаний позичальником.

Доводи скарги про те, що положення кредитного договору містять несправедливі умови щодо сплати комісії є безпідставними, оскільки пункт договору, який передбачає сплату комісії у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

Окрім цього, пунктом 3.6 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", на який покликається відповідачка, передбачено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

В той же час, в пункті 3.1 Правил допускалось встановлення банком комісій за надання кредиту та його обслуговування при укладенні кредитних договорів.

Такі доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції 14 червня 2016 року ухвалено заочне рішення, з дотриманням вимог ч. 4 ст.169, ч. 1 ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому йдеться про винесення рішення судом першої інстанції, оскільки саме ухваленням ним свого рішення закінчується судовий розгляд спору (ч. 3 ст. 208 ЦПК України). Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 21 листопада 2012року справі № 6-101 цс 12, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Вбачається, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачкою до суду подані клопотання про відкладення розгляду справи, її зупинення та витребування доказів, однак заява про застосування строку позовної давності не подавалась і суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов без застосування строку позовної давності.

Щодо посилань заявника на положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, такі доводи також не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки із урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20 листопада 2013 року № 6-126цс13 та від 4 лютого 2015 року № 6-239цс14, вказана заборона стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала вказаних у договорі коштів спростовуються п.1.5 умов кредитного договору, відповідно до якого кредит наданий останній шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №26207156942900 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням та випискою за цим договором, відповідно до якої 35тис.доларів США перераховані за вказаний поточний рахунок відповідачки.

Враховуючи викладене відсутні підстави для застосування строків позовної давності та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.