ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 808/5223/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН"

до Запорізької митниці Міндоходів

про визнання протиправними дій та скасування рішень,-

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.01.2014)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №07.1-01-11-23/4821 від 30.12.2013)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними дій щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції),скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000200/2 від 05.06.2014 р Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00363 від 05.06.2014р Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що декларантом при митному оформленні товару надано контролюючому органу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей у документах є безпідставними. Позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях відповідача міститься висновок про неподання декларантом у повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товару, проте які саме документи не були подані декларантом і які відомості про митну вартість товарів залишились неповними та недостовірними, митний орган не зазначає.

15.08.2014 судом, на підставі ст. ст. 104-107 КАС України, винесено ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі №808/5223/14, за позовом ТОВ "КЛІОН" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування рішень. Судове засідання призначено на 21.08.2014. Ухвалою від 21.08.2014 провадження у справі зупинено до 22.20.2014.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та надала суду пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала до суду письмові заперечення. Обґрунтовуючи свою позицію зазначала, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Так, відповідачем використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей.

У засіданні 22.10.2014, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Контроль правильності визначення митної вартості здійснює митний орган згідно з положенням Митного Кодексу України.

Загальні положення щодо митної вартості товарів та методи її визначення врегульовані Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як встановлено судом, між позивачем та АО "Каякс Фишекспорт", Естонія (Постачальник) укладено Контракт № 808/201ЗК від 11.10.2013 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за

асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - Салака морожена 10-16 см. (далі - товар). Згідно рахунку постачальника № 221 від 12.05.2014 року товар постачався в кількості 19800 кг за ціною 0,36 євро за кг, на загальну суму 7128 євро, на умовах FCA м. Пярну, Естонія.

Для здійснення митного оформлення товару 06.06.2014 позивачем по електронній системі "MD Office™. MDDeclaration" до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/ (додатковий реєстраційний номер митниці 013178) довідковий № 2710 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі

124201,32 гривень (тобто 6,28 грн. або 0,39 євро за 1 кг)

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 МК України включає вартість товару згідно рахунків - 115201,32 грн. (7128 євро х 16,161801 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну

територію України - 9000,00 грн. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно ч. 2 ст. 53 МКУ): контракт № 808/2013К від 11.10.2013 з додатковою угодою від 23.05.2014, рахунок № 221 від 12.05.2014, калькуляція продавця від 12.05.2014, прайс-лист від 12.05.2014, міжнародна товарно-транспортна накладна № 001376 від 14.05.2014, довідка про транспортні витрати б/н від 14.05.2014, фінансова довідка 06/02-912 від 19.05.2014, дублікат ветеринарного свідоцтва від 19.05.2014 серії ГРД-00 № 138000, сертифікат відповідності ЖШ.028.Х002028-14 від 13.03.2014, сертифікат походження № ЕЕ 222655 від 14.05.2014, якісне посвідчення № 0514/01 від 45.05.2014, міжнародний ветеринарний сертифікат №АА 055881 від 14.05.2014, експортна декларація № 14ЕЕ3300ЕЕ71210050 від 14.05.2014, договір на перевезення 3629 від 14.06.2011, договір на перевезення Т 01-12/10 від 01.12.2010, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 16.11.2012.

Разом з тим, 03.06.2014 по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 4) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

05.06.2014 позивач надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме: лист АО "Каякс Фишекспорт" б/н від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та посилання на сайт компанії, лист №06/02-1059 від 05.06.2014 стосовно підтвердження платіжного доручення, платіжне доручення №395 від 02.06.2014, з відміткою банка, лист АО "Каякс Фишекспорт" б/н від 03.06.2014 стосовно терміну відвантаження продукції, лист б/н від 05.06.2014 Запорізької торгово-промислової палати.

05.06.2014 відповідач надав Консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, а інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застосувати неможливо оскільки у позивача немає необхідної для цих методів інформації (хоча відповідач не запитував інформацію, необхідну для інших методів).

На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 доларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000200/2 від 05.06.2014.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00363 від 05.06.2014.

Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МКУ та оформив 05.06.2014 нову ВМД по формі МД-2 №112050000/013391 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 15620,19 грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

Не погодившись із рішенням, карткою відмови та діями Запорізької митниці щодо відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, ТОВ "КЛІОН" оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За правилами статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст.53 Митного кодексу України орган Міністерства доходів і зборів дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять наступні розбіжності:

- в п. 2.2 контракті від 11.10.2013 №808/2013К. зазначено, що товари повинні поставлятися Покупцеві в строки зазначені в інвойсах, але в рахунку від 12.05.2014 №221 строк поставки не зазначений;

в платіжному дорученні в іноземній валюті №395 від 02.06.2014р в графі "підписи та печатка платника" відсутні підписи та печатка платника;

висновок ТПІІ від 29.05.2014 №ОИ-244 не містить інформації щодо основних товарних характеристик оцінюваного товару, а саме: розмірний ряд, ступінь обробки, наявність або відсутність харчових добавок, що свідчить не об'єктивний аналіз цін на товар. Зазначені розбіжності не дають можливості ідентифікувати партію товарів.

У судовому засіданні представник позивача вказав, що такі розбіжності у документах дійсно мали місце, проте відразу після надходження від контролюючого органу повідомлення, декларант усунув такі недоліки та надав усі необхідні документи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

На вимогу митниці декларантом надані наступні документи: Лист ТПП б/н від 05.06.2014; Листи від відправника; лист 06/02-1059 від 05.06.2014; платіжне доручення від 02.06.2014 №395.

Тобто, на виконання вимог контролюючого органу та на усунення розбіжностей, які були виявлені митним органом, декларантом надані усі необхідні документи та пояснення.

Суд зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

При наданні вказаних документів декларантом у повному обсязі виконані вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги. При цьому, в оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтування стосовно причин неприйняття митницею додаткових документів.

Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товару.

За загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак вони підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Аналіз чинного митного законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості товару. З урахуванням наведеного, суд, постановляючи рішення про визнання протиправними дій Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), фактично визначає митну вартість ввезеного товару чим підміняє митний орган. Зазначена позиція також висловлена у постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі повноважень суду, а тому задоволенню не підлягає.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги, що за результатом розгляду справи суд визнав неправомірно прийнятими Рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, наявність заходів забезпечення позову суттєво вплине на обсяг прав та законних інтересів сторін у справі, у зв'язку з чим вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000200/2 від 05.06.2014 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00363 від 05.06.2014 Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, що вжиті ухвалою від 21.08.2014.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (код ЄДРПОУ 33134908) суму судового збору у розмірі 477,30 грн. (чотириста сімдесят сім гривень 30 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 02.12.2014.

Суддя                     О.М. Нечипуренко