ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
РІШЕННЯ
"03" вересня 2009 р. Справа № 21/155-09
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунальне підприємство "Білоцерківтепломережа"
про стягнення 5600183,39 грн.
за участю представників:
від позивача: Надірова Р.М. кизи (довіреність №165/10 від 26.12.2008р.);
від відповідача: Рибак О.А. (довіреність №6 від 05.01.2009р.).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі-КП «Білоцерківтепломережа»/відповідач) про стягнення 5 600 183,39 грн., з яких: 4 482 345,36 грн. заборгованості, 548 063,34 грн. пені, 499 056,63 інфляційних втрат та 70 718,06 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з частковою оплатою газу за договором №06/08-1452 ТЕ-17 за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 4 482 345,36 грн. У зв'язку з неналежним виконання грошового зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача 548 063,34 грн. пені, 499 056,63 інфляційних втрат та 70 718,06 грн. 3% річних.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2009р. порушено провадження у справі №21/154-09 та призначено справу до розгляду на 22.07.2009р.
21.07.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання судом задоволено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2009р. розгляд даної справи відкладено до 12.08.2009р.
В судових засідання 12.08.2009р. та 31.08.2009р. оголошувалась перерва до 31.08.2009р. та 03.09.2009р. відповідно.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
29.09.2008р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Білоцерківтепломережа»(далі-покупець) укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1452 ТЕ-17 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.
Згідно п. 6. Договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться до 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 квітня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п. 3 додаткової угодо до Договору №2 від 24.12.2008р.).
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ вартістю 20 105 245,36 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2008р. на суму 1 025 028,90 грн., від 30.11.2008р. на суму 8 556 883,48 грн., від 31.12.2008р. на суму 10 523 332,98 грн., що підписані та скріплені відбитками печаток сторін. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 6 Договору, відповідач мав остаточно розрахуватись з позивачем за природний газ по Акту від 31.10.2008р. до 10.11.2008р., по Акту від 30.11.2008р. до 10.12.2009р., а по Акту від 31.12.2008р. до 10.01.2009р.
Проте, відповідач обов’язки за Договором в частині оплати за поставлений газ належним чином не виконав.
Так, внаслідок часткової оплати за газ у відповідача виникла заборгованість в сумі 4 482 345,36 грн.
Факт часткової оплати відповідачем 15 622 900,00 грн. за газ за Договором, також, підтверджується копіями банківських виписок з поточного рахунка позивача від 30.10.2008р., 13.11.2008р., 19.11.2008р., 20.11.2008р., 25.11.2008р., 09.12.2008р., 10.12.2008р., 11.12.2008р., 12.12.2008р., 15.12.2008р., 17.12.2008р., 18.12.2008р., 09.01.2009р., 12.01.2009р., 14.01.2009р., 16.01.2009р., 19.01.2009р., що містяться в матеріалах справи.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 482 345,36 грн. заборгованості.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльністю, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейним, або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки, станом на момент винесення рішення відповідачем погашена заборгованість перед позивачем в сумі 4 482 345,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням відповідача №834 від 30.07.2009р. на суму 4 482 345,36 грн., копія якого міститься в матеріалах справи, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 482 345,36 грн. заборгованості в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГК України.
У зв’язку з неналежним виконання грошового зобов’язання позивачем нарахована відповідачу пеня за періоди: з 23.12.2008р. по 09.01.2009р. на 551 912,38 грн. заборгованості в сумі 6 154,93 грн., з 11.01.2009р. по 12.01.2009р. на 8 075 245,36 грн. заборгованості в сумі 5 297,36 грн., з 12.01.2009р. по 14.01.2009р. на 7 965 245,36 грн. заборгованості в сумі 10 450,40 грн., з 14.01.2009р. по 15.01.2009р. на 7 605 245,36 грн. заборгованості в сумі 9 978,08 грн., з 16.01.2009р. по 18.01.2009р. на 7 145 245,36 грн. заборгованості в сумі 14 061,84 грн., з 19.01.2009р. по 23.01.2009р. на 6 445 245,36 грн. заборгованості в сумі 152 210,91 грн., з 24.02.2009р. по 22.06.2009р. на 4 482 345,36 грн. заборгованості в сумі 349 909,81 грн., а всього позивач просить суд стягнути з відповідача 548 063,34 грн. пені.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2. Договору, в разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Оскільки, арифметично вірний розмір пені нарахований за періоди: з 23.12.2008р. по 09.01.2009р. на 551 912,38 грн. заборгованості становить 6 152,47 грн., з 11.01.2009р. по 12.01.2009р. на 8 075 245,36 грн. заборгованості становить 5 309,75 грн., з 12.01.2009р. по 12.01.2009р. на 7 965 245,36 грн. заборгованості становить 10 474,84 грн., з 14.01.2009р. по 15.01.2009р. на 7 605 245,36 грн. заборгованості становить 10 001,42 грн., з 16.01.2009р. по 18.01.2009р. на 7 145 245,36 грн. заборгованості становить 14 094,73 грн., з 19.01.2009р. по 23.01.2009р. на 6 445 245,36 грн. заборгованості становить 152 566,90 грн., з 24.02.2009р. по 22.06.2009р. на 4 482 345,36 грн. заборгованості становить 348 763,31 грн., а всього становить 547 725,33 грн., вимога позивача про стягнення 548 063,34 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 547 725,33 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних нарахованих за період з 11.11.2007р. по 23.06.2009р. на суму заборгованості з урахуванням часткових оплат в розмірі 70 718,06 грн.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.
Оскільки, арифметично вірний розмір 3% річних нарахованих за вищезазначених період становить 70 883,35 грн., а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 70 718,06 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, що нараховані за період з грудня 2008р. по травень 2008р. на суму заборгованості з урахуванням часткових оплат в розмірі 499 056,63 грн.
Оскільки, розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.12.2008р. по 23.06.2009р. на суму заборгованості з урахуванням часткових оплат є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 70 718,06 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 10.08.2009р. представником відповідача подано клопотання, відповідно до якого, у разі задоволення позову останній просить суд зменшити розмір стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Стаття 229 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Зазначена норма передбачає обов'язок учасника господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами, тобто встановлює відповідальність за порушення грошових зобов'язань у двох формах: відшкодування збитків і сплата штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи наведене 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не належать до неустойки, а тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення розміру стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Що ж стосується клопотання відповідача щодо зменшення розміру стягнення пені, то на підтвердження обставин, викладених в клопотанні, відповідачем не подано жодних доказів, а тому зазначене клопотання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що на момент порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем становила 4 482 345,36 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно сумі заборгованості, яка існувала на момент порушення провадження у справі та задоволеному розміру стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 80, 193, 229, 230 Господарського кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження у справі №21/155-09 в частині стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», Київська обл. на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 4 482 345,36 грн. заборгованості.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 547 363 (п’ятсот сорок сім тисяч триста шістдесят три ) грн. 42 коп. пені, 70 718 (сімдесят тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 06 коп. 3% річних, 499 056 (чотириста дев’яносто дев'ять тисяч п’ятдесят шість) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 25 496 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 82 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя