ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 54/24028.08.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивелла+"
про стягнення 18 066,03 євро
Суддя Демченко Т.С.
Представники:
від позивача Перунова Т.Г., за дов. № 38 від 27.08.2009 р.
від відповідача Ковальська І.М., за дов. № 16 від 02.02.2009 р.
У судовому засіданні 28.08.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивелла+" про стягнення 18 066,03 євро грн. основного боргу, що на дату подання позову за курсом НБУ становить 191 914,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за контрактом № LS-429-09/10/08 від 09.10.2008 р. та додатковою угодою № 2 до нього від 11.12.2008 р.
Ухвалою суду від 16.06.2009 р. порушено провадження у справі № 54/240, розгляд справи призначено на 28.08.2009 р.
Відповідно до п. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р., Арбітражному суду м. Москви було направлено доручення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі.
26.08.2009 р. від Арбітражного суду м. Москви надійшли документи на виконання доручення, з яких вбачається, що відповідач не з’явився у судове засідання для отримання ухвали про порушення провадження у справі № 54/240, у зв’язку з чим судове доручення виконати неможливо.
Крім цього, ухвала про порушення провадження у справі була направлена представнику відповідача Ковальській Ірині Миколаївні, повноваження якої представляти інтереси відповідача підтверджуються довіреністю № 16 від 02.02.2009 р.
У поданому відзиві представник відповідача не заперечив проти наявності у відповідача заборгованості у сумі 18 066,03 євро.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
ВСТАНОВИВ:
11 червня 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивелла+", яке є юридичною особою за законодавством Російської Федерації.
В обґрунтування підсудності спору Господарському суду м. Києва позивач посилається на положення Додаткової угоди № 3 від 02.02.2009 р., якою сторони внесли зміни у п. 7.1. контракту. Пунктом 7.1. контракту в редакції додаткової угоди № 3 до контракту сторони визначили, що суперечки та розбіжності в рамках контракту, врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів, передаються на розгляд Господарського суду м. Києва. При вирішенні спорів сторони застосовують законодавство України.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, яка набула чинності для України 19.12.1992 р., компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Враховуючи наявність укладеної між сторонами угоди про передачу спорів, що виникають під час виконання контракту, на розгляд Господарському суду м. Києва, справа підсудна Господарському суду м. Києва.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.
Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до ст. 43 Закону сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Пунктом 7.1. контракту в редакції додаткової угоди № 3 від 02.02.2009 р. сторонами погоджено, що при вирішенні спорів сторони застосовують законодавство України.
Статтею 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що право, яке застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює в тому числі права та обов’язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору.
Таким чином, до відносин сторін, які виникли на підставі контракту та пов’язані з його виконанням, застосовується право України.
Як встановлено судом, 09.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивелла+" було укладено контракт № LS-429-09/10/08, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов’язався продати, а відповідач, як покупець, прийняти і оплатити тканину бавовняну, виробництва ВАТ "ТО "Текстерно", Україна, в подальшому товар (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2. контракту поставка товару буде виконуватися партіями. Кількість, асортимент та терміни поставки кожної партії товару вказуються в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною контракту.
Додатковою угодою № 2 від 11.12.2008 р. сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється позивачем.
Як передбачено п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах СРТ (перевезення оплачене до пункту призначення Покупця, Росія) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р. Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2 від 11.12.2008 р. право власності товаром, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару першому перевізникові. Датою поставки згідно з п. 4.7. договору є дата оформлення експортної вантажної митної декларації.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
На виконання умов договору 22.12.2008 р. позивач передав відповідачеві товар, визначений умовами договору, на загальну суму 53 094,03 євро, що підтверджується Інвойсом № LS-429-09/10/08 від 19.12.2008 р. та вантажною митною декларацією № 403000001/8/011149.
Пунктом 2.5. контракту визначено, що загальна вартість кожної партії товару вказується в додаткових угодах. Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 11.12.208 р. загальна вартість товару становить 54 398,00±5%.
Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди № 2 оплата товару здійснюється покупцем наступним чином: 36 000,00 євро –до 17.12.2008 р. включно, решта суми –згідно товаро-супровідних документів до 31.01.2009 р. банківським переказом на рахунок продавця. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі інвойсу з урахуванням фактично відвантаженого товару.
Кінцева вартість товару, визначена Інвойсом № LS-429-09/10/08 від 19.12.2008 р., складає 53 094,03 євро.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до заяв на переказ № 15 від 18.12.2008 р. та № 16 від 18.12.2008 р. відповідач перерахував позивачеві 35 028,00 євро.
Актом звірки взаємних розрахунків від 31.03.2009 р., підписаним обома сторонами, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 18 066,13 євро, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 18 066,03 євро.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивелла+" (Россия, 127253, г. Москва, Дмитровское шоссе, д. 116, корп. 3, ИНН/КПП 7715612477/771501001, ОГРН 5067746104190, в/р 40702840500002122878 в ООО КБ "Проминвестрасчет", БИК 044585491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, б. 99, код ЄДРПОУ 31306720, п/р 2600414435 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 18 066 (вісімнадцять тисяч шістдесят шість) євро 03 євро центи боргу, 1 919 (одну тисячу дев’ятсот дев’ятнадцять) гривень 14 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.С. Демченко
Датою підписання повного тексту рішення є 08.09.2009 р.