УхвалА

іменем україни

21 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 2003 року вона є споживачем банківських послуг публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») по обслуговуванню поточного карткового банківського рахунку «Зарплатний проект», на який зараховується її заробітна плата. У зв'язку з досягненням пенсійного віку нею у відповідача було відкрито поточний рахунок для зарахування пенсії.

Позивачка вказувала про те, що з січня 2015 року відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по видачі грошових коштів з її рахунків, а саме заробітної плати у розмірі 4 425 грн 31 коп. та пенсії у розмірі 1 420 грн 70 коп.

Зазначала про те, що з листа банку їй стало відомо, що грошові кошти на вищевказаних рахунках заблоковані у зв'язку з наявною заборгованістю у розмірі 141 465 грн 20 коп., яка виникла у зв'язку з обслуговуванням карткового зарплатного рахунку.

Вважала, що такими діями банк порушує взяті на себе зобов'язання та її права, оскільки ніякої заборгованості у неї перед банком немає.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просила суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 6 871 грн 76 коп., з яких 5 846 грн 01 коп. основне зобов'язання; 36 грн 98 коп. 3 % річних; 974 грн 67 коп. інфляційні втрати; 14 грн 10 коп. проценти за користування коштами.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що станом на 7 квітня 2015 року залишок коштів на зарплатній картці позивачки становив 4 425 грн 31 коп., а на картці для зарахування пенсії - 1 420 грн 70 коп., що підтверджується відповідними виписками банку по рахункам ОСОБА_4

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що банк виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо зарахування надходжень та видачі коштів клієнту, не блокував рахунки позивачки, а з листів ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається лише те, що у позивачки наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 141 465 грн 20 коп., яка виникла унаслідок проведення ОСОБА_4 розрахунків у національній валюті в іноземних магазинах, Інтернеті або банкоматі, а, отже, вказана заборгованість є фактичним перерахунком сум проведених позивачкою операцій за відкоригованим курсом, що відповідає Умовам та правилам надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачкою не доведено, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), порушення банком її прав.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують на законність судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

С.П. Штелик