Справа № 357/6461/15-ц

Провадження № 2/369/3664/16

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Завойській В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов укладеного Договору він складається із заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Згідно вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Банк виконав свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором.

ОСОБА_1 не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором, станом на 28 лютого 2015 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 32 672 грн. 57 коп., яка складається із заборгованості за кредитом – 13 961 грн. 70 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 14 730 грн. 74 коп., заборгованість по комісії та пені за користування кредитом – 1 948 грн. 10 коп., а також штрафів відповідно до умов п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1 532 грн. 03 коп. – штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 32 672 грн. 57 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання представник позивача ПАТ «КБ «Приватбанк» не з’явився, представник позивача надав суду заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши думку відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного Договору № б/н від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на універсальну кредитну картку, з базовою відсотковою ставкою 30 % з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки.

Згідно умов кредитування позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на універсальну кредитну картку, з базовою відсотковою ставкою на місяць 2,5 % (нарахування на залишок заборгованості здійснюється виходячи з розрахунку 360 днів на рік); пеня нараховується по розрахунку пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) це базова процентна ставка по договору / 30 – нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) – 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується один раз в місяць при наявності прострочення заборгованості по кредиту або процентам 5 або більше днів при виникненні заборгованості на суму більше 50 грн..

Згідно довідки про умови кредитування і використання кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» тип картки – MasterCard Mass, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) – 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості.

Згідно заяви позичальника від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_1 ознайомився і погодився з Умова та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та своїм підписом підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, про що свідчить підписана позичальником заява від 20 жовтня 2009 року. ОСОБА_1 ознайомився з договором про надання банківських послуг до його заключення та погодився з його умовами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що банк ПАТ «КБ «Приватбанк» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит, а той у свою чергу не виконав умов кредитного договору. Через порушення взятих на себе зобов’язань по кредитному договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 28 лютого 2015 року становить у розмірі 32 672 грн. 57 коп., яка складається із заборгованості за кредитом – 13 961 грн. 70 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 14 730 грн. 74 коп., заборгованість по комісії та пені за користування кредитом – 1 948 грн. 10 коп., а також штрафів відповідно до умов п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1 532 грн. 03 коп. – штраф (процентна складова). Згідно умов п. 8.6. Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по любому із грошових зобов’язань, передбачених даним договором більш чим на 120 днів, клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідач ОСОБА_1 не визнав поданий позов ПАТ «КБ «Приватбанк» та надав свої заперечення проти позову. В своїх запереченнях відповідач зазначив про те, що розмір боргу перед ПАТ «КБ «Приватбанк» сформований з транзакцій, які були проведені 12 липня 2012 року: два перекази на індивідуальний бізнес (DNH8) по 111 грн., перекази через Приват24 – 5 150 грн. 52 коп., 5 150 грн. 52 коп., 3 296 грн. 52 коп. та поповнення трьох номерів мобільних телефонів по 50 грн. кожне. В загальному сума боргу становить 13 961 грн. 70 коп., а проценти і пеня та штрафи нараховані банком на вказану суму. Три перекази через Приват 24 були здійснені на іменні картки ПАТ «КБ «Приватбанк», які оформлені на осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Вказані особи відповідачу ОСОБА_1 не знайомі та в жодні правовідносини він з ними не вступав. Вказані вище банківські операції, проводилися без фізичного пред’явлення користувачем, або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя. Спеціальний платіжний засіб постійно перебував у держателя. Доказів дій чи бездіяльності, що сприяли втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції ПАТ «КБ «Приватбанк» у позові не вказав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви ОСОБА_1 від 16 липня 2012 року, яка адресована керівнику відділення № 36 ОСОБА_6, ОСОБА_1 зазначив про те, що 12 липня невідомі йому особи, дізнавшись номер його кредитної картки та ідентифікаційний код, вивели з вказаної кредитної картки майже весь кредитний баланс (близько 13 000 грн.) на рахунки невідомих йому осіб. Виявивши ознаки злочину в ніч з 12 на 13 липня він, ОСОБА_1 викликав наряд міліції і подав відповідну заяву.

На вказану заяву ОСОБА_1, ПАТ «КБ «Приватбанк» надав відповідь за № 30.1.0.0/2-120716/2030 від 18 липня 2012 року, копія якої долучена до матеріалів справи. В наданій відповіді ПАТ «КБ «Приватбанк» зазначає про те, що з боку клієнта ОСОБА_1 були допущені порушення, назвавши третій особі реквізити кредитної картки, а також свої анкетні дані: ПІБ, ІПН, номер мобільного телефону, що є персональними даними клієнта. Також ПАТ «КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 були порушені умови п. 1.5.5, 1.5.13 «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до умов п. 1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карті, контрольної інформації клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання та використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв’язку під час використання цих каналів.

Згідно розділу IV п. 1 Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджених постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та вимог цього Положення.

Згідно розділу VI п. 1, 2 Положення користувач зобов’язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Емітент зобов’язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов’язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов’язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Згідно розділуVI п. 9 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі  № 6-71цс15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України висловлено правовий висновок про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Слід зазначити, що наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_1 від 16 липня 2012 року, яка була адресована банку свідчить про те, що відповідач належним чином повідомив банк про незаконне використання номера його кредитної картки, внаслідок чого з його рахунку було знято грошові кошти в розмірі близько 13 000 грн..

Суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що відповідно до умов п. п. 1.5.5, 1.5.13 «Умов та правил надання банківських послуг» банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карті, контрольної інформації клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання та використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв’язку під час використання цих каналів, оскільки позивачем не надано належних доказів, що відповідач ОСОБА_1 самостійно розповсюдив свої анкетні дані ПІБ, ІПН, номер мобільного телефону стороннім особам, що є персональними даними клієнта.

За правилами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд, з’ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів у їх обгрунтування. Позивачем не доведено, що заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2009 року у розмірі 32 672 грн. 57 коп. виникла з вини ОСОБА_1 через неналежне виконання ним умов договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись вимогами ст. ст. 526, 611, 626, 628, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.