Справа № 308/6124/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

при секретарі Терпай С.В.,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Микулець В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015070030001342 від 26.04.2015 р. про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тячів Закарпатської області, громадянина України, українця, не одруженої, маючого середню освіту, не працюючого, раніше не судимого, за реєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 25.04.2015 року, приблизно о 22-15 годині, перебуваючи на другому поверсі гуртожитку благодійного фонду «Співчуття», який розташований по вул. Гранітній, 1-г в м. Ужгород, діючи умисно, таємно, з метою заволодіння чужим майном, скориставшись відчиненими дверими, проник до кімнати без номеру, звідки викрав нетбук марки «Acer Aspire One», серійний номер NUSGAEU00621127FCC7614, вартістю 3200 грн., що підтверджується висновком експерта №23/208 від 15.05.2015 року. Заволодівши викраденим з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому матеріальної шкоди в розмірі 3200 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 Кимінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

До суду надійшов обвинувальний акт разом з угодою про примирення укладеною 21 травня 2015 року укладеною між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2.

На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 471, 473, ч.5 ст. 474 КПК України.

Зі змісту угоди вбачається, що слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, за погодженням з прокурором 19.05.2015 року ОСОБА_2 була висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України. Підозрюваний ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. При цьому ОСОБА_2 погоджуються на призначення покарання за ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на один рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Із запропонованим видом та мірою покарання обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 згодні. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди про визнання примирення, згідно ст.ст. 473_, 394_, 474, 476 КПК України_ та ст.389-1 КК України_ оговорені сторонами.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 підтвердили суду, що угода про примирення від 21.05.2015 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_1 просив затвердити угоду про примирення, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_2, вважає що дана угода укладена відповідно до норм КПК.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - вірно.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про примирення.

Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 не встановлено. В підготовчому судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про примирення від 21.05.2015 року не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в якому обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про примирення вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, є злочином середньої тяжкості.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України - угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При вирішенні питання про відповідність угоди про примирення від 21.05.2016 року вимогам ст.ст. 469_, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Суд при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України_ має право затвердити угоду.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання виннуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_2 може сприяти покарання, не пов'язане з її ізоляцією від суспільства і призначає узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання : за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України_ у вигляді позбавлення волі строком на один рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода укладена 21 травня 2015 року між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 про примирення відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

За наведених обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Запобіжний захід не обирався.

Питання про речові докази по кримінальному провадженню суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Угоду про примирення від 21 травня 2015 року, укладену між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання за ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи №23/208 від 15.05.2015 року в розмірі 306 (тристо шість) грн. 90 коп. та дактилоскопічної експертизи № 236 від 13.05.2015 року в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн.. 14 коп.

Речовий доказ: нетбук марки «Acer Aspire One», серійний номер NUSGAEU00621127FCC7614, який, відповідно до розписки, знаходяться на зберіганні у ОСОБА_1, повернути останньому як власнику.

Роз'яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в апеляційний суд Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому, потерпілому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду І.О. Шепетко