УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "11" вересня 2009 р. Справа № 15/1086
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого - судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 12.08.2009р.,
від відповідача не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Янко" (м. Радомишль)
про стягнення 66088,42 грн.
В судовому засіданні 08.09.2009р. оголошувалась перерва до 11.09.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 66088,42грн., із яких: 49996,80грн. основного боргу, 14999,04грн. штрафу, 390,38грн. 3% річних та 702,20грн. інфляційних нарахувань. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав копії платіжних доручень про часткову сплату заборгованості відповідачем.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №2729154 про вручення 27.08.2009р. уповноваженій особі ТОВ"Янко" рекомендованого листа (а.с.35).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янко" (відповідач у справі) було укладено договір №17 (а.с.7-9), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його відповідно до умов даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, товар поставляється партіями. Найменування товару, його кількість та ціна зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору та мають силу специфікації.
На виконання умов договору № 17 від 24.03.2009р., по накладній № 4 від 24.03.2009р. (а.с.10), відповідачем було отримано через свого представника ОСОБА_3, згідно довіреності серія ЯПЛ № 327626 від 24.03.2009р. (а.с.39), засоби захисту рослин (Регент) на суму 49996,80грн. з ПДВ.
Згідно з п. 4.1 договору від 24.03.2009р., покупець проводить розрахунок за поставлений постачальником товар протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника коштів у розмірі визначених видатковими накладними.
Відповідач зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий товар у встановлений договором строк не виконав.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2009р., було надано довідку з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 13.08.2009р. становить 49996,80грн. (а.с. 21).
Однак, в судовому засіданні 08.09.2009р. представник позивача надав платіжні доручення №46 та №47 від 12.05.2009р., які свідчать про погашення відповідачем заборгованості в сумі 40000,00грн. по накладній №4 від 24.03.2009р. (а.с. 38).
Зазначені проплати були здійснені відповідачем до пред'явлення позивачем позову до суду. Згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області, позовна заява надійшла 16.07.2009р. (а.с.2).
Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду непогашеною залишилась заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар по накладній №4 від 24.03.2009р. в сумі 9996,80грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких умов, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 9996,80грн., а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 40000,00грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 14999,04грн. штрафу, 390,38грн. - 3% річних, 702,20грн. інфляційних нарахувань.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд враховує таке.
Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пунктом 6.3 договору № 17 від 24.03.2009р. сторони передбачили, що покупець, у випадку прострочення по оплаті, що передбачена п. 4.1 більше ніж 10 днів, також додатково, сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від ціни договору, та відшкодовує постачальникові спричинені невчасним розрахунком збитки (понад неустойку), в тому числі не отриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий, згідно накладної № 4 від 24.03.2009р. товар на суму 49996,80грн., у відповідності до п. 6.3 Договору позивачем нараховано штраф в сумі 14999,04грн., вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідач допустив прострочення оплати товару більш ніж на 10 днів.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем при проведенні розрахунку 3% річних та інфляційних (а.с.15-16) не враховано часткове погашення 12.05.2009р. відповідачем заборгованості в сумі 40000,00грн.
Згідно обґрунтованого розрахунку суду, розмір 3% річних за визначений позивачем період з 04.04.2009р. по 08.07.2009р. становить 202,98грн.:
з 04.04.2009р. по 12.05.2009р. - (49996,80грн.(сума заборгованості) х 3% х 38(кількість днів прострочення) : 365(кількість днів в 2009р.) = 156,15грн.)
з 13.05.2009р. по 08.07.2009р. - (9996,80грн.(сума заборгованості) х 3% х 57(кількість днів прострочення) : 365(кількість днів в 2009р.)= 46,83грн.)
Згідно обґрунтованого розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань за період з квітня 2009р. по червень 2009р. (включно) становить 610,47грн.:
за квітня 2009р. на суму заборгованості 49996,80грн. становить 449,97грн.;
з травня 2009р. по червень 2009р.(включно) на суму заборгованості 9996,80грн. становить 160,50грн.
З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 202,98грн. - 3% річних та 449,97грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення з відповідача 187,40грн. - 3% річних та 252,23грн. інфляційних нарахувань вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 7000,00грн. витрат на послуги адвоката.
З цього приводу слід зазначити таке.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи угоду про надання юридичних послуг від 04.06.2009р., укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а.с.24-25), Свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності, видане 24.12.1992р. за №194 ОСОБА_1 (а.с.40) та платіжне доручення №273 від 20.07.2009р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 гонорару в сумі 7000,00грн. (а.с.26).
Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 7000,00грн. завищені, а тому вважає за необхідно зменшити їх пропорційно до суми задоволених позовних вимог та стягнути в сумі 2716,69грн., оскільки враховує час, який міг витратити адвокат на підготовку матеріалів, час, витрачений адвокатом у засіданнях суду, складність справи та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008. №01-8/164, п.12 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" та в абзаці третьому п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", відповідно до яких у визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч.1 ст. 546, ч.2 ст. 549, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193 ГК України, керуючись ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 – 85 ГПК України, Господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Янко" (Житомирська область, м.Радомишль, вул. Мала Житомирська, 21, ідентифікаційний код 30797657)
на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1):
- 9996,80грн. основної заборгованості;
- 14999,04грн. штрафу;
- 202,98грн. - 3% річних;
- 449,97грн. інфляційних нарахувань;
- 2716,69грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката;
- 256,49грн. витрат по сплаті державного мита;
- 126,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 40000,00грн. основної заборгованості.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 187,40грн. - 3% річних та 252,23грн. інфляційних нарахувань.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1- в справу,
2,3- сторонам.