ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2009 р.                                                            Справа № 59/183-09

вх. № 5756/4-59

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сарафанова К.О., за довіреністю № 372 від 02.12.2008р.;

 відповідача - Лионг О.Б., за довіреністю № 5137 від 03.08.2009р.;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства АТ "Харківський проектний інститут", м. Харків  

до  Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Харків"   

про стягнення 71 034,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ “Харківський проектний інститут”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Харків про стягнення 71 034,21 грн., а саме нарахованого індексу інфляції у сумі 51 160, 00 грн., 3% річних у сумі 6 221, 09 грн., матеріальної шкоди у сумі 3 653, 12 грн. та моральної шкоди у сумі 10 000, 00 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують повністю, посилаючись на відсутність правових підстав стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. Стверджують, що оскільки банк діяв відповідно до Постанови НБУ №308 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)» від 07.10.2008р., ст.ст.80, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є відсутніми підстави для стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

В судовому засіданні оголошено перерву з 12.08.2009р. до 9:50 17.08.2009р. та з 17.08.2009р. до 09:50 19.08.2009р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21 липня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір №Д-07/4362. Згідно пункту 1.2 депозитного договору сума депозиту не може становити менше 1000, 00 грн., додатковою угодою №3 до депозитного договору було визначено, що сума депозиту до 01.02.2008 року не може становити  менше 100 000, 00 грн. Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено право вкладника  на поповнення та зменшення суми депозиту. Відповідно до п.1.3 договору остаточною датою повернення коштів з депозитного на  поточний рахунок вкладника є 08.12.2006 року.

28.12.2007 року сторони уклали договір про внесення змін №3/ДУ-10/7344 до депозитного договору № Д-07/4362 від 21.07.2005р., яким визначили, що датою повернення депозиту є 20.02.2010 року. Банк зобов’язався забезпечувати повернення грошових коштів шляхом перерахування їх на поточний рахунок вкладника, відповідно п. 3.1.3 депозитного договору.

Листом № 268 від 13 жовтня 2008 року позивач звернувся до відповідача, в якому просив дозвіл на зняття з депозитного рахунку грошових коштів для проведення оплати заробітної плати та субпідрядних робіт.

Відповідач, листом № 08/304 від 05 листопада 2008 року, повідомив, що грошові кошти тимчасово не можуть бути повернуті з депозитного на поточний рахунок в зв’язку з тим, що АКПІБ призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (постанова Правління НБУ № 308 від 07.10.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство).

11 березня 2009 року відповідачем були виконані зобов’язання щодо повернення депозитних коштів на поточний рахунок позивача.

Така затримка у виконанні відповідачем взятих на себе зобов"язань на думку позивача, свідчить про порушення його (позивача) прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача нарахованого індексу інфляції у сумі 51 160, 00 грн., 3% річних у сумі 6 221, 09 грн., матеріальної шкоди у сумі 3 653, 12 грн. та моральної шкоди у сумі 10 000, 00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.    

Згідно ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" від 07 жовтня 2008 року №308 у зв'язку з погіршенням фінансового стану в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07 жовтня 2008 року. Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті "Урядовий Кур'єр" №189 від 10 жовтня 2008 року відповідно до ст.79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та чинного законодавства України.

Згідно ст.85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Ця норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком зобов'язань. Цей період починається з дати введення мораторію (в даному випадку з 07 жовтня 2008 року) та діє по дату його припинення.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" тимчасовому адміністратору з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та  контролювати  його,  вживати будь-яких  заходів  щодо  відновлення  належного фінансового стану банку або,  при  необхідності,  підготувати  банк  до  продажу  чи реорганізації  з  метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів. Ч. 4 ст. 80 зазначеного закону встановлено, що тимчасовому адміністратору належить право продовжувати або припиняти будь-які операції банку та виконувати будь-які дії, рішення від імені банку.

Стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частина 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачає у сфері господарювання  наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Під збитками, відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України,  розуміються  витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином інфляційні витрати та 3 % річних за правовими ознаками є різновидом санкцій і тому не підлягають стягненню в даному випадку, як такі що безпідставно нараховані протягом дії мораторію.

Пунктом 24.3. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання. Пунктом 22.4. вказаного закону передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа до виконання.

Згідно п.п. 16.5.1. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей  в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у  розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені  підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також  несе  іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування  таких  платежів  до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 16.5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування (редакція закону, що діяла з 04 червня 2008 року по 06 серпня 2009 року). В даному випадку регулювання економічних нормативів та діяльності банку здійснювалось шляхом призначення тимчасової адміністрації (постанова Правління НБУ № 308 від 07 жовтня 2008 року).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 3 відповідної статті визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом  залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,   погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Проте позивачем не надано доказів в обґрунтування нанесення моральної шкоди та розміру її компенсації. Це, а також встановлена вище відсутність вини відповідача в настанні несприятливих для позивача подій, що завдають йому моральної шкоди, є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволені позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 23, 525, 526, 614, 1058, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, статтями 193, 217, 224 Господарського кодексу України, статтями 58, 80, 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статтею 16 Закону України "“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статтями 1, 4, 12, 22, 27, 33, 43, 45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

  

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                            

/повний текст рішення підписано

21.08.2009р.

Справа №59/183-09/