ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2009 р.                                                            Справа № 63/52-09

вх. № 5080/5-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків  

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 13408,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 3589,78 грн. основного боргу та 9818,85 грн. пені, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу №19 від 01.06.2007 р., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 22.07.2009 р., 12.08.2009 р. не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребуваних господарським судом документів не представив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановленно, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 19 від 01.06.2007 року (далі-договір), вдповідно до умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач прийняти та сплатити товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних, рахунках, чеках та інших документах (п.1.1.договору).

Згідно п.п.2.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється на протязі двадцяти одного банківського дня з моменту поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору відвантажив відповідачеві товар на суму 25861,35 грн., що підтверджується видатковою накладною № Янл-005331 від 22.06.2007 року та видатковою накладною № Янл-005332 від 22.06.2007 року, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи, а відповідач товар отримав, однак оплату його вартості здійснив частково на суму 7000,00 грн. та 26 вересня 2007 року повернув позивачеві товар на суму 15271,57 грн.

Таким чином, станом на 12.08.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 3589,78 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3589,78 грн. основного боргу, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачеві відповідно до п.3.2. договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 р. за № 543/96-ВР пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 9818,85 грн., підтверджується наданим розрахунком, не суперечить чинному законодавству, тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення необхідно покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в АКБ "Меркурій", МФО 351663) заборгованність в сумі 3589,78 грн., пеню в сумі 9818,85 грн., 134,09 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.    

Суддя                                                                                            

Рішення підписане 12.08.2009 р.