ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.08.09р. | Справа № 41/175-09 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора", м. Київ
до Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м. Дніпропетровськ
про стягнення 161708,80 грн.
Суддя Е.В. Орєшкіна
Представники сторін:
Від позивача: Руденко В.В., довіреність б/н від 19.01.09 року
Від відповідача: Кузьмін Р.В., довіреність б/н від 02.02.09 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог (заява № 25-08/09 від 25.08.09 року) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь інфляційних збитків –151978,44 грн., 3 % річних –20023,71 грн., всього –172002,15 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем зобов’язання щодо сплати позивачу стягнутих рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07 року у справі № 32/44(41/47) грошових коштів в розмірі 333139,94 грн.
Відповідач в судове засідання з’явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, проти позову заперечив, просив суд зупинити провадження у справі.
За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю „Агора” та Державним науково-дослідним і конструкторсько-технологічним інститутом трубної промисловості ім. Я.Е. Осади, правонаступником якого є відповідач у справі, укладений договір № 27від 26.06.02 року, згідно умов якого постачальник (відповідач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити покупцю (позивачу у справі) товар згідно специфікацій, доданих к договору, та покупець (позивач у справі) –зобов’язання щодо прийняття та оплати товару на умовах, узгоджених сторонами в договорі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07 року у справі № 34/22-07(41/47) з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованості - 353600 грн., витрат по сплаті державного мита - 3536 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –96,76 грн.
Вказаним рішенням встановлений факт існування заборгованості відповідача за договором № 27 від 26.06.02 року 353600 грн., що виникла внаслідок порушення ним прийнятих на себе зобов’язань щодо своєчасної поставки оплаченої позивачем продукції.
При цьому суд послався на приписи ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо продавець (відповідач по справі), який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець (позивач по справі) має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період прострочення: з 01.09.07 року по 27.08.09 року, нарахована позивачем сума інфляційних збитків складає 151978,44 грн., 3 % річних –20023,71 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку за договором № 27 від 26.06.02 року у відповідача існував обов’язок щодо поставки позивачу продукції, що не є грошовим, тому застосування п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах сторін суд вважає помилковим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного та
керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА
Рішення підписано 27.08.09 року
З оригіналом згідно
Пом. судді О.А.Лисінська