ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" вересня 2009 р.                                                              Справа №  11/117

За позовом Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави, в особі - Рівненської міської ради   

                          від імені якої діє Комунального підприємства «Теплотранссервіс»

                          Рівненської міської ради

до відповідача       Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Рівне

про стягнення        4 859 грн. 08 коп. заборгованості по розрахунках, інфляційних втрат та пені

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-          Михайлов В.О., юрисконсульт (довір.№01-10/10 від 01.06.2009р.);

від відповідача-         не з’явився –ОСОБА_2, підприємець;

від органу прокуратури-      Алєшко І.В.(посвідчення №53 від 11.07.2007р.).

Представники сторін не заявили клопотання  про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз’ясне-но сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

             В судовому засіданні 27 серпня 2009р. оголошувалась перерва до 15:00 години 09 вересня 2009р., після оголошення перерви Відповідач через канцелярію господарського суду надав клопотання про забезпечення фік-сації процесу технічними засобами.(арк.справи 51).

Проте, в судове засідання 09 вересня 2009р. ОСОБА_2 не з’явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановеному порядку під розписку.(арк.справи 50).

             Суть спору: Заступника прокурора м.Рівне в інтересах органу самоврядування від імені якого діє КП «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради звернувся до суду з заявою про стягнення з Відповідача-Приват-ного підприємця ОСОБА_2 4 352 грн. 56 коп. заборгованості по розрахунках за надані послуги теплопостачання та 308 грн. 96 коп. пені згідно укладеного договору, а також 197 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 43 грн. 31 коп. -3% річних.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що згідно п.1.1. договору №1492 на відпуск теп-лової енергії від 15 жовтня 2004р. правопопередник КП «Теплотранссервіс»зобов'язувався забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення Відповідача загальною площею 73,6 м2 за адресою м.Рівне, АДРЕСА_1, а останній, в свою чергу –зобов’язувався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата за спожиту теплову енергію при відсутності приладу обліку нараховується відповідно до рішення Рівненської міської ради від 09 жовтня 2008р. №137 згідно існуючого тарифу, який становив 11,78 грн. за 1 м2 опа-люваної площі, а згідно рішення від 20 січня 2009р. №9 згідно існуючого тарифу, який становить 13,26 грн. за 1 м2 опалюваної площі.

Позивач вважає, що згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.6 ст.19 За-кону України «Про теплопостачання» - Відповідач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому звертає увагу, що відповідно до статтей 525, 526 ЦК України –одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або зако-ном. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Крім цього, ч.1 ст.526 ЦК України встановлює, що боржник не звіль-няється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач вважає, що бездія Відповідача порушує платіжну дисципліну у сфері теплопостачання, що зав-дає істотної матеріальної шкоди КП «Теплотранссервіс»та становить певну загрозу суспільним інтересам вціло-му. Зокрема, низька платіжна дисципліна спричиняє загрозу своєчасній сплаті за спожитий природний газ підприємством, унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами. Нес-воєчасні розрахунки з останніми можуть стати причиною відключення об’єктів КП «Теплотранссервіс»від газо- та енергопостачання, призвести до зриву опалювального сезону у м.Рівне у 2009 році.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні ви-конувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. У випадку невиконання поставлених вимог відповідно до стст. 216-217 ГК України учасники господарських відно-син несуть господарсько-правову відповідальність.

Позивач вважає, що договірні зобов'язання Відповідач не виконує, отримані послуги оплачувати відмов-ляється, внаслідок якого станом на 09.06.2009р. за Відповідачем обліковується заборгованість за теплову енергію в сумі 4 352 грн. 56 коп. Просить задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач-Приватний підприємець ОСОБА_2 у відзиві від 07.07.2009р. просить суд пе-рерахувати рахунки не спожитої теплової енергії в повному обсязі протягом останніх трьох років та визнати недійсним або розірвати договір, що суперечить ЗУ Про приватну власність.(арк.справи 21-26).

Крім того, 27.08.2009р. Відповідач надав доповнення до відзиву, в якому просить визнати договір що втратив чинність з 01.01.2006р. та розірвати за рішенням суду №1392 та зобов’язати Позивача-КП «Теплотранс-сервіс»РМК:

- надати копію юридичної особи та рішення сесії її створення;

- видати технічні умови на від’єднання від мереж існуючої системи централізованого теплопостачання нежитлового приміщення на праві власності ОСОБА_2 м.Рівне,АДРЕСА_1

Але при цьому, ОСОБА_2 просить суму основного боргу 4 352,56 грн., витрати на інформаційно-техніч-не забезпечення та держмита залишити на Відповідача.(арк.справи 47).

Обгрунтовуючи заперечення, Відповідач зокрема зазначив, що заяви про відмову від послуг центра-лізованого опалення та про припинення договору №1492 неодноразово подавались ним Відповідачу і є підставою для припинення договору.  

Враховуючи, що ціна, розмір оплати та загальна вартість послуг є істотними умовами будь-якого дого-вору пов’язаного з грошовими розрахунками –вважає, що оспорюваний договір не містить конкретної вартості за 1 м2, відсутні порядок взаємоконтролю та звіту сторін.

Згідно ст.525 ЦК не допускається одностороння зміна умов зобов’язання, але всупереч цій нормі Позивач в односторонньому порядку змінював ціну за одиницю вартості –1 Гкал тепла на 1 м2 загальної площі та не погоджував таке збільшення з Відповідачем-споживачем за договором. Про зміну вартості послуг шляхом пові-домлення не є погодженням з іншою стороною. Згоди на таки зміни споживач не давав.

Про загальну вартість послуг за опалювальний період та щорічний перерахунок вартості послуг в залеж-ності від кількості тепла взагалі не йдеться в Договорі №1492, що, за Відповідачем, також є грубим порушенням вимог ст.26 ЗУ «Про ЖКП», ПКМУ №630 та є протиправним замовчуванням з боку «теплогенеруючої компанії»відносно істотних умов договору .

Відповідач зазначає, що помилково вчинив правочин та підписав договір не маючи уяви і приблизного розуміння про істотні умови договору відносно ЖКП, що породжують права і обов’язки для сторін. Дізнавшись про порушення своїх прав споживача –декілька разів з 1 січня 2005р. заявив про не визнання договору чинним.

Крім того, на його думку, –розділ 4 Договору №1492 взагалі перекручує функції сторін за договором і ОСОБА_2 незрозуміло: хто споживач? та хто кому винен сплачувати гроші за роботу з обслуговування теп-лопроводів? Для себе «теплогенеруюча організація», згідно розд. З (п.3.2.1; п.3.2.2 та ін.) залишає тільки «по-чесний обов’язок та право»вимагати оплату та контролювати обсяги споживання тепла, граничні обсяги, яких визначені всупереч вимогам Керуючих технічних матеріалів (КТМ) які містять відповідні стандарти гранич-них витрат тепла для нежитлових приміщень, затв.Пост КМУ. Протиправне покладання вище перелічених обов'язків на споживача повністью ліквідує суть договору та згідно принципу превалювання суті над формою робить правочин недійсним на підставі вищенаведеного та згідно ст.ст. 203 ст.215, 227, 229, 230 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»№1875-15 від 24.0б.2004р., ЗУ «Про теплопостачання»№2633-ІУ від 02.06.2005р., ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про захист економічної конкуренції», Пост. КМУ № 630 від 21.07.2005р.

В зв’язку з тим, що послуги теплопостачання є неякісними, а тарифи на них для Відповідача є надто високими, з 23.05.2009р. він звертався до Позивача з заявою про видачу йому технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опа-лення належного на праві власності нежитлового приміщення у м.Рівне, АДРЕСА_1, тобто з пропозицією припинити договірні відносини за угодою сторін, спираючись на ст.24 Закону України “Про теп-лопостачання” –споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії.

Оскільки існуюча система централізованого теплопостачання та її технічні креслення знаходяться на балансі та у відані Позивача, а технічні умови на від’єднання від централізованої системи теплопостачання не є дозвільним документом, –ОСОБА_2. вважає відмову необгрунтованою та такою, що порушує його права як споживача послуг цілком необґрунтованим та закономірним. Відмова Позивача є неправомірною ще й тому, що п.39 Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 та п.24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гаря-чої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07. 2005р. –закріплюють за споживачем право відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення, а відмова Відповідача у видачі технічних умов фактично перешкоджає реалізації мною вказаного права, чим по-рушує конституційні права Позивача, передбачені ст.41 Конституції України та права власника відповідно до чч.1,2,6 ст.319 ЦК України –власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Це означає, що власник може чинити стосовно своєї речі усе, що не заборонено законом або не суперечить соціальній природі власності.

Відповідач дійшов висновку, що «теплогенеруюча компанія»навмисно ввела його-споживача в оману шляхом замовчування про істотні умови правочину, шляхом свого монопольного становища всіляко вимагає при-мусово використовувати комунальні послуги, змінюючи односторонні умови договору та примусово виконувати умови договору, замовчування після реорганізації, що породжує згідно стст. 215, 229, 230 недійсність договору.

Частиною 2 ст.652 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо ро-зірвання договору, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.(арк.справи 21-26).

Господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявних у справі матеріалів без участі Відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд  

                                   ВСТАНОВИВ,

що згідно п.1.1 Статуту Комунального підприємства «Теплотранссервіс»Рівненської обласної ради –підприєм-ство є правонаступником усіх прав і обов’язків Дочірнього підприємства Комунального теплопостачаючого під-приємства «Комуненергія».(арк.справи 65-66).

Відповідно до п.1.12 Статуту Комунального підприємства «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради, –підприємство є правонаступником усіх прав і обов’язків Комунального підприємства «Теплотранссервіс»Рівнен-ської обласної ради. Комунальне підприємство «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради здійснює діяльність з виробництва, транспортування, реалізації та розподілу теплової енергії на опалення і гаряче водопостачання та паропостачання об’єктів житлово-комунального, соціально-технічного та іншого призначення в місті Рівне..., які належать споживачам - фізичним та юридичним особам, на підставі укладених договорів.(арк.справи 67-68).

ДчП «Теплотранссервіс»КТП «Комуненергія»-підприємство та Підприємець ОСОБА_2 Іванович-споживач 15 жовтня 2004 року уклали договір на відпуск теплової енергії №1492 та додаток до нього. На підставі пп. 1.1, 1.4, 5.1, 5.3, 5.4 Договору підприємство зобов’язувалось відпускати теплову енергію для опалення нежит-лових приміщеннь загальною площею 73,6 м2, які знаходяться першому поверсі гуртожитку за адресою: м.Рівне, АДРЕСА_1. Споживач в строк до 10 числа наступного за звітним місяця зобов’язувався оплачу-вати спожиті послуги теплопостачання. Відповідно до п.2.2.3 Договору, підприємство зобов’язане розірвати до-говір на відпуск теплової енергії за письмовою заявою Споживача після виконання ним технічних вимог на від-ключення від централізованої системи теплопостачання, оскільки нежитлове приміщення знаходиться в житло-вому будинку.

Договір та додаток підписано представником ДчП «Теплотранссервіс»КТП «Комуненергія»та підпри-ємцем ОСОБА_2, скріплено відбитком печатки першого. Змін та доповнень сторони до Дого-вору не вносили.(арк.справи 8-12).

За ОСОБА_2 29.08.2006р. зареєстровано право власності на нежитлові примі-щення першого поверху, які знаходяться за адресою: м.Рівне, АДРЕСА_1, що стверджується ви-тягом з Реєстру права власності на нерухоме майно.(арк.справи 28-зворот).

Фактично Позивач протягом 01.11.2008р.–15.04.2009р. надав Відповідачу послуги опалення примі-щеннь загальною площею 73,6 м2 за адресою м.Рівне, АДРЕСА_1 на загальну суму 5 045 грн. 51 коп. Виставлені рахунки за вказаний період на таку ж суму - Відповідач оплатив частково в сумі 692 грн. 95 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 7, 52-58).

На підставі п.6.3.3 Договору, за несвоєчасну оплату отриманих і спожитих послуг теплопостачання, –Позивач нарахував пеню з 11.12.2008р. по 01.05.2009р., сума якої складає 308 грн. 96 коп.

Покликаючись на ст.625 ЦК України Позивач нарахував 197 грн. 56 коп. збитків, завданих внаслідок інф-ляції за період з 11.12.2008р. по 01.05.2009р.(арк.справи 4).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що перед-бачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.  

Відповідно до ст.202 ЦК України, - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення ци-вільних прав та обов’язків.

Згідно Закону України від 02 червня 2005р. “Про теплопостачання”,- теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч.6 ст.19 даного Закону та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобов’язують споживача послуг щомісячно здійс-нювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої во-ди і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005р. №630 та “Правил користування тепловою енергією”, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 жовтня 2007р. №1198 –послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника вико-нання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв діло-вого обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язу-ється за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.  

Якщо договором передбаченo надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч.1 ст.903 ЦК України).

Крім того, ст.714 ЦК України, передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресур-сами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забез-печити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положен-ня про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи –Відповідач заперечив проти стягнення заборгованості, мотивуючи це зокрема тим, що Договір з 01.01.2006р. втратив чинність в зв’язку з реорганізацією, крім того, належне йому при-міщення пагано опалювалось і він як власник приміщення вправі встановити автономне опалення, не потребуючи надалі невігідних і економічно недоцільних йому послуг Позивача.  

Така підстава відмови Відповідача від оплати наданої теплоенергії вбачається суду безпідствною з огля-ду на наступне.

Вище суд зазначав про правонаступництво Позивача, крім того, встановлено, що нежитлові приміщення ОСОБА_2 розташовані на першому поверсі 9-типоверхового будинку - гуртожитку; на момент вирішення спору в суді, приміщення Позивача обладнані радіаторами опалення, з’єднаними трубопроводами централізованого теплопостачання Позивача, які проходять через вказані приміщення і житлові приміщення до наступних восьми поверхів даного будинку.

Оскільки, як вказувалось вище –в силу особливості розташування приміщеннь Відповідача в житловому будинку і відсутність у Позивача дозволу уповноваженого органу на відключення від системи централізованого опалення –до належних ОСОБА_2 нежитлових приміщеннь площею 73,6м2 у будинку АДРЕСА_1 у м.Рівне під час опалювальних періодів 2006р. – 2009р. Відповідачем та його право-попередниками подавався теплоносій і твердження Відповідача про нечинність або припинення Договору в зв’яз-ку з реорганізацією Позивача спростовуються обставинами справи і не відповідають вимогам законодавства.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, відповідно до статтей 525, 526 ЦК України –не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.2.3 Договору, підприємство зобов’язане розірвати договір на відпуск теплової енергії за письмовою заявою Споживача після виконання ним технічних вимог на відключення від централізованої сис-теми теплопостачання, оскільки нежитлове приміщення знаходиться в житловому будинку.

Відповідно до правил, регламентованих “Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання”, за якими здійснюється від’єднання від мереж централізованого теплопостачання, –роботи по відключенню виконуються лише у міжопалювальний період.

Порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення регулюється спеціальним норма-тивно-правовим актом - ст.25 Закону України “Про теплопостачання”, п.27 Правил надання послуг з централізо-ваного опалення та постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005р. та наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р.

Фактична кількість теплової енергії визначається по приладах обліку або по загальній площі приміщення споживача, виходячи із теплового навантаження і фактичної температури зовнішнього повітря, з урахуванням се-редньомісячної температури теплоносія в теплових мережах та кількості годин (діб) роботи тепловикористаль-ного обладнання в розрахунковому періоді.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встанов-лених тарифів –для Відповідача в період опалювального сезону 2008-2009 року оплата за спожиту теплову енер-гію при відсутності приладу обліку нараховувалась відповідно до рішення Рівненської міської ради від 09 жовтня 2008р. №137 за тарифом, який становив 11,78 грн. за 1 м2 опалюваної площі, а згідно рішення від 20 січня 2009р. №9 згідно тарифу, який становить 13,26 грн. за 1 м2 опалюваної площі.(арк.справи 59-64).

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

З огляду на зазначене в сукупності вимоги Позивача стверджуються Договором, Додатком, Статутами, рішеннями місцевої ради про затвердження тарифів на теплопостачання, рахунками, доказом часткової оплати і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України та стст. 15, 16, 509, 526, 714 Цивільного кодексу України, ст.1, п.3 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, стст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання”, “Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централі-зованого теплопостачання”, “Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачан-ня холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07. 2005р. №630 та “Правилами користування тепловою енергією”, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007р. №1198.

Вбачається, що несплатою 4 352 грн. 56 коп. вартості спожитого теплоносія Відповідач завдав Позивачу майнових збитків.

Відповідач не подав суду доказів оплати послуг теплопостачання.

Пунктами 41 та 42 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, зат-верджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997р. N1497 (надалі в тексті - Правила) перед-бачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач викликає представника виконавця для скла-дання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо (форму типового акта-претензії наведено у додатку N3 до цих Правил).

Акт складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неп-рибуття представника виконавця в погоджений умовами договору термін або відмови від підписання акта він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як три споживачі, що проживають у будинку, або виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який у п'ятиденний термін вирішує питання про перера-хунок розміру платежів або видає споживачеві обгрунтовану відмову в задоволенні його претензій. Виконавець може відмовити в задоволенні претензій споживача щодо відхилення показників у наданні послуг згідно з умова-ми договору на підставі даних реєстраційних технічних засобів, атестованих і опломбованих відповідними орга-нами Держстандарту, та аналізу якості води на підставі проб, узятих безпосередньо відповідними органами сані-тарно-епідемічного нагляду.

Враховуючи зазначене вище –заперечення Відповідачем позову з посиланням на подані листи і вимоги –не варті уваги суду, оскільки вказані заяви стосуються опалювальних періодів 2004-2007 років, при цьому, з заяв не вбачається за якою методикою здійснювались заміри температури у приміщеннях. Вбачається, що скарг на низьку температуру в приміщеннях під час опалювальних сезонів 2008-2009 років Відповідач не надавав, ак-ти-претензії –не складались і Позивачу не направлялись; подані Відповідачем заяви не мають відношення до предмету данного спору –стягнення боргу за період листопад 2008р.–квітень 2009р.

Крім того, вимоги і претензії 2009 року стосуються питань розірвання Договору та надання дозволу на від’єднання від системи централізованого опалення з мотиву високих тарифів та наміру встановлення автоном-ного опалення і також не стверджують підставності несплати Відповідачем вартості послуг.(арк.справи 29-37).

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 4 859 грн. 08 коп.

На Відповідача необхідно покласти судові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України через його неправильні дії –доведення спору до господарського суду.

          Керуючись стст. 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                   В И Р І Ш И В:

          1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який знаходиться у м.Рівне, АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприєм-ства «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради, яке знаходиться у м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27 (код 30841056) 4 352грн. 56коп. заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання за період 01.11.2008 року –15.04.2009р., 308грн. 96коп. пені за період з 11.12.2008р. по 01.05.2009р., 197грн. 56коп. втрат від інфляції за період з 11.12.2008р. по 01.05.2009р.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який знаходиться у м.Рівне, АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету Украї-ни 102грн. 00коп. державного мита.

4. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який знаходиться у м.Рівне, АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету Украї-ни 236грн. 00коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "15" вересня 2009 р..