У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/233/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

22 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Білоуса О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: не з'явилися,

представників третьої особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності та скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Також, не погоджуючись з даною постановою суду, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким провадження у даній справі закрити.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та третьої особи, просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року - без змін.

Представник Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області також в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що представник Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області перебуває у відпустці.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційних скарг та просили суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листом Інспекції Державного архітектурного контролю України у Вінницькій області від 13.01.2014 р. повідомлено ОСОБА_2 про те, що за результатами проведеної перевірки щодо дотримання вимог чинного містобудівного законодавства України встановлено, що ОСОБА_3 з відхиленням від проектної документації виконує будівельні роботи з будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. За вказане правопорушення згідно ч. 1ст. 96 КУпАП громадянина ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та надано припис з вимогою привести документацію у відповідність до вимог чинного законодавства.

Також Інспекцією Державного архітектурного контролю України у Вінницькій області винесено припис про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.01.2014 р. яким зобов'язано ОСОБА_5 привести документацію у відповідність до вимог законодавства в сфері містобудування.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 23.09.2015 р. за № ВН 142152642626 являється незаконною та протиправною а тому підлягає скасуванню. Також прийшов до висновку про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер: 47937972 від 19.11.2015 р., видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Стаховою Тетяною Валентинівною та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26276186 від 19.11.2015 р., прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Стаховою Тетяною Валентинівною.

Разом з тим суд першої інстанції розглянув вказаний позов в порядку КАС України, виходячи з того, що даний спір є адміністративним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про оформлення у власність чи оренду нерухомого майна (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного нерухомого майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В силу ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем оскаржується, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер: 47937972 від 19.11.2015 р., видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Стаховою Тетяною Валентинівною.

З вищевикладеного випливає, що даний спір не є спором у сфері публічно-правових відносин та має цивільно-правовий характер, так як стосується набуття особою права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

На підставі вищевикладеного колегія судів апеляційної інстанції дійшла до висновку про належність даного спору до судів загальної юрисдикції, адже саме вони на загальних підставах вирішують усі спори щодо захисту оспорюваних та порушених прав, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуюче наведене, колегія суддів вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відсутні ознаки публічно-правового спору, а наявним є спір про скасування права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 1ст. 157 КАС України, виніс оскаржену постанову з порушенням норм процесуального права.

За правилами ч.1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. ст. 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності та скасування рішення закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2 його право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П. Білоус О.В.