ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2009 р. Справа № 59/165-09
вх. № 5446/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № КДП-154 від 01.02.2007р.
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 33749,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 33749 грн. заборгованості, з яких: орендна плата в сумі 9064,50грн. , експлуатаційні витрати - 23543,26 грн., пеня в сумі 913,80 грн., 113,90 грн. - інфляційні, 113,54 грн. - 3% річних, що виникла на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 08.06.2007р. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач в призначене судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, вимоги ухвали суду від 10.08.2009р. не виконав, але через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав телеграмою клопотання (вх.10001) про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог заявленого позову, через канцелярію господарського суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх.10079) про долучення до матеріалів справи рахунків на сплату послуг за період з 2007р. по 2009р. за договором оренди №11 від 08.07.2007р., а також лист позивача від 22.04.2009р. з доданими до нього рахунками, які направлялись на адресу відповідача.
Зазначені документи долучаються судом до матеріалів справи.
Ухвалою від 10.08.2009 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
08 червня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 11, відповідно до п. 1.1. якого позивач надає відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 129 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у тимчасове користування, а відповідач зобов"язується сплачувати орендну плату в розмірі та строки, встановлені цим договором.
Пунтком 3.1. зазначеного договору був встановлений розмір орендної плати - 9000 грн. в місяць.
У відповідності до п. 3.2. договору відповідач повинен сплачувати орендну таким чином: за перший місяць оренди - на протязі 5-ти днів з дати передачі орендованого майна; за наступний місяць - до 5 числа кожного поточного місяця за наступний місяць.
Згідно з п. 10.1. договір оренди вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до 01 липня 2010р.
08 червня 2007 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2.
Додатковою угодою № 1 від 08.06.2007р. передбачалось, що орендар вносить разову заставу суму у розмірі 9000 грн., яка в разі невиконання відповідачем договору оренди, дострокового розірвання договору оренди відповідачем залишається у позивача.
Додатковою угодою № 2 передбачалось, що відповідач сплачує експлуатаційні витрати на підставі виставлених рахунків.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на протязі 2007-2008р.р. відповідач сумлінно виконував свої обов"язки за договором оренди № 11 від 08.06.2007р. та сплачував орендну плату та експлуатаційні послуги на підставі умов договору та виставлених рахунків. Однак починаючи з січня 2009р. відповідач своєчасно не сплачує орендну плату та експлуатаційні витрати внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, а саме 9064,50 грн. - орендної плати за січень- травень 2009р. 23543,26 грн. - експлуатаційні послуги.
Також позивачем нараховані відповідачу пеня в сумі 913,80 грн., інфляційні 113,90 грн. та 3% річних - 113,54 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи за час дії договору, тобто в період з 08 червня 2007 року по 01 січня 2009 року позивачем на адресу відповідача не направлялося будь-яких рахунків на оплату експлуатаційних витрат, відповідач вчасно і в повному обсязі сплачував орендні платежі, фактично за поточний місяць та передплатою за послідуючі місяці, що підтверджується банківськими виписками (містяться в матеріалах справи).
Зазначені обставини не викликали будь-яких заперечень з боку позивача. Жодних вимог або претензій щодо невиконання відповідачем договірних зобов'язань, на адресу останнього з боку позивача не надходило.
30 квітня 2009 року позивачем на адресу відповідача були направлені нові рахунки, в тому числі рахунки № СФ-0000137 від 30.03.2009 р.; № СФ-0000148 от 06.04.2009 р.; № СФ-0000149 від 06.04.2009 р.; № СФ -0000150 від 06.04.2009 р., які за своїм змістом відрізнялися від раніше направлених рахунків та у яких окремою позицією були зазначені експлуатаційні послуги.
15 травня 2009 року відповідачем на адресу позивача було направлено листа, у якому відповідач зазначив, що він не може погодитися із сумами експлуатаційних витрат, які вказані у зазначених рахунках, оскільки а ні з тексту договору (враховуючи додаткову угоду №2), а ні з наданих рахунків не зрозуміло, яким чином та на підставі якого двостороннього документу вони виставлені та нараховані, що унеможливлює здіснення будь-яких розрахунків за даними рахунками.
Факт направлення зазначеного листа та його отримання Позивачем, підтверджується поштовою квитанцією від 15.05.2009р., а також поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно до якого лист отримано позивачем 18.05.2009р.
На момент винесення рішення по справі позивач не надав відповідачу обґрунтування нарахування експлуатаційних витрат.
Щодо посилань позивача на додаткову угоду № 2 від 08 червня 2007 року, на підставі якої він нараховує відповідачу експлуатаційні витрати, то суд вважає її такою що є не укладеною.
При укладені вищевказаної додаткової угоди, сторонами не було встановлено що саме відноситься до поняття експлуатаційних витрат, які конкретно витрати будуть відноситься до складу експлуатаційних витрат, який механізм розрахунку зазначених витрат, на підставі яких рахунків повинні сплачуватись експлуатаційні витрати та ким ці рахунки повинні виставлятися.
Тобто, при укладені зазначеної додаткової угоди сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору.
У відповідності до положень статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору як спільного юридичного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких вони дійшли згоди і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства.
Оскільки договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважався укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Подібно це питання розглядається і у ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України. Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу зазначено, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови - предмет, ціна та строк дії договору.
Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для договорів даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін. Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України відсутність згоди між сторонами стосовно хоча б однієї істотної умови договору (незалежно від причин) означає, що такий договір не відбувся.
У тексті додаткової угоди № 2 від 08.06.2007р. відсутні істотні умови, а саме: відомості щодо переліку витрат, їх складу, ціни (вартості) та порядку їх нарахування.
Відсутність в додатковій угоді істотних умов стосовно предмету і ціни (переліку експлуатаційних витрат та їх вартості), унеможливлює визначення змісту зобов"язань сторін, а отже означає, що вказану додаткову угоду відповідно до ст. 638 ЦК України не можна вважати укладеною.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем і відповідачем господарсько-правовоих зобов"язань, на які посилається позивач в обгрунтування своїх позовних вимог. Це в свою чергу означає відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів на користь позивача.
Також, оскільки додаткова угода № 2 від 08.06.2007р. є неукладеною, то суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми пені, інфляційних та 3% річних.
Таким чином, позовні вимоги позивача не обгрунтовані не підтверджені належними доказами та суд, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
/Повний текст рішення
підписано 14.09.2009р.
Справа 59/165-09/