ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
"09" вересня 2009 р. справа № 5020-1/049
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Алсуф’єва В.В., розглянувши позовну заяву
Спільного українсько-грецького підприємства „ЕОС”
(вул. Брестська, 18-а, м. Севастополь, 99001)
до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”
(вул. Гер. Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001)
ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 99000)
про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
За участю представників:
позивача –Єременка В.В., довіреність б/н від 14.07.2009;
відповідача 1 –Коломаченко Г.П., довіреність №02/33 від 02.07.2009;
відповідача 2 –ОСОБА_4, довіреність №1736 від 16.04.2008.
Спільне українсько-грецьке підприємство „ЕОС” (далі –Позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (далі –Відповідач) про визнання договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 №3 недійсним.
08.09.2009 у судовому засіданні оголошена перерва до 09.09.2009.
09.09.2009 Позивач без поважних причин не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 09.09.2009 до участі у справі в якості іншого відповідача залучено фізичну особу ОСОБА_2.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, який є відповідачем у справі №5020-1/049, немає статусу фізичної особи-підприємця.
Згідно з частиною першою статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Отже, справи у спорах, що виникають з цивільних правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, підвідомчі місцевим загальним судам, та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, даний спір за участю фізичної особи ОСОБА_2 повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню Позивачеві у випадку припинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” передбачено, що повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Керуючись статтею 47, пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито", Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, суд
у х в а л и в :
1. Провадження у справі №5020-1/049 за позовом Спільного українсько-грецького підприємства „ЕОС” до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 №3 недійсним припинити.
2. Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 22090200) Спільному українсько-грецькому підприємству „ЕОС” (вул. Брестська, 18-а, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 14349700, р/р 26005317178061 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.), сплачене за квитанцією №112 від 05.08.2009, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
3. Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31216259700007 в ДУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22050000) Спільному українсько-грецькому підприємству „ЕОС” (вул. Брестська, 18-а, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 14349700, р/р 26005317178061 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.), сплачене за квитанцією №113 від 05.08.2009, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Видати накази після набрання ухвалою законної сили.
Суддя підпис В.В. Алсуф`єв