ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" серпня 2009 р.                                                              Справа №  14/298

За позовом                  Вищого навчального закладу «Європейський університет»від імені якого

                            діє     Рівненська філія м.Рівне

до відповідачів:   1. Міністерства оборони України м.Київ

                         2. Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне

третя особа на стороні відповідачів:   Кабінет Міністрів України м.Київ

про визнання права спільної власності

Судді Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-                              не з’явився;

від відповідачів-   1. Безушко О.І., представник (довір.№220/951/д від 24.11.2008р.);

                                       Чуклін О.І., нач.відділу (довір.№220/158/д від 10.03.2009р.);

                                 2. Падитель О.Б., начальник КЕВ м.Рівне;

від третьої особи-   не з’явився.

Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз’яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач-Вищий навчальний заклад «Європейський університет»від імені якого діє Рівнен-ська філія звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне, Третя особа на стороні відповідачів Кабінет Міністрів України - про визнання права спільної власності з часткою 80% на орендовані і перероблені з дозволу Міністерства оборони України нежитлові приміщення (будівлі) комплексу дитячого садка по вул.Шевченка, 67-А у м.Рівне загальною площею 762,8 м2.   

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 червня 2008р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09вересня 2008р. Позивача визнано співвласником спірних  приміщень (будівель) з часткою власності 75%. Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2008 року рішення та постанова місцевого та апеляційного судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Як на підстави скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій Вищий господар-ський суд України вказав на наступні мотиви (цитата):              

1) «…як свідчать матеріали справи, зокрема, висновки №0516 судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.07р. та №0141 додаткової (такої ж) експертизи від 14.05.08р. всупереч умовам додаткового договору позивачем виконано роботи, передбачені дефектним актом від 06.06.2001р.,, а також самовільно виконано 16 видів будівельних робіт, виконання яких із орендодавцем не погоджувалось, з огляду на що, та, зважаючи на при-писи ч.4 ст.778 ЦК України, виконані Позивачем додаткові роботи врахуванню при визначенні частки наймача у праві спільної часткової власності не підлягають. Звідси, поза увагою судів 1-ї та 2-ї інстанцій залишені вимоги ЗУ «Про планування і забудову територій», Положення про порядок надання дозволу на виконання  будівельних робіт та відповідні норми цивільного законодавства  щодо самочинного будівництва».

2) «..як вбачається з матеріалів справи, зроблені Позивачем поліпшення орендованого майна направлені лише на відновлення експлуатаційної надійності орендованих будівель, результатом яких не є завершений будів-ництвом об’єкт, з огляду на що висновки судів про створення позивачем в результаті відновлювальних робіт нової речі у розумінні вимог ч.4 ст.778 ЦК України, колегія вважає безпідставними».

3) «…відповідно до вимог ст.244 ЦК України представництво здійснюється на підставі довіреності, що також передбачено Положенням про Рівненську філію ПВНЗ «Європейський університет», яка в матеріалах справи відсутня»У зв’язку із цим колегія ВГСУ визнає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на приписи ст.239 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, ство-рює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє (окремий підрозділ –ПВНЗ «Єв-ропейський університет») у разі наступного схвалення  правочину цією особою.(т.2, арк.справи 167-171).

Під час нового розгляду справи Позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав  до-даткові обґрунтування їх правомірності, із врахуванням мотивів скасування Вищим господарським судом ріщень судів першої та апеляційної інстанцій.

Звертає увагу суду на необхідність враховувати в сукупності характер правовідносин, що регулюють здійснення невід’ємних поліпшень, обставини, які існували на час виникнення цих правовідносин, характер пра-вового регулювання порядку отримання та структури згоди (дозволу) на час її (його) отримання та, власне, доку-ментальне визначення згоди (дозволу) щодо обсягу здійснення невід’ємних поліпшень.

Позивач зазначає про необхідність враховувати також обставини, що передували виникненню спірних правовідносин. Зокрема, що на момент укладення договорів оренди вже існувала згода органу місцевого самовря-дування на здійснення Відповідачем реконструкції будівель дитсадка із дозволом виконання ним для здійснення цієї реконструкції будь-яких будівельних робіт через непридатність об’єктів оренди (власне дитячого садка) для подальшої їх експлуа-тації за призначенням та через фінансову неспроможність Відповідача здійснювати їх реконструкцію Що, у зв’язку із цим, і Позивач також не міг використовувати їх в якості приміщень учбового зак-ладу без попереднього здійснення їх реконструкції (поліпшень). Тобто, зазначені обставини вказують на існувння  передумови укладення договорів оренди –надання дозволу на здійснення невід’ємних їх поліпшень у обсязі, не-обхідному для досягнення мети оренди –використання їх в якості приміщень для навчального закладу.

На думку Позивача лист-пропозиція Позивача №112 від 14 березня 2001р., лист-відповідь Відповідача за №144/1/в/868 від 02 квітня 2001р., дефектний акт про обсяг робіт, необхідних для відновлення експлуатаційної надійності орендованих будівель та кошторис, що є додатками до  додаткового Договору №98д/2001/головку від 06 червня 2001р. є попередніми, погоджувальними документами для оформлення дозволу на здійснення невід’-ємних поліпшень та їх обсягу. Власне дозвіл сформульований додатковим Договором (цитата): 1.У зв’язку з виконанням робіт по капітальному ремонту та реконструкцукції орендованих нежитлових приміщень –доведен-ням технічного стану відповідно до вимог використання як навчального закладу за рахунок власних коштів орен-даря на суму 107 000 грн. згідно кошторису на капітальний ремонт –Орендодавець (Відповідач) надає дозвіл на проведення зазначених робіт на суму, що перевищує 24% їх балансової вартості. Тобто, договором сформу-льовано лише нижню вартісну межу здійснення обсягу невід’ємних поліпшень –понад 24% балансової вартості орендованого майна, що є законною підставою права на його викуп, а верхню –визначено метою доведення тех-нічного стану приміщень до можливості використання їх в для потреб учбового закладу. Тобто, власне, для пот-реб, оренди, плата за яку здійснювалась Позивачем безвідносно до обов’язку Відповідача передати приміщення для оренди в належному стані.

У зв’язку із цим, зазначає Позивач, –16 видів  будівельних робіт, виконаних понад передбачені дефект-ним актом, не є самовільно виконаними, оскільки вони виконані понад обсяг, передбачений дефектним актом, але  не понад обсяг, передбачений додатковим договором. Зазначене підтверджується тим, що метою дефектного акта є відновлення експлуатаційної надійності будівель, а метою поліпшень –їх реконструкція.

Щодо неотримання Позивачем дозволу на проведення будівельних робіт у відповідних контролюючих органах Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.10.2000р. №273, то отримання такого дозволу, на думку Позивача, є обов’язком Відповідача і предметом регулювання інших відно-син, відмінних від орендних, зокрема, суб’єктним складом, порядком здійснення та правовими наслідками.

Також, на підтвердження повноважень керівника структурного підрозділу Позивача укладати договори оренди, Позивач додатково надав суду підтвердження таких повноважень (довіреності та витяг з ЄДР юридичних осіб), а на підтвердження визнання Відповідачем дійсності договорів, які він просить визнати недійсними, звер-нення ним із позовами до суду про стягнення оренди із Позивача і за весь час розгляду цієї справи.

Відповідач-Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне надав відзив на позов, проти вимог Позивача заперечує, посилаючись на те, що вказані в позові будівлі є власністю Міністерства оборони України та перебу-вають в оперативному управлінні КЕВ м.Рівне, а відчуження військового майна повинно здійснюватись лише відповідно до Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України”.  

Відповідач-Міністерство оборони України надав суду відзив на позов, яким заперечує вимоги Позивача, при цьому посилається на таке.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України від 21.09.1999 №1075 “Про правовий режим майна у Зброй-них Силах України” (надалі - Закон), майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та ор-ганізаціями Збройних Сил України являється державним майном та має особливий статус військового майна.

Стаття 3 Закону передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Міністерство оборони України, військові частини Збройних Сил Ук-раїни, не являються власниками закріпленого за ними військового майна.

Виходячи із вимог статті 2 Закону України, частини 2 статті 141 Господарського кодексу України, визна-чення порядку вилучення та передачі військового майна, у тому числі і у спільну власність, управління об'єктами державної власності належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Вважає, що належним відповідачем у спорі про визнання права власності на державне майно (військове майно), у тому числі на те, що закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві опера-тивного управління є Кабінет Міністрів України.

Відповідач зазначає, що підставою для звернення Позивача до суду є договори оренди № 690, № 689, № 688 укладені з Міністерством оброни України у 2000 році.

Орендарем, відповідно до преамбули договорів оренди №690, №689, №688 визначено Рівненський відо-кремлений підрозділ Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. Разом з цим відповідно до Довідки від 02.11.1999 №2194 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України (Додаток 2) Рівненський відокремлений підрозділ Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу не є юридичною особою. Згідно вимог статті 31 Цивіль-ного кодексу Української РСР, керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи, тобто діє не самостійно, а представляє юридичну особи і діє від її імені. Договори оренди №690, №689, №688 були укладені орендарем - не юридичною особою, з перевищенням директором Рів-ненського відокремленого підрозділу Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу свої повноважень, а тому виходячи із вимог частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР зазначені договори оренди є недійсними, оскільки не відповідають вимогам закону.

З цього, Відповідач робить висновок, що вимоги Позивача щодо визнання останнього власником буді-вель комплексу дитячого садка з часткою у праві спільної часткової власності 80% грунтуються на угодах недійс-них з моменту їх вчинення.

Крім того, представник МО України посилається на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач поси-лається на вимоги частини 4 статі 778 Цивільного кодексу України. Разом з цим, відповідно до вимог пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003) положення останнього, в частині цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються лише до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Отже, положення Ци-вільного кодексу України не застосовуються до правовідносин щодо надання погодження на проведення поліп-шення орендованого Позивачем майна, що мало місце у 2001 році.

Відповідач вважає, що при вирішенні справи в частині надання згоди на поліпшення та набуття прав на новостворене майно необхідно керуватися положеннями Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), що діяв на момент вчинення відповідного правочину.

Відповідно до вимог статті 272 Цивільного кодексу Української РСР в разі проведеного з дозволу най-модавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Тобто цивільне законодавство яке діяло на час виникнення спірних правовідносин не передбачало мож-ливості визнання права власності орендаря на орендоване майно - пропорційно до вартості виконаних поліпшень майна, а тому вимоги Позивача - безпідставні.

Крім того, представник Відповідача-Міністерства оборони України подав доповнення до відзиву на по-зов в якому, заперечуючи позов, посилається на наступне.

Позивач в результаті здійснення поліпшень орендованого майна не створив нову річ, яка б відповідала нормам ст.184 Цивільного кодексу України, виконав ряд будівельних робіт, які не були погоджені з орендодав-цем, а також виконував будівельні роботи без погодження у відповідних державних органах, а відтак таке будів-ництво є самочинним.

Відзив на позовну заяву надав і представник Третьої особи. Заперечуючи позовні вимоги у вказаному відзиві представник третьої особи посилається на наступне.

Стаття 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” передбачає, що війсь-кове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, а отже є державною власністю, а власником даного майна є КМУ. Виходячи із вимог статті 2 вказаного Закону, частини 2 статті 141 Господарського кодексу України, визначення порядку вилучення та передачі військового майна, у тому числі і у спільну власність, управління об'єктами державної власності належить виключно до ком-петенції Кабінету Міністрів України.

Представник Третьої особи вважає, що Позивач в результаті здійснення поліпшень орендованого майна не створив нову річ, яка б відповідала нормам ст.184 Цивільного кодексу України, виконав ряд будівельних ро-біт, які не були погоджені з орендодавцем, а також виконував будівельні роботи без погодження у відповідних державних органах, а відтак таке будівництво є самочинним.

Представник третьої особи заявив про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що позивач завершив капітальний ремонт в кінці 2003 році, а до суду з позовом звернувся в липні 2007 року.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд  

                                                        ВСТАНОВИВ:

На підставі заяв Позивача на ім’я Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління (нада-лі в тексті –Головне КЕУ) Міністерства оборони України та після відповідного погодження, в тому рахунку з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській області, 29 вересня 2000р. Міністерством оборони України-орендодавцем та Рівненським відокремленим підрозділом Європейського університету фі-нансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, правонаступником якого є Рівненська філія приват-ного вищого навчального закладу «Європейський університет»-орендарем згідно з п.1.1 її Положення, затвер-дженого загальними зборами учасників, протокол №40 від 18.08.2004р., були укладені договори оренди не-житлових приміщень, розташованих на території військового містечка №41 в гарнізоні міста Рівне за адресою вул.Шевченка, 67-А, а саме №690 (№204/2000/ГоловКЕУ), №688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№205/2000/ ГоловКЕУ), що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 13-17, 24-27, 32-36).

За умовами вказаних договорів орендарю було передано в платне строкове користування нежилі примі-щенння комплексу дитячого садка (власне дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул.Шевченка, 67-А в м.Рівне площею 583,5 м2, 60,8 м2 та 118,5 м2 відповідно (інвентарні №№ 1, 2, 4 загальна площа 762,8 м2) з метою функціонування в них вищого навчального закладу.

Загальна експертна вартість переданого майна становила 198 622 грн. (161 478 + 4292 + 32 852 (з враху-ванням уточнених інвентаризаційних даних) без ПДВ, що стверджується матеріалами справи.

Згідно довідки Рівненської КЕЧ району №109 від 15.08.2005р. загальна залишкова (балансова) вартість орендованих будівель станом на 01.01.2005р. становить 49 200 грн.: а саме, будівля №1 (дитячий садок) –30 300 грн., будівля №2 (склад) –2 200 грн., будівля №4 (кухня) –16 700 грн.(т.1, арк.справи 49).

На виконання вимог п.2.1 договорів орендовані приміщення (будівлі) передані орендарю на підставі ак-тів прийому-передачі.(т.1, арк.справи 20, 29, 37).

Пунктами 6.2, 8.2 названих договорів передбачено, що за погодженням з орендодавцем орендар має пра-во за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна вартістю не більше 24% його балансової вартості в разі, якщо ці поліпшення неможливо відокремити від відповідного об’єкта без заподіяння йому шкоди. Даний вид робіт оформляється окремою угодою між орендодавецм і орендарем.

Строк дії договорів оренди визначено сторонами до 1 вересня 2005 року (пункти 10.1).

В подальшому сторонами були укладені Додаткові договори до договорів оренди №690 (№ 206/2000/ ГоловКЕУ), №688 (№ 204/2000/ГоловКЕУ) та № 689 (№ 205/2000/ГоловКЕУ), якими сторони продовжили строк оренди до 01 січня 2007р.(а.с.52-56, Том 1).

Разом з тим умовами договорів оренди №690 (№ 206/2000/ГоловКЕУ), №688 (№ 204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№ 205/2000/ГоловКЕУ) передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договорів останні вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, які були предбачені договорами.

Протягом розгляду справи ні Позивач, ні Відповідачі не надали суду доказів, які б свідчили про припи-нення вищевказаних договорів оренди. В матеріалах справи відсутні заяви про припинення чи зміну оренди, нап-равлених протягом одного місяця після закінчення терміну дії договорів, договорів про розірвання чи припинен-ня договорів оренди тощо.

На висновку, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом та враховуючи, що правовідносини сторін врегульо-вані договором оренди (найму), зауваживши, що в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, По-зивачем створена нова річ і він став її співвласником з розміром частки у праві власності, яка відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом, враховуючи приписи статтей 331, 332, 356, ч.4 ст.778 ЦК України, - господарський суд Рівненської області 17.06.2008р. виніс рішення, яким позов задоволив частково –Вищий навчальний заклад «Європейський університет»визнано співвласником спір-ного майна із часткою 75%, в решті вимог - відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосову-ються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вирішуючи спір, суд враховує, що оскільки відповідні права й обов’язки сторін щодо об’єктів оренди продовжують існувати –спірні правовідносини мають регулюватись положеннями ЦК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства із дій осіб, що передбачені актами цивіль-ного законодавства.

Згідно з ч.4 ст.778 ЦК України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створе-на нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, якщо покращення зроблені орендарем за згодою орендодавця, то виникає правовий режим спіль-ної часткової власності на об’єкт оренди.

Згідно з ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Позивач на підставі п.6.2 договорів оренди листом за №112 від 14 березня 2001р. звернувся до    Відпові-дача за погодженням провести за власний рахунок реконструкцію (поліпшення) орендованого майна, визначив-ши обсяг робіт та їх кошторисну вартість (станом на час укладення кошторису) в розмірі 107 000 грн.

Листом №144/1/6/868 від 02.04.2001р. Відповідачем-2 в особі його керівника був наданий дозвіл на про-ведення капітального ремонту орендованих приміщень за рахунок власних коштів позивача (без обумовлення ва-ртості капітального ремонту).(т.1, арк.справи 40, на звороті).

Також на підставі додаткового договору №98д/2001/ГоловКЕУ до спірних договорів оренди, погоджено-го та підписаного в травні-червні 2001 року, який є невід’ємною частиною останніх, орендодавець надав дозвіл на проведення капітального ремонту та реконструкції орендованих нежитлових приміщень - доведення технічно-го стану відповідно до вимог використання як навчального закладу за рахунок власних коштів орендаря на суму, що перевищує 24 % їх балансової вартості, що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 41).

Пунктом 1 зазначеної додаткової угоди передбачено узгодження робіт по капатільному ремонту та ре-конструкції об’єкта оренди в об’ємі кошторису (107 000 грн.), який є невід’ємною частиною додаткового догово-ру.

За результатами обстеження орендованих будівель сторонами 6 червня 2001р. був складений та погод-жений дефектний акт на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності будинку №67-А по вул. Шевченка в м.Рівне, що є невід’ємною частиною додаткового договору, яким визначено види й об’єми ремонтно-будівельних робіт.(т.1, арк.справи 42).

На виконання додаткового договору №98д/2001/ГоловКЕУ до договорів оренди, Позивач виконав робо-ти по поліпшенню орендованого майна на суму 203 238 грн. за рахунок власних коштів, що підтверджується аудиторським висновком від 05.09.2005р., складеним аудиторською фірмою «Аналітик-ХХІ»(м.Рівне) (т.1, арк. справи 43-44), який містить розшифровку періодів освоєння, напрямків і джерел фінансування поліпшень, підт-верджуючих платіжних документів, а також Актом контрольного обміру виконаних орендарем робіт з віднов-лення експлуатаційної надійності об’єкта - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Рівне, вул.Шев-ченка, 67-А (в/м №41, інв. №№ 1, 2, 4), погодженим та затвердженим повноважними представниками сторін, що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 45-47).

Таким чином, орендар здійснив реконструкцію орендованих приміщень (будівель) у межах дозволеного (погодженого) орендодавцем обсягу робіт, але з перевищенням кошторисної їх вартості на суму 96 238 грн (вико-нано фактично на суму 203 238 грн. замість 107 000 грн. кошторисних). Обсяги робіт виконані без перевищення їх меж, перевищення кошторисної вартості робіт, визначеної у 2001 році, зумовлене подорожчанням будівельних матеріалів та робіт на ринку, оскільки капітальний ремонт триває протягом декількох років. Окрім того, орендо-давцем було погоджено проведення робіт по капітального ремонту та реконструкції, п.1 додаткового договору №98д/2001/ГоловКЕУ до договорів оренди, який є невід’ємною частиною останніх, передбачено, що вартість заз-начених робіт може перевищувати 24 % вартості приміщень (т.1, арк.справи 41), однак не обумовлено той факт, що вартість робіт не має перевищувати 107 000 грн., тобто кошторисної вартості робіт по капітальному ремонту орендованих приміщень (будівель).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №0516 від 30.11.2007р., складеним Волинським від-діленням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.09.2007р., визначено, що:

- ринкова вартість будівель та споруд дитячого садка, що знаходяться в м.Рівне по вул.Шевченка, 67-А, становить 1 548 717 грн.;

- загальна вартість здійснених поліпшень в орендованих ним приміщеннях у м.Рівне по вул.Шевченка, 67-А становить 1 167 392 грн.;          

- розмір частки поліпшень, проведених позивачем в орендованих ним приміщеннях у м.Рівне по вул. Шевченка, 67-А, становить 75,4%.(т.1, арк.справи 85-230).

Крім того, висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи №0141 від 14.05.2008р., скла-деним Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.03.2008р., встановлено, що Позивачем внаслідок поліп-шень будівель комплексу дитячого садка: дитячого садка, складу та кухні, розташованого в м.Рівне по вул. Шев-ченка, 67-А, що Позивач орендував у Міністерства Оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, створена нова річ і визначено її родові ознаки.(т.2, арк.справи 1-22).

Вирішуючи даний спір, суд зауважує, що згідно Державних будівельних норм України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004 від 20.01.2004 N8 –реконструкція –це перебудова існуючих об’єктів виробничого та цивільного призна-чення, пов’язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироб-люваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри.

Разом з тим, згідно п.2 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003р. N1891 з наступними змінами та доповненнями,  невід’ємні поліпшення орендованого майна - здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращання фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

З матеріалів справи вбачається, що виконані приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет»в особі його Рівненської філії, ремонтно-будівельні роботи з поліпшення та переобладнання об’єк-тів оренди, зроблені за згодою орендодавця, є невід’ємними поліпшеннями, які якісно та функціонально змінили об’єкти оренди, значно покращили їх технічний стан і істотно підвищили їх вартість, завдяки таким змінам сут-тєво збільшилася корисність орендованого майна порівняно зі станом, в якому воно перебувало до передачі його орендарю.

Оскільки в результаті поліпшень будівель комплексу дитячого садка (а саме: дитячого садка, складу та кухні) створено новий об’єкт іншого функціонального призначення - вищий навчальний заклад, то в орендаря ви-никає право часткової власності на орендоване майно відповідно до ч.1 ст.332 і ч.4 ст.778 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру частки Позивача в об’єкті оренди, господарський суд вра-ховує вартість його витрат на проведення робіт по капітальному ремонту та реконструкції, які проводилися за його рахунок (1 167 392 грн. згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №0516 від 30.11.2007 р.), і ринкову вартість спірних будівель (1 548 717 грн. згідно з висновком судової будівельно-технічної експерти-зи №0516 від 30.11.2007р.). Таким чином, матеріалами справи стверджено, що розмір частки поліпшень, проведе-них Позивачем в орендованих ним приміщеннях у м.Рівне по вул.Шевченка, 67-А, становить 75,4 % (1 167 392 х 100 /1 548 717).

Оскільки орендодавець надав орендарю згоду на поліпшення орендованого майна, останній виконав ро-боти в межах переліку робіт, вказаних в дефектному акті на виконання робіт з відновлення експлуатаційної на-дійності будівель, вартість виконаних робіт, що призвели до невід’ємних поліпшень, в порівнянні з вартістю орендованого майна є значною, оцінюючи в сукупності з іншими доказами висновки судової експертизи, госпо-дарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та визнання Позивача співвласником (право спільної часткової власності) перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (а саме: дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул.Шевченка, 67-А у м.Рівне, загальна пло-ща 762,8 м2, з часткою власності 75%.

Покликання Відповідача та Третьої особи на недійсність договорів оренди з мотиву того, що орендар не є юридичною особою і не мав права укладати вказані договори, господарським судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до статей 239, 241 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припи-няє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє. Проте правочин, вчинений представником з переви-щенням повноважень –створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють –створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, сторони за договорами оренди здійснювали певні дії, спрямовані на їх повне виконання.

Крім того, сукупність досліджених господарським судом обставин на відповідність їх вимогам нормам процесуального та матеріального права свідчить про наступне:

Відповідно до вимог ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах зма-гальності (ч.1). Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами(ч.2) Відповідно до вимог ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до приписів ст.59 ГПК України Відповідач має право надати від-зив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а, відповідно до вимог ст.60 ГПК, – подати зустрічний позов. Відповідно до вимог ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.2 ст.38 ГПК право надавати та вит-ребовувати докази реалізується самостійно або через порушення клопотань перед судом.

Зазначені процесуальні права Відповідачем та іншими учасниками спору при новому розгляді справи не застосовувались. Процесуальна позиція Відповідача зводилась, власне, до заперечень вимог Позивача без належ-ного обгрунтуванння їх доказами та нормами матеріального права. Зокрема, мотиви скасування Вищим госпо-дарським судом України попередніх судових рішень вважаються Відповідачем встановленими цим судом обста-винами, що не підлягають доказуванню при новому розгляді справи, тоді коли такі мотиви є лише обов’язковими для дослідження і оцінки з метою встановлення їх достовірності та значення для справи, а обов’язок  довести чи заперечити їх підставність процесуальним законом покладається на сторін спору. У зв’язку із цим суд доходить висновку про не підтвердження Відповідачем його заперечнь позову, в тому числі і з мотивів, наведених з  його касаційної ініціативи Вищим господарським судом України.

Одночасно суд доходить висновку про обґрунтованість посилання Позивача на те, що кінцеве отриман-ня-надання згоди (дозволу) на здійснення невід’ємних поліпшень оформлене лише додатковим договором оренди №98д/2001/ГоловКЕУ, яким обсяг цих поліпшень визначений у розмірі їх вартості, що перевищує 24% вартості орендованих приміщень, без встановлення верхньої межі вартісного обсягу поліпшень. У зв’язку із цим докумен-ти, що є додатками до додаткового договору – складені раніше дефектний акт, кошторис, а також лист-пропози-ція та лист-відповідь про надання згоди на здійснення поліпшень в сумі 107 000 грн. –є попереднім обґрунтуван-ням обсягу необхідних поліпшень  

Окрім того, заслуговує на увагу суду посилання Позивача на мету складення дефектного акта –для вста-новлення обсягу виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності об’єкта оренди (початкова стадія здійснення поліпшень), тоді як згода на обсяг здійснення поліпшень за додатковим договором є згода на рекон-струкцію орендованих приміщень. У зв’язку із цим висновок Вищого господарського суду про здійснених Пози-вачем поліпшень лише в обсязі, необхідному для відновлення лише експлуатаційної надійності орендованих при-міщень, не знайшов свого підтвердження при новому розгляді справи.

З цієї ж причини не підтверджується зазначеними обставинами і самовільність виконання Позивачем 16-ти видів будівельних робіт, оскільки вони виконані понад встановлений дефектним актом обсяг, але в межах об-сягу, передбаченого  додатковим договором.

Обґрунтованим є і заперечення Позивачем мотиву Вищого господарського суду про те, що виконання  Позивачем 16-ти будівельних робіт понад обсяг, встановлений дефектним актом, та без отримання дозволу на ви-конання будівельних робіт є самочинним будівництвом, яке не тягне за собою визнання права власності, оскіль-ки, як зазначено вище, зазначені 16 будівельних робіт не можна вважати самовільними. Окрім того,  бездозвільне здійснення невід’ємних поліпшень та бездозвільне виконання будівельних робіт є предметом регулювання інших один щодо одного відносин, з іншим суб’єктним складом та з іншими правовими наслідками.

Позивачем також додатково обґрунтованим є і дійсність укладених договорів оренди, зокрема і на  час нового розгляду цієї справи.

Разом з тим, Відповідачем зазначена позиція Позивача ніяким чином не заперечена.

Відповідно, обставини, що слугували підставами для здійснення нового розгляду цієї справи, при но-вому її розгляді свого підтвердження не найшли.

При цьому, твердження представника Третьої особи про пропуск Позивачем строків позовної давності на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу не грунтується на законі з огляду на таке.

Орендні правовідносини виникли у 2000 році. Як зазначалось вище, договори оренди не припинили свою дію, тобто цивільні правовідносини, засносвані на вказаних договорах оренди нерухомого майна, продовжують існувати після набрання  чинності Цивільним кодексом України.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки.

Господарським судом встановлено, що Позивач є співвласником (право спільної часткової власності) пе-рероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (а саме: дитсадка, складу та кухні дит-садка) по вул.Шевченка,67-А у м.Рівне, загальною площею 762,8 м2, з часткою власності 75%.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред’явити позов про визнання його пра-ва власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином строк позовної давності в даному випадку слід обчислювати не з моменту завершення ро-біт по поліпшенню орендованого майна, а саме –з моменту оспорення або не визнання Позивача співвласником створеної нової речі.

Ні Відповідачі, ні представник Третьої особи не надали суду доказів того, що Позивач звернувся до гос-подарського суду після спливу трьох років з моменту оспорення або невизнання його співвласником створеної нової речі.

Позов підлягає частковому задоволенню.

В решті вимог позов не підлягає задоволенню, оскільки Позивач не довів належними доказами того, що він є співвласником перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (а саме: дитсад-ка, складу та кухні цього дитсадка) по вул.Шевченка,67-А у м.Рівне, загальна площа 762,8 м2, саме з часткою власності у 80%, що є на 5% більше задоволених позовних вимог.

На Відповідачів покладаються витрати по сплаті держмита та сплаті послуг з інформаційно-технічного забезепечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій –доведення спору до господарського суду.

          Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 75, 82-84, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задоволити частково.

2. Визнати Вищий навчальний заклад «Європейський університет»(код ЄДРПОУ 24366800) співвласником (право спільної часткової власності) перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) загальною площею 762,8 м2, з часткою власності 75%, які знаходятся за адресою: м.Рівне, вул.Шевчен-ка,67-А.

3. В решті вимог - в задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "04" вересня 2009 р..