РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/5492/16-ц

Провадження № 2/643/3938/16

18.11.2016 року Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.,

за участю: секретаря Сиротенко О.Є.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Третя Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_7 звернулася до суду із вказаним позовом.

В уточненому позові від 21.06.2016 року, вказує, що з грудня 1998 року вона і ОСОБА_8 (до його смерті – 19 липня 2014 року) проживали однією сім’єю, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, у квартирі АДРЕСА_1 (нині Валентинівська) у м. Харкові, що їй належить. Факт спільного проживання їх як подружжя можуть підтвердити свідки, фотографії, а також наявність у них спільної дитини – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_8. У період з грудня 1998 року по день смерті ОСОБА_8, вони мали взаємні права і обов’язки щодо матеріального становища сім’ї, побуту, спільного відпочинку, піклування про сумісну дитину. Вона взяла на себе основну частину обов’язків по веденню домашнього господарства, по вихованню дитини.

Під час проживання однією сім’єю вони придбали сумісно наступне майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 71 (майно придбане на підставі договору купівлі продажу від 11.01.1999 року, право власності зареєстроване 18.12.2002 року) та м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 73 (майно придбане на підставі договору купівлі продажу від 16.11.2012 року, право власності зареєстроване 26.11.2012 року), автомобіль марки Toyota, модель RAV, р.н. НОМЕР_1 (майно придбане на підставі договору купівлі продажу від 22.11.2008 року). Зазначене майно оформлено на ОСОБА_8

Стосовно майна придбаного ними у період дії Кодексу про шлюб та сім’ю України, позивач ОСОБА_7 вказує, що це майно придбане внаслідок їх спільної праці, оскільки половину від суми покупки вона надала з власних збережень для розвитку сімейної справи. Зазначає, що між ними не було укладено письмової угоди, яка б змінювала спільну сумісну форму права власності у період спільного проживання.

На підставі вказаного позивач ОСОБА_10 просить:

- визнати факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 однією сім’єю без перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі в період з грудня 1998 року по 19 липня 2014 року;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нежитлові приміщення другого поверху № 7-1-:-7-19 в літ. А-2, загальною площею 424,6 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок № 71, реєстраційний №4926521; нежитлові приміщення першого поверху № 2, 3, 3а, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27 в літ. А-5, загальною площею. 322,4 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок № 73, реєстраційний №1336522; автомобіль марки Toyota модель RAV4, тип легковий універсал - В, номер шасі JTEHH20V506140024, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, дата реєстрації 25.11.2008 року, повною масою 1825, об’єм двигуна 1998;

- визнати за ОСОБА_7 право власності на ? частину вищевказаного майна та припинити спільну сумісну власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вказане майно;

- виключити з спадкової маси після смерті ОСОБА_8) ? частину вказаного майна, яка належить ОСОБА_7

У судовому засіданні позивач ОСОБА_7 та її представники підтримали та просили задовольнити вимоги з підстав вказаних в уточненому позові.

Позивач ОСОБА_7, допитана під присягою показала, що вона познайомилася з ОСОБА_8 ще у 1994 році, коли той перебував у шлюбі, а також проживав з ОСОБА_11, що є матір’ю його сина ОСОБА_12. З 1998 року вона проживала з ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах у її квартирі, 31.08.1998 року у них народилася дитина ОСОБА_9. Приміщення по пр. Тракторобудівників вони придбали в 1999 році у ОСОБА_13 за спільні кошти, зокрема її збереження (вона працювала швачкою у кооперативі з 1991 року та мала доходи близько 500 доларів США на місяць, з 2002 року – фізична особа-підприємець), а також позичала у друга Дмитрикова 30 тис. грн. Приміщення по вул. Плеханівській та автомобіль вони також придбали за спільні кошти, в т.ч. за рахунок позики у ОСОБА_14, по якій потім вона особисто віддавала проценти. У договорі поруки від 05.07.12 р. є описка щодо дати повернення коштів, насправді гроші були повністю повернуті у 2013 році. Для забезпечення договору поруки був укладений іпотечний договір, що завірений у нотаріуса по вул. Кооперативній 30, вона була присутня під час підписання. Їй відомо, що приміщення по вул. Плеханівській належали компанії “Комерс”, одним із засновників якої був ОСОБА_8, але подробиці угоди їй не відомі. Разом вони придбали автомобіль RAV, а AUDI він купив їй. Останні 10 років ОСОБА_8 дуже тяжко хворів на горло, погано міг говорити, тому вона його доглядала та постійно супроводжувала у відрядженнях до м. Луцьк, на лікуванні і відпочинку. З матір’ю ОСОБА_8 вона знайома, бувала у неї вдома. Сина ОСОБА_8 - ОСОБА_12 часто брала на відпочинок.

Представники позивача вказали, спільне проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_7 підтверджується тим, що вони проживали тривалий час разом, вели спільне господарство, виховували сина, купували за сумісні кошти нерухомість та машину. Такі кошти були набуті ОСОБА_7 під час праці з 15 річного віку у тіньовому секторі економіки, а також отримані за рахунок позики. Підприємство “Любава” ОСОБА_8 придбав для бізнесу ОСОБА_7 Він дійсно був зареєстрований за місцем проживання матері, де також була зареєстрована і його фірма, тому він і отримував пошту на цю адресу. Його мати підтвердила, що їй відомо про ОСОБА_7 і їх сина. ОСОБА_8 за життя мав стосунки і з іншими жінками, однак це були тимчасові та несерйозні відносини. Так, ОСОБА_15 вказала, що проживала з ОСОБА_8, який перебував з її слів “по півроку у відрядженнях в м. Луцьку”, її з собою не брав, з його друзями вона не знайома, про тяжку хворобу його вона практично не знає. Свідки сторони відповідача є особами зацікавленими, оскільки є спадкоємцями, чи родичами. У сторони позивача свідки є особами сторонніми, а тому незацікавлені щодо позову. У договорі купівлі продажу від 16.11.2012 року нежитлових приміщень по вул. Плеханівська, буд. 73, формулювання щодо відсутності шлюбних відносин є лише типовою формою і спростовується іншими доказами.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти вимог заперечувала, пояснила, що вона донька ОСОБА_8 від його першого шлюбу. У нього це є син ОСОБА_12. У її батька було багато жінок, але з ОСОБА_7 він не жив разом, а зустрічався. У позивачки не було грошей на придбання спірного майна. Вона із своєю матір’ю близько 6 років мешкали у Чехії, потім повернулися, батько їм завжди допомагав. Він часто їздив у відрядження у м. Луцьк, де мешкав по півроку. У його матері разом із ним останній час проживала інша жінка.

Відповідач ОСОБА_6 пояснила, що її син ОСОБА_8 був зареєстрований та мешкав разом із нею за адресою: м. Харків, вул. Гв.Широнінців 47/95. Де також зареєстрована фірма “Комерс”. Після розлучення він жив з нею, а потім бував у неї кожного дня. У нього були різні жінки, в т.ч. і ОСОБА_16 з якою у них був спільний син, який загинув.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_17, що діє на підставі договору, проти позову заперечувала. Вказала, що постійним місцем реєстрації і проживання ОСОБА_8 є житло його матері, де були його кімната та речі, на цю адресу він отримував кореспонденцію. За життя ОСОБА_8 мав стосунки із багатьма жінками, від яких у нього: у шлюбі є донька, а поза шлюбом два сини ОСОБА_12 і ОСОБА_9 – син ОСОБА_7 Також він спільно проживав і з іншими жінками, зокрема в м. Луцьку, а також у квартирі своєї матері. У договорі купівлі-продажу приміщень по вул. Плеханівській, а також в окремій нотаріально завіреній заяві до цього договору, ОСОБА_8 особисто вказав, що не перебуває у шлюбі чи у інших фактичних відносинах з жінками. Це є його особистим свідченням і гарантією того, що він матиме своє особисте майно, на яке не будуть претендувати його чисельні утриманці. Він був одним із співзасновників фірми “Комерс”, а тому за вказаною угодою відбувся перерозподіл прибутків, частину з яким ОСОБА_8 отримав у вигляді приміщень по вул. Плеханівській. Поховали його з Плехановської, 73. Відповідно до Кодексу про шлюб та сім’ю України, Пленуму ВСУ від 12.06.1998 року, ст. 74 Сімейного кодексу України, правової позиції ВСУ від 12.12.2012 року, необхідною умовою визнання майна спільно набутим є сумісний труд. ОСОБА_7 не надала доказів про свої доходи на час придбання майна. Не доведеним вважають факт ведення сумісного господарства, що є обов’язковою умовою визнання факту проживання однією сім’єю. Також, стороною позивача не надані докази лікування померлого. На підставі вказаного, просять відмовити у позові.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся за місцем реєстрації, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Представник Третьої Харківської Державної нотаріальної контори до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про розгляд справи, направив заяву про розгляд справи за відсутністю представника.

Суд вислухавши пояснення учасників, дослідивши докази, встановив наступне.

У судовому засідання допитані свідки:

Свідок ОСОБА_18 показала, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 проживали однією сім’єю у квартирі ОСОБА_7 з грудня 1998 року по день смерті ОСОБА_19, увесь час вони були разом, мали спільного сина ОСОБА_20. З ОСОБА_8 вона познайомилася коли ОСОБА_9 було 4 місяці. Вона часто бувала у них вдома. Їй відомо, що приміщення по пр. Тракторобудівників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 придбали щоб ОСОБА_7 займалася “швейкою”. ОСОБА_8 казав, що купили “пополам”. ОСОБА_7 і раніше працювала швачкою, але адреса, період і розмір її зарплати їй невідомий. ОСОБА_8 допомагав своїй матері, доньці ОСОБА_17. Після операції ОСОБА_8 не розмовляв, ОСОБА_7 була його перекладачем. В м. Луцьку у ОСОБА_8 підприємство, вони з ОСОБА_7 часто їздили туди разом, а дитину залишали у них.

Свідок ОСОБА_21 показала, що була знайома з ОСОБА_8 - ОСОБА_2 хресниця її чоловіка. Її родина дружила із родиною ОСОБА_8 і ОСОБА_7, почали спілкуватися із святкування вдома у ОСОБА_22 1998/1999 року за адресою: вул. Блюхера, 15-Б. кв. 295. Вони родинами спілкувалися на свята, по п’ятницям наприкінці робочого тижня. На Новорічному святкування ОСОБА_8 розповідав присутнім, що його “любавушка” вирішила придбати “Любаву”, тобто ОСОБА_22 купила цех по пр. Тракторобудівників. Коли ОСОБА_8 хворів, вони з ОСОБА_22 були постійно разом, про інших жінок їй не відомо. ОСОБА_19 і ОСОБА_22 спільно працювали, в м. Луцьк вони їздили разом. ОСОБА_7 розповідала, що працювала з 15 років швачкою, але скільки заробляла не казала. До ОСОБА_7 у ОСОБА_8 був шлюб з матір’ю ОСОБА_2, потім були стосунки з ОСОБА_11 Про інших жінок їй невідомо.

Свідок ОСОБА_23 – сусідка ОСОБА_7, показала, що ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_8 на першому поверсі в по вул. Блюхера, 15-Б з 1999 року. Вона раніше чергувала у під’їзді і часто, один раз в три дні, набирала воду для прибирання в квартирі ОСОБА_7. Іноді двері відчиняв ОСОБА_8. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 увесь час були разом, купували продукти. 6-7 років тому ОСОБА_8 захворів, ОСОБА_7 його доглядала, донька навідувала рідко. Приблизно 2 роки назад ОСОБА_8 помер.

Свідок ОСОБА_24 показала, що була знайома з ОСОБА_8, з 1993 року приватизувала “Любаву” по пр. Тракторобудівників, 71 – ОСОБА_8 сплачував оренду, а у 1997-1998 роках, протягом року, викупив частинами. Гроші сплатив до оформлення договору купівлі-продажу. У ОСОБА_8 була дружина і донька, коли він почав зустрічатися з ОСОБА_7, якій було 17 років. Також він жив з ОСОБА_24, з якою у нього мабуть була дитина. Вона у 2003-2004 роках остаточно продала “Любаву”. Була жінка, яка жила з мамою ОСОБА_8. Після 2004 року вони з ОСОБА_8 майже не бачилися.

Свідок ОСОБА_25 - сестра померлого ОСОБА_8, показала, що останній розлучився із дружиною у 1998 році, після чого мешкав з мамою. Потім проживав з ОСОБА_11, мав спільного сина ОСОБА_12. Потім проживав з ОСОБА_7, мав спільного сина ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2. Потім з 2008 року проживав з ОСОБА_15, яка мешкала у його матері. Її брат любив усіх своїх дітей, забезпечував своїх жінок. Він постійно мешкав у своєї мами на вул. Широнінців, працював більше в м. Луцьку. Вона раз на місяць навідувала мати, дзвонила їй. Ганна доглядала хворого ОСОБА_8 в лікарні як сиділка.

Свідок ОСОБА_26 показала, що вона познайомилася з ОСОБА_8 у 2008 році в кафе. Через тиждень він їй зателефонував і вони близько півроку зустрічалися в квартирі його друга. Потім стали проживати разом в квартирі його матері по вул. Гв.Широнінців, він її представив як дружину, у них була своя кімната. Вона займалася домашнім господарством, вони разом відпочивали. Вони планували зареєструвати шлюб. Він розповідав їй про його жінок та дітей, про ОСОБА_7 він відзивався не добре. У 2002 році ОСОБА_8 переніс операцію та хіміотерапію, однак не любив говорити про своє здоров’я, просив, щоб вона не навідувала його у лікарні, тому де він лікувався і які процедури проходив їй невідомо. Він говорив тихо, за допомогою спеціального медальйону, тому вона намагалася його не турбувати розмовами. В м. Луцьк він їздив по бізнесовим справам один, її не брав. У його матері своєрідний характер, тому, під час його відряджень вона переїздила до себе додому, а речи залишала. У Новорічні свята вони були разом, а також він навідував своїх дітей. Він не знайомив її з друзями, вона знайома лише з його помічником Євгенієм. Вони жили разом до його смерті.

Свідок ОСОБА_27 показала, що з ОСОБА_8 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі до 1998 року, а фактично мешкав з донькою до 1999 року. Їй відомо, що в 1991 році у нього від іншої жінки народився син ОСОБА_12, а потім іще один син. Вона не стала більше терпіти цього і відправила його до матері на вул. Широнінців. Вона жила у Чехії, він допомагав грошима. Коли вона повернулася у 2011 році, то жила в м. Луцьк з ним однією сім’єю. Він завжди допомагав грошима, купив онучці будинок. Він розповідав, що мешкає у матері разом із ОСОБА_26, з якою хоче одружитися. Приміщення по пр. Тракторобудівників він придбав під час їхнього спільного життя. По вул. Плеханівській він придбав приміщення, там працювала його сестра. Їй відомо, що з ОСОБА_7 у нього був син.

Свідок ОСОБА_14 показала, що нею з ОСОБА_8 був оформлений договір позики, а у 2012 році нею був укладений договір іпотеки по нерухомості ОСОБА_8, в присутності ОСОБА_7, для спільного бізнесу. Остання розраховувалася з нею по відсоткам за цим договором. Гроші були повернуті повністю через шість місяців. Їй відомо, що ОСОБА_7 займалася цехом по пр. Тракторобудівників. ОСОБА_8 і ОСОБА_7 мешкали однією сім’єю з 1998 року. Вони інколи зустрічалися і проводили час як приятелі.

У судовому засіданні досліджені письмові докази:

Згідно копії спадкової справи №07/2015 щодо майна померлого 19 липня 2014 року ОСОБА_8 (т.1 а.с.43-73): із заявами про прийняття спадщини за померлим звернулися: ОСОБА_2 – донька (т.1 а.с.44, 51-52), ОСОБА_9 – син, який помер 30.09.2015 року (т.1 а.с.24, 54-55), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 – син (т.1 а.с.63-65). Із довідки КП “Жилкомсервіс” від 25.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_8 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на день смерті разом із ним зареєстрована його мати – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.53).

У копії паспорту серії МК 516272 на ім’я ОСОБА_8 – наявна відмітка про припинення шлюбу 10.11.1998 року з ОСОБА_27, інші відмітки відсутні (т.1 а.с.137-138).

У копії паспорту серії МК 511589 на ім’я ОСОБА_7 – відсутні відмітки про перебування у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.79).

Згідно із копією свідоцтва серії І-ВЛ №092590 ОСОБА_9 народився 31 серпня 1998 року, його батьками вказані: ОСОБА_8 і ОСОБА_7 (т.1 а.с.81). Факт батьківства ОСОБА_8 стосовно сина ОСОБА_7 сторонами у судовому засідання визнаний.

Стороною позивача надані фотографії, на яких зображені ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 на відпочинку на свята, однак суд приймає як докази проведення сумісного часу лише ті знімки, на яких вказана дата, а саме: 2006.1.1, 10.11.2008, 2005.7.24, 2006.9.1 (т.1 а.с.84-86).

Із копії договору купівлі-продажу від 18.05.1998 року вбачається, що ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.90).

Згідно копії договору купівлі-продажу від 11.01.1999 року ОСОБА_8 придбав у ТОВ “Любава”, в особі генерального директору ОСОБА_24, нежитлові приміщення другого поверху № 7-1 7-9 в літ. А-2, загальною площею 422,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок № 71. Договір від 11.01.1999 року зареєстрований у реєстрі за № 1-39, право власності зареєстровано 18.12.2002 року КП Харківське міське БТІ (т.1 а.с.102-111).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.11.2012 року ОСОБА_8 придбав у ТОВ “Комерс” нежитлові приміщення першого поверху № 2, 3, 3а, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 25, 27 в літ. А-5, загальною площею. 322,4 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок № 73. У п.7 цього договору вказано: “покупець стверджує, що набуває нерухоме майно, яке є предметом цього договору за особисті кошти не знаходячись в зареєстрованому шлюбі та не проживаючи однією сім’єю з жінкою, гроші, які передаються за цим договором не є спільною сумісною власністю, що підтверджується його заявою від 16 листопада 2012 року”, вказана заява нотаріально посвідчена (т.2 а.а.11). Договір від 16.11.2012 року зареєстрований у реєстрі за № 2935, право власності зареєстровано 26.11.2012 року КП Харківське міське БТІ. (т.1 а.с.91-101).

Належність ОСОБА_8 зазначеного нерухомого майно також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.04.2016 року (т.1 а.с.17, 20), а також листом КП Харківське міське БТІ від 27.02.2015 року (т.1 а.с.71).

З копії договору від 15.07.2012 року вбачається, що ОСОБА_14 позичила ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 800000 грн., що еквівалентні 100000 доларів США строком до 06.03.2012 року (т.2 а.с.17).

Відповідно до копії іпотечного договору від 15.07.2012 року ОСОБА_14 (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (іпотекодавець) для забезпечення договору позики від 15.07.2012 року строком виконання не пізніше 05.10.2012 року, останній передає в іпотеку нежитлові приміщення по пр. Тракторобудвівників, 71, що належить іпотекодавцю на праві власності. Іпотечний договір від 15.07.2012 року зареєстрований нотаріусом у реєстрі за №883 (т.2 а.с.38-39).

На підставі вказаного іпотечного договору, показів свідка ОСОБА_14 і показів ОСОБА_7, встановлено, що у договорі позики дата повернення вказана помилково.

У копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ вказано, що ОСОБА_8 належить автомобіль марки Toyota модель RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі JTEHH20V506140024, придбаний на підставі договору купівлі-продажу №78008 від 22.11.2008 року (т.1 а.с.22-23).

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім’ю України (далі –КпШС) та Сімейним кодексом України (СК).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”. Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Сумісною власністю є спільна власність без визначення часток (ч. 2 ст. 112 ЦК Української РСР 1963 року).

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №29 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, розглядаючи позови, пов’язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону “Про власність”, ст. 22 КпШС), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України “Про власність"), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13.

У зв’язку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Саме така правова позиція, висловлена 16 грудня 2015 року Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч. 1 ст. 74 СК України). На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

На підставі наведеного, дослідивши докази по справі та норми законодавства, що діяли у період виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач ОСОБА_7 показала під присягою, що вона працювала з 15 років швачкою у секторі тіньової економіки, мала дохід близько 500 доларів США на місяць, а потім продовжувала свою трудову діяльність у якості фізичної особи-підприємця. Частина коштів була запозичена ОСОБА_7 для придбання нежитлових приміщень по пр. Тракторобудівників 71. Цей факт знайшов підтвердження також у показах свідків, які вказали, що ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 мали спільну мету на розбудову бізнесу. Зокрема, підприємство “Любава” було придбане ними саме для цих цілей. Крім того, в цей же період часу сумісного проживання однією сім’єю вони придбали автомобіль марки Toyota модель RAV4, р.н.НОМЕР_1. Розширюючи бізнес, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 сумісно були придбані за спільні кошти і приміщення по вул. Плеханівській 73. Підтвердженням чого є, крім свідчень отриманих судом, також і договір позики та іпотеки, проценти по яким повертала ОСОБА_7

Посилання сторони відповідача на заяву ОСОБА_8 в договорі купівлі продажу від 16.11.2012 року про те, що майно придбавається ним за «особисті кошти», що він «не знаходиться в зареєстрованому шлюбі та не проживає однією сім'єю з жінкою», судом оцінюється критично, оскільки це суперечить іншим доказам по справі, зокрема, народженням та вихованням спільної дитини, сімейним фотографіям, показам свідків, що у своїй сукупності підтверджують факту проживання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на той час однією сім'єю не перебуваючи у шлюбі.

Стосовно думки представника відповідача про необхідність застосування судом правової позиції ВСУ від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, то слід зазначити, що у вказаній справі коллегія суддів вказує на те, що суди попередніх інстанцій приймали рішення, “залишивши поза увагою надане свідоцтво про повторну реєстрацію шлюбу у 1998 році”.

Оцінка наявних у справі доказів кожного окремо та в їх сукупності, дає суду підстави для висновку, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 проживали однією сім'єю, мали взаємні обов'язки та права, а спірне майно було придбано ними внаслідок праці чи за спільні кошти.

У вказаний період часу ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не перебували у іншому зареєстрованому шлюбі. Стосовно ОСОБА_26, то за її свідченнями, ОСОБА_8 постійно перебував у тривалих відрядженнях – по 6 місяців, а вона поверталася додому, про його тяжку хворобу, наявність якої підтверджувалась іншими свідками, вона практично нічого не знає, а тому такі періодичні стосунки суд оцінює як ті, що не спростовують факту проживання однією сім’єю ОСОБА_8 із ОСОБА_7

З урахуванням наведеного, суд вважає встановленим факт проживання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з грудня 1998 року до 19 липня 2014 року однією сім’єю, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, що відповідно тягне за собою набуття права спільної сумісної власності на майно, яке придбане ними у вказаний період та підлягає поділу, з визнанням права власності за позивачем ОСОБА_7 на 1/2 частину цього майна.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення справ щодо поділу майна померлого має бути викладено наступним чином: "Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила -1/2".

Визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27-31 ЦПК, оскільки судом не може бути вирішено питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Саме така рекомендація дана у листі ВССУ від 16.05.2013  № 24-753/0/4-13 “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування”.

Тому у вимогах про визнання права власності за померлим слід відмовити, на підставі вищевказаного.

Керуючись статтями 208-209, 212-215, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Третя Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, - задовольнити частково.

Визнати факт проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, однією сім’єю без перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі в період з грудня 1998 року по 19 липня 2014 року.

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності на ? частину:

- нежитлових приміщень другого поверху № 7-1-:-7-19 в літ. А-2, загальною площею 424,6 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок № 71, реєстраційний №4926521;

- нежитлових приміщень першого поверху № 2, 3, 3а, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27 в літ. А-5, загальною площею. 322,4 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок № 73, реєстраційний №1336522;

- автомобіля марки Toyota модель RAV4, тип легковий універсал - В, номер шасі JTEHH20V506140024, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, дата реєстрації 25.11.2008 року, повна маса 1825, об’єм двигуна 1998.

Визначити, що частка померлого 19 липня 2014 року ОСОБА_8 в праві спільної сумісної власності становила ? та виключити із складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3) ? частину:

- нежитлових приміщень другого поверху № 7-1-:-7-19 в літ. А-2, загальною площею 424,6 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок № 71, реєстраційний №4926521;

- нежитлових приміщень першого поверху № 2, 3, 3а, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27 в літ. А-5, загальною площею. 322,4 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок № 73, реєстраційний №1336522;

- автомобіля марки Toyota модель RAV4, тип легковий універсал - В, номер шасі JTEHH20V506140024, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, дата реєстрації 25.11.2008 року, повна маса 1825, об’єм двигуна 1998.

В інших вимогах – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд міста Харкова, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 22.11.2016 року власноручно в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В. Мамалуй