ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2009 р. | № 60/10-09 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Демидової А.М. |
суддів : | Воліка І.М., Капацин Н.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" (позивач у справі) |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. (залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009 р.) |
у справі | № 60/10-09 |
за позовом | ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" |
до | Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" |
про | стягнення 5320137,02 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Галанський Д.П. |
від відповідача | - Басарт Л.А. |
В С Т А Н О В И В:
У січні 2009 р. ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" про стягнення заборгованості у сумі 5320137,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору комісії № 12/05-439 від 01.10.2005 р., в частині оплати отриманої теплової енергії внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 5320137,02 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2009 р. (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. (судді: Карбань І.С., Бабакова Л.М., Шутенко І.А.) позов задоволено частково в сумі 233412,94 грн. Стягнуто з Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" на користь ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 233412,94 грн. В решті частини позову в сумі 5320137,02 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами, 01.10.2005 р. між ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" та Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" було укладено договір комісії №12/05-439, згідно умов якого позивач (Комітент) доручив, а відповідач (Комісіонер) прийняв на себе обов'язок здійснювати діяльність по продажу обумовленої теплової енергії відповідно до умов договору та укласти від свого імені, але за рахунок Комітента та, відповідно, до вказівок останнього, угоди із Споживачами.
На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2005 року по липень 2006 року передав відповідачу теплову енергію в кількості 110651,307 гігакалорій на загальну суму 11816000,13 грн., що підтверджено актами приймання-передачі, підписаними договорами, які маються в матеріалах справи.
Заборгованість з оплати поставленої теплової енергії споживачами виконані частково в сумі 6042892,47 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача, внаслідок застосування делькредере, склала 5320137,02 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судами встановлено, що Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за №54/11-370-1331 від 04.12.2008 р. про оплату боргу в розмірі 5320137,02 грн., але відповідач борг за договором комісії у вищезазначеному розмірі не сплатив та надіслав позивачу повідомлення № 315 від 16.09.2008 р. про залік зустрічних однорідних вимог, посилаючись на те, що станом на 01.08.2008 р. позивач (Комітент) має заборгованість перед відповідачем на загальну суму 5605474,60 грн., а саме за комісійне винагородження: за договором комісії № 12/04-319К від 01.10.2004 р. в сумі 3101,40 грн., договором комісії № 12/04-323Б від 01.10.2004 р. в сумі 1086,40 грн., договором комісії № 12/05-439 від 01.10.2005 р. в сумі 23631,99 грн.; за послуги з переробки природного газу: за договором № 17/04-320Ч від 01.10.2004 р. в сумі 1700000,58 грн. договором № 17/04-322Б від 01.10.2004 р. в сумі 34784,22 грн., договором № 17/05-01В від 01.01.2005 р. в сумі 136525,45 грн., за договором № 17/05-437 від 01.10.2005 р. в сумі 3706344,56 грн.
Відповідач згідно повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог визнає наявність заборгованості перед позивачем за договором комісії № 12/04-321Ч від 01.10.2004 р. в сумі 8750,52 грн., за договором комісії № 12/05-439 від 01.10.2005 р. в сумі 5320137,02 грн. та по договору № 17/04-318К від 01.10.2004 р. в сумі 510000 грн. Відповідно до цього повідомлення, відповідач провів зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема по договору комісії № 12/05-439 від 01.10.2005 р. в сумі 5086724,08 грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 610 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв’язку з її недійсністю.
Суди прийшли до обґрунтованого висновку, що згідно листа № 315 від 16.09.2008 р. (т. 1 а.с. 83) відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договору комісії № 12/05-439 від 01.05.2005 р. та згідно договорів за послуги з переробки природного газу № 17/04-320Ч від 01.10.2004 р., № 17/04-322Б від 01.10.2004 р., № 17/05-01В від 01.01.2005 р., № 17/05-437 від 01.10.2005 р. на загальну суму 5086724, 08 грн.
Договори комісії, вказані в повідомленні про залік, № 12/04-319К від 01.10.2004р., № 12/04-323 Б від 01.10.2004р., № 12/04-439К від 01.10.2004р. мають аналогічні умови, згідно з якими в пункті 5.3. договорів вказано, що комісійна винагорода комітенту сплачується в строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а звіти комісіонера підтверджують наявність та розмір заборгованості комісіонера, а також визначають винагороду комісіонера. Звітами комісіонера, підписаними сторонами по вказаним договорам комісії, підтверджений розмір винагороди комісіонера за договором комісії № 12/04-319К від 01.10.2004р. в сумі 3 101, 40 грн. за період з жовтня 2004р. по лютий 2005р., за договором комісії № 12/04-323 Б від 01.10.2004р. в сумі 1 086, 40 грн. за період з жовтня 2004р. по квітень 2005р., за договором комісії № 12/04-439К від 01.10.2004р. в сумі 23 631, 99 грн. за період з жовтня 2005р. по липень 2006р.
Судами попередніх інстанції зроблено обґрунтований висновок, що вищевказані документи свідчать, що строк виконання зобов’язань по сплаті комісійної винагороди комітентом комісіонеру та строк оплати боргу комісіонера наступив.
Таким чином, вимоги відповідача та позивача один до одного є однорідними, вимоги є грошовими, а термін виконання зобов’язання за договорами зазначеними у повідомленні про залік зустрічних однорідних вимог настав, крім того, даний правочин не було оскаржено позивачем в судовому порядку, а тому, суди попередніх інстанції правомірно визнали припиненими зобов’язання відповідача по сплаті позивачу 5086724,08 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
З урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог по договору комісії № 17/05-439 на суму 5086724,08 грн., суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково в сумі 233412,94 грн. та в частині стягнення суми боргу у розмірі 5086724,08 грн. не задовольнив, оскільки на момент звернення позивача з позовом зобов`язання відповідача в цій частині припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. та рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009 р. у справі № 60/10-09 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
Н.В. Капацин