АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7994/16 Справа № 208/957/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Прозорової М.Л., Осіяна О.М.

при секретарі: Назаренко А.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропет-ровської області від 16 червня 2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

В с т а н о в и в :

06 лютого 2015 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника посилаючись на те, що 04.03.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 3. було укладено кредитний договір відповідно до якого: банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 33900,00 дол.США на придбання автомобіля і зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 12,5 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 13.03.2015 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 14.03.2008 року був укладений договір застави, за яким відповідач ОСОБА_2 передав у заставу належний йому на праві власності автомобіль марки Mitsubishi Оutlander, номер кузова VIN-НОМЕР_2, НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» уклало з ТОВ «Вердикт Фінанс» договори: факторингу та відступлення прав за договором застави, згідно з якими ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Вердикт Фінанс» свої права вимоги по кредитним договорам від боржників та за договорами застави рухомого майна. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 26.12.2014 року утворилася заборгованість в розмірі 456838,03 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним зобов'язанням та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу заставленого автомобіля з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу предмета застави (а.с.3-10).

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропет-ровської області від 16 червня 2015 року позовні вимоги задоволено (а.с.102-106).

В апеляційній скарзі (а.с.151-152,172-178) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки:

- суд не з'ясував яка саме сума заборгованості існує у апелянта перед позивачем на час ухвалення рішення;

- відповідачу по справі не було напрвавлено копії позовної заяаи та додатків до неї, не проінформовано про час та день слухання справи;

- суд безпідставно не витребував у позивача розрахунки заборгованості відповідача за кредитним договором;

- представник позивача не повідомив суду, що згідно додаткової угоди від 04.06.2015 року апелянту було надано строк до 30.04.2016 року для погашення заборгованості, яка на теперішній час повністю погашена, що підтверджується відповідними квітанціями.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідачем було укладено кредитний договір з банківською установою, правонаступником після якої є позивач; в забезпечення виконання кредитного договору між тими же сторонами було укладено договір застави; внаслідок невиконання умов кридитного договору з боку позичальника виникла заборгованість.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судо першої інстанції, що:

- 14.03.2008 року між ЗАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір за яким банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 33900,00 дол. США на придбання автомобіля зі сплатою процентів у сумі 12,5 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 13.03.2015 року,

- забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами 14.03.2008 року укладено договір застави належного ОСОБА_2 автомобіля марки Mitsubishi Оutlander, номер кузова VIN-НОМЕР_2,НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,

- Mitsubishi Оutlander, номер кузова VIN-НОМЕР_2, НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,

- станом на 26.12.2014 року заборгованість за кредитним договором складає 456838,03 грн.,

- 02.02.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 11 та договір «Про відступлення права за договором застави», згідно з якими ПАТ «Сведбанк» разом з відступленням своїх прав вимоги віл боржників заборгованоств по кредитним договорам одночасно відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» і права вимоги за договорами застави рухомого майна, які визначені цим договором.

Правильно встановивши обставини справи, які не заперечуються відповідачем, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави в погашення наявної заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, як вбачається з доданих відповідачем до апеляційної скарги копій писмових доказів, наявність яких не заперечується позивачем, до ухвалення судом 16 червня 2015 року судового рішення між сторонами була укладена письмова угода від 04 червня 2015 року про визначення розміру зобов'язання та порядок його виконання (а.с.166), про наявність якої позивач суду не повідомив.

Згідно з цією угодою сторони домовились про те, що:

- станом на 04 червня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 243914,62 грн.,

- відповідач протягом десяти місяців сплачує заборгованість в сумі 90000,00 грн. по 9000,00 грн. щомісячно і перший платіж в сумі 9000,00 грн. здійснює до 30 липня 2015 року,

- за умови дотримання відповідачем цих умов залишок боргу в сумі 153914,62 грн. вважається припиненим внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків,

- прострочення відповідачем хоча б одного платежу більше ніж на два робочих дні є підставою для примусового стягнення простроченої заборгованості в розмірі 243914,62 грн.

Не надавши суду такий документ на час ухвалення судуового рішення, позивач скрив від суду, що на час ухвалення судового рішення:

- розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становив меньшу суму, ніж стягнуто за рішенням суду,

- сторони змінили умови кредитного договору та домовились про інший строк повернення кредиту, новий графік платежів та інший розмір заборгованості у разі невиконання відповідачем нових умов.

За таких обставин слід визнати, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відпоідають обдставинам, що мають значення для справи.

Тому рішення суду першої інстацнії підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Заперечення позивача на апеляційну скаргу з посиланням на невиконання відповідачем умов вказаної угоди від 04 червня 2015 року не є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Згідно наданих копій платіжних доручень відповідач перший платіж сплатви 10 та 29 липня 2015 року в сумі 5000,00 грн. та 4000,00 грн., другий платіж - 31 серпня 2015 року в сумі 9000,00 грн., а також здійнтв платежі в сумі 5000,00 грн., 4000,00 грн., 4000,00 грн., 5000,00 грн., 2500,00 грн, 6500,00 грн., 4000,00 грн. та 41000,00 грн. відповідно 03,15,17 та 20 жовтня та 28 листопада 2015 року та 23 січня, 05 квітня та 25 серпня 2016 року (а.с.154-164).

Як вбачається відповідач здійснив перші два платежі в сумі по 9000,00 грн. в термін відповідно до угоди від 04 червня 2015 року.

Дійсно, наступні платежі здійнені відповідачем з простроченням графіку платежів більше ніж на два робочих дні., що є іншими обставинами щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором і відповідно іншою підставою для захисту позивачем своїх порушених прав.

Таким чином є безперечним фактом, що сторони ще до ухвалення судового рішення домовились про інші умови виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором ніж ті, якими були обгрунтовані позовні вимоги позивача та висновки суду при ухваленні рішення про їх задоволення.

З огляду на це колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави слід відмовити.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесу­ального кодексу України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетров-ської області від 16 червня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: