Справа № 344/13862/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2319/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю позивача та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 про стягнення коштів у зв'язку з невиконанням договору про надання послуг від 29.11.2013 року, а також збитків з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

15.09.2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з наведеним позовом до Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.11.2013 року між ним та відповідачем укладено договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати йому послуги з оформлення документів та подання їх на розгляд відповідних служб провінції Саскачеван чи Альберти з метою отримання LMO (Labour Market Opinion), а він зобов'язався поетапно оплатити за надані послуги 6340 доларів США. При підписанні вказаного договору він оплатив відповідачу авансовий платіж в розмірі 1340 доларів США. Згідно умов договору відповідач зобов'язувався протягом 45 тижнів після його підписання надати йому Labour Market Opinion, а у разі невиконання умов договору - повернути авансовий платіж. Оскільки відповідач в зазначений термін не виконав умови договору, то позивач просив стягнути з відповідача 29 131,60 грн. авансового платежу, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 763,81 грн. та 41 512,53 грн. інфляційних збитків.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Стягнуто з Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 29 213,63 грн., з яких: 11 918 грн. заборгованості за невиконання договору про надання послуг від 29.11.2013 року, 16 983,15 грн. індексу інфляції, 312,48 грн. - 3% річних від простроченої суми та 487,20 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, Туристично-імміграційний інфоцентр «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що відхиляючи доводи представника відповідача про те, що договір від 29.11.2013 року не виконаний з вини позивача ОСОБА_3, який допустив порушення п. 2.3.6 цього договору, суд зіслався на те, що повідомлення позивачу із вимогою надати підтвердження знання англійської мови датоване 14.10.2014 року, тобто після закінчення встановленого договором строку. Разом з тим, судом не взято до уваги лист від 22.08.2014 року, надісланий позивачу до закінчення вказаного строку, в якому його було повідомлено про зміни в законодавстві Канади та про необхідність надання відомостей про рівень знань англійської мови.

При цьому, апелянт стверджує, що повідомити позивача в телефонному режимі у нього не було можливості, так як ОСОБА_3 не відповідав на телефонні дзвінки, а надісланий на його адресу лист повернувся із зазначенням, що за вказаною адресою адресат не проживає. Таким чином, судом не враховано п. 6.7 договору, відповідно до якого агентство не несе відповідальності за своєчасність і повноту надання послуг в разі затримки надання клієнтом необхідної інформації відповідно до вимог імміграційних служб Канади.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не враховано жодних витрат, понесених СПД ОСОБА_4 Суд тільки частково врахував п. 6.9 договору від 29.11.2013 року про те, що агентство зобов'язується повернути авансовий платіж, якщо не буде протягом 45 тижнів надано LMO (Labour Market Opinion), однак не бере до уваги умови цього ж пункту договору про те, що із суми авансового платежу повинні бути виключені витрати, понесені агентством на оформлення документів, переклади, завірення.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим.

Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів апеляційної скарги згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не повністю.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений строк умови договору про надання послуг від 29.11.2013 року не виконав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення коштів у зв'язку з невиконанням договору в розмірі 11 918 грн., інфляційних втрат за весь час прострочення в розмірі 16 983,15 грн. та 3% річних в розмірі 312,48 грн., є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не повністю, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.11.2013 року між компанією «Туристично-імміграційний інфоцентр «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Агентство) та громадянином ОСОБА_3 (Клієнт) був укладений договір (а.с. 4-7), згідно п. 1 якого Агентство зобов'язалося надати Клієнту послуги з оформлення документів та подання їх на розгляд до відповідних служб провінції Саскачеван чи Альберти з метою отримання LMO (Labour Market Opinion).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг по предмету даного договору складає 6340 USD, яка оплачується поетапно, в кілька прийомів: Клієнт оплачує при підписанні даного договору в якості авансового платежу 1340 USD, які використовуються на підготовку пакету документів Клієнта, переклади, завірення та являються внеском, що не підлягає поверненню незалежно від рішення імміграційних служб Канади; суму 5000 USD Клієнт оплачує протягом 10 робочих днів після офіційного повідомлення про отримання візи в Канаду.

Пунктом 4 договору встановлено, що такий набуває чинності після його підписання обома сторонами і сплати Клієнтом авансового платежу в сумі 1340 USD і діє до виконання предмету даного договору.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №000868 від 26.11.2013 року та №000871 від 29.11.2013 року (а.с. 102 а, 102 б) позивач сплатив 930 грн. та 10 988 грн. відповідно, на загальну суму 11 918 грн. авансового платежу.

Отже, договір про надання послуг набув чинності 29.11.2013 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що в п. 6.9 договору сторони домовилися, що у разі, якщо протягом 45 тижнів після підписання даного договору Агентством не було предоставлено LMO (Labour Market Opinion), Агентство зобов'язується повернути авансовий платіж Клієнта, оплачений ним згідно з п. 3.1.1, в обсязі, що виключає витрати затрачені агентством на оформлення документів, переклади, завірення.

У визначений договором строк, а саме 45 тижнів після підписання даного договору, який настав 11.10.2014 року, Агентство умови договору про надання послуг від 29.11.2013 року не виконало.

За змістом листа-відповіді на звернення ОСОБА_3 (а.с. 8) Туристично-імміграційний інфоцентр «ІНФОРМАЦІЯ_1» повідомив останнього, що знімають з себе будь-яку відповідальність по виконанню предмету цього договору та розривають його у зв'язку з тим, що він не виконав взятих на себе зобов'язань за договором і не надав необхідних документів вчасно, а саме документ, підтверджуючий знання англійської мови, про що був повідомлений завчасно за два місяці.

Умовами п. 2.3.6 договору сторони визначили, що Клієнт (позивач) бере на себе обов'язок в разі потреби підтвердити рівень знань англійської мови заявлений в анкеті, яка є невід'ємним доповненням до даного договору та пройти інтерв'ю з роботодавцем, зацікавленим в наймі праці.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання умов договору про надання послуг, які врегульовуються зобов'язальним правом, главою 47 ЦК України, зокрема положеннями ст. ст. 509, 526, 530, 610, 611, 901, 906 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин справи про невиконання відповідачем умов договору про надання позивачу послуг та наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача в користь позивача коштів в розмірі 11 918 грн., сплачених ним згідно квитанцій від 26.11.2013 року та 29.11.2013 року.

Судом також встановлено, що вказаний договір про надання послуг є і грошовим зобов'язанням, оскільки умовами п. 6.9 договору сторони погодили, що у разі невиконання умов договору в строк 45 днів Агентство зобов'язується повернути авансовий платіж Клієнта, оплачений ним згідно з п. 3.1.1, в обсязі, що виключає витрати затрачені агентством на оформлення документів, переклади, завірення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказана норма матеріального права передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, як в даному випадку, то підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Також боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом.

Індекс інфляції, або ж індекс споживчих цін це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 312,48 грн. (11 918 х 0,03 : 365 х 319 = 312,48 (грн.)) та інфляційних втрат.

Проте, суд не перевірив правильність, проведеного позивачем, розрахунку інфляційних втрат.

З урахуванням даних зведеної таблиці індексів інфляції з 2000 по 2016 роки, опублікованої Державною службою статистики України (а.с. 140), за період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року (період прострочення виконання грошового зобов'язання, за який позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань) інфляційні втрати становлять 6189,29 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Суму боргу в розмірі 11 918 грн. слід перемножити на індекси інфляції за вказаний період: (11918 грн. х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,004 х 0,990 х 0,992 х 1,023 = 18107,29 грн.), що становить 18 107,29 грн.

Таким чином, інфляційні втрати складають: 18 107,29 - 11 918 = 6 189,29 (грн.), які й підлягають стягненню з відповідача в користь позивача. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в наведеній частині позову слід змінити.

Доводи апелянта про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд зіслався на те, що повідомлення про виконання п. 2.3.6 договору від 29.11.2013 року було надіслано позивачу 14.10.2014 року, тобто після закінчення встановленого договором строку виконання цього договору, та не взяв до уваги лист від 22.08.2014 року, надісланий позивачу до закінчення вказаного строку, в якому його повідомлено про зміни в законодавстві Канади та про необхідність надання відомостей про рівень знань англійської мови, не заслуговують на увагу, оскільки таким листом (а.с. 49) відповідач повідомив позивача про зміну, яка стосується вимог до оформлення такого документу як LMO (Labour Market Opinion), щo зараз носить назву LMIA (Labour Market Impakt Assessment). Labour Market Impakt Assessment (LMIA) оформляється шляхом подачі документів в канадський центр зайнятості та показує потребу в працівниках з інших країн у випадку якщо немає канадських жителів, здатних приступити до виконання заявленої вакансії. Дані зміни дещо ускладнили процес оформлення документів роботодавцю і на даний час є частиною програми International Mobility Program.

Як вбачається з наведеного листа, в ньому жодним словом не говорилось про необхідність надання відомостей про рівень знань англійської мови.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судом визначена сума, підлягаюча стягненню з відповідача без дотримання умов договору в п. 6.9, а саме без відрахування витрат, затрачених агентством на оформлення документів, переклади, завірення.

Згідно матеріалів справи, відповідачем надано суду копію розрахунку затрат по допомозі в оформленні документів ОСОБА_3 (а.с. 78), яка не є належним доказом понесення таких витрат в розумінні ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України, а тому не може братися судом до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині розміру інфляційних нарахувань за весь час прострочення грошового зобов'язання, підлягаючих стягненню з Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 слід змінити та стягнути замість 16 983,15 грн. інфляційних втрат - 6 189,29 грн.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2016 року в частині розміру інфляційних втрат за весь час прострочення грошового зобов'язання змінити.

Стягнути з Туристично-імміграційного інфоцентру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 6 189,29 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення грошового зобов'язання.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.