Єдиний унікальний номер 219/8905/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2071/2016

Категорія: 26

Головуючий 1 інстанції: Дубовик Р.Є.

Доповідач: Новікова Г. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Гапонова А.В., Канурної О.Д.

при секретарі: Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмуті апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську на рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду, спричинену в результаті травмування на виробництві у сумі 25000 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що комісією по розслідуванню нещасного випадку з позивачем встановлено 25% його вини у нещасному випадку. При визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано положення ст..23 ЦК України щодо розумності та справедливості. Із висновку МСЕК,що міститься в особовій справі потерпілого не вбачається,що комісією було встановлено спричинення позивачеві моральної шкоди. Матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував,що симптоми позивача, на які він посилається, були спричинені йому травмуванням і їх не було до трудового каліцтва. Вважає, що позивачем не надано доказів про спричинення самої моральної шкоди та не зазначено обґрунтування її розміру. На МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди, однак такий висновок позивачем не надано.

Відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 30.03.2007 року, виключено частину 3 ст.34, яка передбачала право потерпілих на відшкодування моральних збитків. Позивач звернувся до суду в 2016 році, виключення моральної шкоди із складу страхових виплат виключає і обов'язок Фонду по їх виплаті. В даному випадку відшкодовувати моральну шкоду повинен роботодавець.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „е" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(в редакції на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров» я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров»я тощо.

Ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Встановлення Законом обов»язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1996 року по 11.11.2004 року працював у ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», де 24.04.2004 року з ним стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 11.11.2004 року позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності первинно у зв'язку із виробничою травмою та 2-гу групу інвалідності.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення втрати працездатності вперше висновком МСЕК, тобто 11.11.2004 року. В зазначений період діяли положення ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали обов'язок Фонду соціального страхування у разі настання страхового випадку провести виплату потерпілому грошової суми за моральну шкоду. Тому суд у відповідності до вимог Закону дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Відділення обов'язку відшкодування моральної шкоди позивачеві.

Посилання на те, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, оскільки висновок МСЕК не утримує з цього питання висновків, а тому відсутні підстави для задоволення позову, не можуть бути прийняті до уваги, так як саме по собі ушкодження здоров» я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняє йому моральні та фізичні страждання. Висновком МСЕК позивачеві встановлено ушкодження здоров» я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним. Що стосується доводів про відсутність висновку експертизи про наявність моральної шкоди, то висновок експертизи щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди для суду не є обов'язковим і оцінюється судом разом з іншими доказами та не має заздалегідь встановленого значення відповідно до вимог ст.ст.147,212 ЦПК України.

Доводи про недоведеність спричинення моральної шкоди суперечать встановленим обставинам.

Посилання на те, що положення про відшкодування моральної шкоди виключено із Закону, а тому відсутні підстави для задоволення позову є безпідставним ,оскільки на момент встановлення стійкої втрати працездатності позивачеві положення щодо відшкодування моральної шкоди Фондом діяли, зміни до Закону про виключення права застрахованих на відшкодування моральної шкоди внесені в послідуючому зворотної сили не мають і не звільняють Фонд від відшкодування моральної шкоди, спричиненої до прийняття Закону в новій редакції.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував характер і тривалість страждань, стан здоров» я потерпілого, наявність його вини в тому, що стався нещасний випадок, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Підстав для зміни визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди не вбачається.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.308,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: