Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/112/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представників позивача Стрілкової Н.В., Свідрак О.О., Єрмольченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 р. у справі № 805/112/16-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсною та скасування податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Межрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просила, визнати недійсною та скасувати податкову консультацію відповідача від 27.11.2015 року № 26071/10/28-10-06-11 (а.с.5-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції скасував податкову консультацію Межрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 27.11.2015 року №26071/10/28-10-06-11 надану ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (а.с.41-43).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального права. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.59-61, 97-98).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив що, відповідно до положень пп.14.1.13, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, при безоплатному постачанні товару/послуг база оподаткування податком на додану вартість не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів/послуг - нижче їх собівартості). Отже на думку апелянта, при безоплатному постачанні товарів/послуг база оподаткування ПДВ визначається на рівні не нижче ціни придбання товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів/послуг - не нижче їх собівартості).

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

12 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до відповідача з листом про надання податкової консультації на підставі статті 52 ПК України, в якій просило надати консультацію щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) з 01.01.2015 року, під час придбання яких підприємством було відображено податковий кредит, а також товарів (робіт, послуг), які придбавались без ПДВ. В заяві підприємство посилаючись на пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 198.5 ст. 198 ПК України зазначило, що операції з безоплатної пердачі не є діяльністю, спрямованою на отримання доходу, а отже, вона відноситься до операцій, що не є господарською діяльністю. Таким чином, на погляд підприємства, для цілей нарахування податкових зобов'язань з ПДВ до такої операції потрібно застосувати спеціальну норму, а саме п. 198.5 ст.198 ПК України, виходячи з бази оподаткування відповідно до п.189.1 ст.189, ПК України. На підставі з наведеного просило надати відповідь на такі питання:

1.)Чи правомірно позиція підприємства, в частині застосування п. 189.1 ст.189 ПК України для визначення бази оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ у разі безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)?

2.)Чи потрібно нараховувати податкові зобов'язання по операціях з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), у разі якщо при придбанні таких товарів (робіт, послуг) не було відображено податковий кредит?

Відповідач листом № 26071/10/28-10-06-11 від 27.11.2015 року «Про надання податкової консультації», надав податкову консультацію, у якій роз'яснив, що виходячи з положень п.п.14.1.13, п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст185, п.188.1 ст.188 ПК України Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2014 року № 957, при безоплатному постачанні робіт (послуг, товарів) база оподаткування податком на додану вартість не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів-послуг - не нижче їх собівартості) (а.с.24-25).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надана відповідачем податкова консультація суперечить нормам ПК України, надана без урахування положень п.198.5 ст.198 та п.189.1 ст.189 ПК України та не містить відповідь на всі поставлені позивачем питання.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2, 52.5, 52.6 ст. 52 ПК України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Пунктом 52.4 статті 52 ПК України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Чинним законодавством не визначено процедури розгляду запитів на надання податкової консультації.

Податкова консультація, у розумінні наведених норм, є правовим актом індивідуальної дії, що полягає у наданні податковим органом практичної допомоги платнику податків у вигляді певних порад, рекомендацій, надання інформації, розкритті змісту закону, поясненні термінів, та ін. щодо використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів. При цьому консультація не може виходити за межі закону.

Колегія суддів зазначає, що при підготовці податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства контролюючий орган має не лише проаналізувати усі норми, що регулюються спірні правовідносин, та норми, на які посилається заявник у своєму зверненні, а також дослідити додані до звернення документи, у тому числі із можливим витребуванням додаткових документів у рамках строку розгляду такого виду звернення.

Таким чином, платнику податків надане право звертатись до суду з позовними заявами, які містять вимоги про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації.

На думку позивача, у податковій консультації відсутні відповіді на всі питання, а надана відповідь на питання суперечать нормам закону.

Як зазначалось раніше, позивач звертався до відповідача з заявою про надання податкової консультації з урахуванням пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, за наступними питаннями: 1.)Чи правомірно позиція підприємства, в частині застосування п. 189.1 ст.189 ПК України для визначення бази оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ у разі безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)? 2.)Чи потрібно нараховувати податкові зобов'язання по операціях з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), у разі якщо при придбанні таких товарів (робіт, послуг) не було відображено податковий кредит?

Відповідно до пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються: фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням;

Згідно пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Колегія суддів зазначає, що сутність операцій, що підпадають під визначення постачання товарів полягає у відчуженні (передачі права на розпорядження) товарами будь-яким способом, як за добровільним рішенням платника, так і при примусовому відчуженні за рішенням суду, як оплатно, так і безоплатно. Постачання послуг є об'єктом оподаткування податком незалежно від того, чи оплатно постачаються послуги, чи безоплатно, добровільно чи примусово. При цьому, при вирішенні питання віднесення або не віднесення операції до об'єктів оподаткування ПДВ, повинен виходити з економічного змісту операції.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу нараховуються платником податку у випадку, якщо придбанi/спорудженi товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операцiях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу є діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Тобто, кожен конкретний випадок податкових відносин, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.

Однак, відповідачем, при наданні податкової консультації не надано повної та розгорнутої відповіді на конкретно постановлені позивачем запитання щодо застосування п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України для визначення бази оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ у разі безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) та нараховування податкових зобов'язань по операціях з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), у разі якщо при придбанні таких товарів (робіт, послуг) не було відображено податковий кредит, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм та випадків їх застосування, що є порушенням п. 52.2 статті 52 Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та не надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем питання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, надану відповідачем податкову консультацію не можна вважати обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям правомірності, а тому повинна бути визнана недійсною та скасована в силу вимог ст. 53 ПК України, з чим погоджується колегія суддів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 р. у справі № 805/112/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 р. у справі № 805/112/16-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 24 листопада 2016 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська