Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/3026/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів: Широкової Л.В., Талько О.Б.,

при секретарі Порохні М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області, Державного казначейства України на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування їй допомоги як дитині війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі та стягнути недоплачені кошти.

Постановою Попільнянського районного суду від 03 червня 2009 року позов задоволено частково, зобов»язано держказначейство перерахувати кошти, належні до виплати позивачу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року управлінню Пенсійного фонду, а вказане управління зобов»язано ці кошти виплатити.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Держказначейство в своїй апеляційній скарзі зазначає, що не є належним відповідачем.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга Пенсійного фонду України не підлягає задоволенню, а Держказначейства України задоволенню підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 вказаного Закону було обмежено Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому виплати пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги в 2008 році проводилась в меншому, ніж передбачено Законом, розмірі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” щодо обмеження виплат, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Зазначені рішення є обов'язковими до виконання на всій території України та мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд України не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.

Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції, і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.З ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, та відсутності нормативного акту, який регулює механізм розрахунку підвищення пенсій, є безпідставними. ’

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання неправомірними дій УПФ України щодо відмови позивачу у нарахуванні надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни та зобов»язання його провести відповідну виплату.

Разом з тим суд дійшов невірного висновку щодо зобов»язання Держказначейства провести виділення та перерахунок коштів управлінню Пенсійного фонду, оскільки саме на Пенсійний фонд України законодавством покладено проведення таких виплат.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова відносно держказначейства підлягає скасуваню, і в цій частині слід ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 202, 205,207, 212 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

В задоволенні апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області відмовити.

Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовільнити.

Скасувати постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 червня 2009 року в частині зобов»язання Державного казначейства України виділити та перерахувати кошти управлінню Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області для виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України про зобов»язання вчинити дії.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: