Єдиний унікальний номер 722/1169/15-ц

Номер провадження 2/722/10/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого-судді: Побережної О.Д.

при секретарі: Горн Г.П.

за участі: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ рухомого майна, визначення часток та стягнення грошової компенсації частки у спільній власності, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 14.07.2016 року звернулася через поштове відділення до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Позивачка та її представник під час судового розгляду неодноразово уточнювали та збільшувати позовні вимоги і згідно остаточних позовних вимог просять:

- встановити факт проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 06.10.2002 року по 27.07.2003 року;

- визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, загальною вартістю 400 886 грн. (період будівництва 2003-2005 роки), 48 позицій, які визначені пунктом другим у висновку № 138 від 26.02.2016 року, складеним судовим експертом ОСОБА_5, який розташований на земельній ділянці 0,25 га, яка знаходиться в користуванні відповідача та знаходяться за адресою: вул. Руська, буд. №123 с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, а також меблі та техніку: пральну машину моделі «ВЕКО», вартістю 2850 грн., двокамерний холодильник моделі «Snaige», вартістю 1900 грн., телевізор моделі «LG», вартістю 807 грн., меблеву стінку, вартістю 1900 грн., люстру, вартістю 380 грн., стінку дитячу вартістю 2375 грн., супутникову антену вартістю 427 грн., загальною вартістю 10639 грн. спільним майном сторін;

- визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку (період будівництва 2003-2005 роки), 48 позицій, які визначені пунктом другим висновку №138 від 26.02.2016 року, складеним судовим експертом ОСОБА_5, який розташований на земельній ділянці 0,25 га, яка знаходиться в користуванні відповідача та знаходяться за адресою: вул. Руська, буд. 123 с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області та стягнути з відповідача на її користь 200443 грн., як 1/2 вартості будівельних матеріалів та конструктивних елементів;

- виділити позивачці в натурі: пральну машину моделі «ВЕКО», вартістю 2850 грн., двокамерний холодильник моделі «Snaige», вартістю 1900 грн. та телевізор моделі «LG», вартістю 807 грн., а всього рухомого майна на загальну суму – 5557 грн.;

- виділити відповідачу в натурі: меблеву стінку, вартістю 1900 грн., люстру, вартістю 380 грн., стінку дитячу, вартістю 2375 грн., супутникову антену, вартістю 427 грн., а всього рухомого майна на загальну суму 5082 грн.;

- стягнути з позивачки на користь відповідача 475 грн. як різницю у вартості рухомого майна;

- стягнути з відповідача на її мою користь 1/2 частку вартості багаторічних насаджень (дерев яблунь та груші) в кількості 91 шт., які знаходяться на земельній ділянці за адресою: вул. Руська, буд. 123 с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, загальною вартістю 7662 грн. 50 коп.;

- стягнути з відповідача на її користь 1/2 частку врожайності багаторічних насаджень (дерев яблунь та груші) за період 2013-2015 рік , які знаходяться за адресою: вул. Руська, буд. 123 с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, загальною вартістю 22 987 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати в розмірі 3982 грн. 53 коп. сплаченого судового збору, 5456 грн. витрат пов’язаних з проведенням експертизи та витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 22599,20 грн.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити. Крім того, допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_1 надала суду наступні пояснення. У фактичних шлюбних відносинах однією сім`єю вона почала проживати з відповідачем з 06.10.2002 року (від дня заручин) за адресою: вул. Руська, буд. 123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області. За даною адресою був розташований старий будинок, який знесли і вони почали будувати новий будинок. Всі питання щодо будівництва даного будинку вони вирішувати спільно. На дату їхнього весілля будинок був зведений та накритий. Мати позивачки ОСОБА_6 з 2000 року працювала за кордоном та передавали їй кошти. Під час перебування у шлюбу сторонами були придбано рухомі речі: пральна машинка, телевізор, холодильник, спальня, м`яка частина, кухонний набір, тумбочка. При цьому, батько позивачки взяв кредит для придбання меблів, який виплачувався виключно за кошти, які передавала мати позивачки. При цьому, вважає дане рухоме майно спільною власністю сторін. За кошти, які передала мати позивачки були придбані саджанці дерев (яблунь, груш), які вони за спільні кошти посадили на земельній ділянці, яка розташована поруч з будинком. З 2008 року позивачка проживала за кордоном протягом п`яти років, а їхня спільна з відповідачем дитини за їхньою спільною згодою проживала за даною адресою з відповідачем. 23.12.2010 року вони розірвали шлюб. 25.09.2012 року вона дізналася, що її на підставі рішення суду за позовом відповідача було знято з реєстраційного обліку у даному будинку. Однак, 27.12.2012 року її знову зареєстрували за даною адресою. У будинку позивачка перестала проживати з травня 2012 року. Її особисті речі, зокрема одяг, по даний час знаходяться у даному будинку, оскільки відповідач відмовляється їх повернути. 14.10.2014 року позивачка зверталася до РВ УМВС України в Чернівецькій області з приводу вчинення відповідачем перешкод у користуванні даним будинком. До її звернення у 2014 році з зазначеною заявою між ними був спір щодо користування будинком та розподілу рухомих речей.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі. Крім того, допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_3 надав суду наступні пояснення. У 2002 році ним був придбаний житловий будинок та земельна ділянка, площею 0.16 га, які розташовані за адресою: вул. Руська, буд. 123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області. Договір купівлі-продажу щодо земельної ділянки ним не був зареєстрований. Старий житловий будинок було знесено без отримання будь-яких дозволів та самочинно побудовано новий житловий будинок. Даний будинок був побудований до реєстрації шлюбу за його кошти, які він передавав своєму батькові. До реєстрації між сторонами шлюбу він працював у Москві, а потім в м. Одеса. Заперечує обставини спільного проживання з позивачкою однією сім`єю з 06.10.2002 року (від дня заручин), оскільки він був відсутній у селі, а відповідачка проживала у свого батька до дня реєстрації шлюбу. Коли він приїжджав до батьків, то вона приходила до нього в гості. Вони не були разом на заробітках і до реєстрацію шлюбу у них були окремі кошти. Мати позивачки не надсилала йому кошти для будівництва будинку. У 2008 році позивачка поїхала в Італію і за їхньою спільною згодою їхня спільна дитина проживала разом з ним. Також у даному будинку проживала молодша сестра позивачки. Коли позивачка повернулося з Італії, то подала до суду на розірвання шлюбу і через неділю знову поїхала в Італію. З того часу у даному будинку вона не проживала. Сестра позивачки після розірвання шлюбу також не проживала у даному будинку. Після розірвання шлюбу їхня спільна з позивачкою дочка проживала з ним чотири з половиною років. позивачка відразу забрала свої особисті речі, залишивши лише речі доньки. У 2014 році позивачка зверталася до нього з приводу того, що хоче проживати у побудованому ним будинку, але на той час вона проживала вже з іншим чоловіком і у відповідача була дівчина, тому він їй відмовив. Позивачка зверталася до нього з приводу сплати їй 1/2 частини вартості будинку під час розірвання шлюбу у 2010 році, однак він не погоджувався та казав, щоб вона зверталася до суду. На даний час у нього сім`я з іншою жінкою, у них є спільна дитина і вони проживають у даному будинку. Після розлучення з позивачкою ним було проведено новий ремонт будинку. Погоджується, що під час перебування у шлюбі ними за спільні кошти було придбане рухоме майно, яке зазначено позивачкою у змісті позовних вимог. Щодо дерев, то з саджанців, які були посаджені під час шлюбу залишилося 50 дерев, а інші він посадив після розірвання шлюбу. При цьому він самостійно ніс всі витрати щодо догляду за деревами.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дав показання, що позивачка і відповідач є його знайомими. З 2001 року він привозив позивачці передачі з Італії від її мами ОСОБА_6 Позивачка ОСОБА_8 на той час ще навчалася у школі. Що саме передавала їй мати свідку невідомо. Крім передач мама позивачки передавала грошові кошти, які він передавав їй особисто. Пізніше прізвище позивачки стало «Ткач» і свідок зрозумів, що вона вийшла заміж. Після зміни прізвища свідок продовжував передавати позиваці кожного місяця передачі від її мами. В яких конкретно розмірах передавалися кошти свідок не пам`ятає. Свідку невідомо де саме проживала позивачка, оскільки за передачами вона виходила до нього на дорогу.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні дав показання, що мати позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_6 є його двоюрідною сестрою. Свідок був присутній на весіллі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Ще один раз він був у них під час проведення «клаки» у 2003 році. При цьому, були також присутні позивачка ОСОБА_1 та її батько. На день проведення весілля будинок вже був збудований. Зі слів матері позивачки свідку відомо, що вона постійно казала, що їй потрібно допомогти дітям добудувати будинок.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні дав показання, що позивачка ОСОБА_1 є його рідною донькою, з якою він перебуває у нормальних відносинах, а з відповідачем ОСОБА_3 свідок перебуває у неприязних відносинах. У листопаді 2001 році відповідач прийшов до нього зі своїм батько та сказав, що хоче одружитися на доньці свідка. З листопада 2001 року його дочка почала спільно проживати з відповідачем ОСОБА_3 у будинку його батьків. Будинок вони починали будувати разом за спільні кошти. Весною 2002 року була «клака», під час якої з їхньої сторони було приблизно 30 чоловік, які безоплатно виконували будівельні роботи: мастили глиною стіни та стелю будинку. Вікна та двері в будинок зробив батько відповідача. Свідок возив вставляти скло у вікна та двері. Потім вони наймали робітників, які штукатурили стіни, робили вимощення, підбивали піддашники вагонкою. Матеріали купувала ОСОБА_1 та з робітками розраховувалися коштами, які передавала її мама. Всередині будинку були проведені внутрішні роботи: поштукатурені стіни, підбито стелю гіпсокартом. Крім того, позивачка купувала матеріали для облаштування електричної проводки, вимикачі. Свідок особисто прокладав електричну проводку у будинку. Крім того, вони наймали робітників для проведення внутрішніх робіт у будинку, для проведення яких матеріали купувала позивачка, за кошти, які передала ОСОБА_6, а також вона розраховувалася з робітниками за виконанні ними роботи. Свідок брав участь під час посадки білу будинку саджанців дерев (яблук, груш), які були придбані за кошти, які передала ОСОБА_6 До проведення у будинку внутрішніх робіт з криниці до будинку було проведено воду. Свідок брав кредит для придбання меблів (спальні, прихожої та стінки). ОСОБА_1 проживала у будинку лише до розірвання шлюбу, а після розірвання шлюбу вона у даному будинку більше не проживала.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дала показання, що позивачка ОСОБА_1 є її рідною сестрою. Свідок пам`ятає весілля позивачки та відповідача. Однак, не пам`ятає в якому стані готовності був будинок. На весілля їхній дядько подарував їм телевізор. До весілля позивачка проживала у відповідача з часу їхніх заручин. Потім у 2005 році свідок переїхала проживати до них. На той час у будинку була підлога (ламінат), обладнано ванну кімнату. На стінах шпалери, була пральна машинка, холодильник. У даному будинку вона проживала періодично з 2005 року по 2012 рік. У 2008 році її сестра виїхала за кордон, а свідок залишилася доглядати за дитиною. У 2009 році позивачка повернулася. У 2010-2012 роках свідок проживала у будинку. Їхня мама передавала їм гроші, речі для дитини, їжу та інші речі. Коли вони садили біля будинку сад, батько та дід свідка допомагали. Матеріали на електроізоляцію були придбані матір`ю позивачки. У 2010 році свідок виїхала в м. Чернівці, але вони разом приїжджали з позивачкою та проживали у даному будинку місяць-півтора. До 2014 року племінниця проживала з відповідачем, але з 2012 року вона проживала фактично з матір`ю відповідача. Позивачка забезпечувала дитину одягом та їжею. У період з 2002 року по 2011 рік відповідач ніде не працював .Всі розрахунки за матеріали (шпаклівка, грунтівка, фарба, ламінат, плитка для ванної кімнати, ванна) здійснювала ОСОБА_1 за кошти, які передавала її мати. Також позивачка розраховувалася даними коштами з робітниками. Відповідач жодного разу ні за що не платив. Батьки відповідача купили дитячий куточок. Батько свідка взяв кредит, щоб купити їм меблі. Після розлучення відповідач хотів зняти відповідачку з реєстраційного обліку і між ними восени 2012 року виникли суперечки. Після 2012 року позивачка у даному будинку не проживала.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні дала показання, що відповідач ОСОБА_3 є його двоюрідним братом, він є їхнім вінчальним батьком, з позивачкою ОСОБА_1 у свідка нормальні відносини. У 1999 року він разом з відповідачем разом працювали у Москві на роботі, де заробляли від 50 до 700 доларів на місяць. Періодично вони приїжджали додому. Позивачка приїжджала у гості до свого родича. Однак, спільно з відповідачем у Москві вона не проживала. Свідок допомагав грошима відповідачу у будівництві будинку, яке фактично до весілля здійснював батько відповідача. Потім відповідач відпрацьовував ці кошти. Відповідач з свідком також працювали один місяць в м. Одеса, до них приїжджала позивачка. Однак, вони разом не жили. Це було приблизно за місяць до весілля. На час весілля будинок був збудований, були вікна, двері, а також була криниця. До весілля свідок разом з відповідачем купували деревину та шифер для будинку, за які платив відповідач ОСОБА_3 Свідок допомагав завозити у 2002 році вікна для будинку.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні дав показання, що з позивачкою ОСОБА_1 він не був знайомий до її одруження з відповідачем ОСОБА_3 Відповідача ОСОБА_3 свідок знає з дитинства, оскільки знайомий з його батьками. Батько позивача ОСОБА_14П.у 2001 році звернувся до свідка, який на той час працював будівельником, з приводу виготовлення документів на житловий будинок, який мав бути побудований за адресою: вул. Руська, буд. 123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області. Зокрема, щодо виготовлення плану будинку, а також виписки та перевезення будівельних матеріалів (пісок, камінь, плити для перекриття, керамічний блок, шифер, деревину, кільця до криниці). За матеріали та їх перевезення зі свідком розраховувався батько позивача. Свідок періодично бував на даному будівництві. До весілля позивачки та відповідача, яке було у 2003 році, будинок був повністю збудований, викопано колодязь, а також встановлені вікна та двері. До весілля свідок не бачив позивачку у будинку батьків відповідача.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні дав показання, що позивачка та відповідач є його вінчальними батьками і в них на даний час нормальні відносини. На час їхнього весілля у 2003 році будинок вже був збудований, вставлені вікна та двері. Відповідач ОСОБА_3 до весілля працював і висилав батькові гроші, за які його батько будував будинок. Свідок був на заручинах у ОСОБА_1 дома разом з відповідачем. До весілля ОСОБА_1 зустрічалася з ОСОБА_16М, однак разом вони не проживали, оскільки відповідач постійно був на заробітках, приїжджав лише декілька разів на рік. Після весілля свідок разом з відповідачем купувати цемент, батареї та інші матеріали, за що розраховувався відповідач. Перед весіллям свідок був на «клаці», на якій також була позивачка та її батько, коли глиною мастили дах. Після весілля він бував у даному будинку і бачив, що там проводяться внутрішні роботи. Після розірвання шлюбу свідок позивачку у будинку не бачив.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні дав показання, що позивачка та відповідач є його знайомими. Свідок з 1998 року працював завідуючим млином і разом з ним до 2000 року працював батько відповідача. Господарський двір знаходився приблизно за 100 м. від будинку ОСОБА_14 Біля їхнього будинку була земельна ділянку, яку вони купили та у 2001 році розпочали будівництво житлового будинку. У 2002 році завезли блок, у 2003 році збудували стіни, накрили будинок, вставили вікна та двері. У 2003 році було весілля. До весілля у травні 2013 року була «клака», на якій був свідок, сусіди та родичі сторін: мастили глиною стіни та дах будинку. До весілля позивачка та відповідач спільно не проживали. Після весілля вони проживали у будинку батьків відповідача. Крім того, у період з 2009 року по 2015 рік свідок працював сільським головою. Приблизно півтора роки тому, до нього зверталася позивачка щодо розподілу спільного з відповідачем майна. Вони спільно з секретарем сільської ради оглянули будинок та речі, які були у кімнатах. При цьому, відповідач не заперечував щодо проведення огляду. Було складено акт. Більше відповідачка до свідка не зверталася. Свідку невідомо до якого часу позивачку проживала у даному будинку.

Свідок ОСОБА_18С у судовому засіданні дала показання, що з позивачкою ОСОБА_1 вона знайома від дати її весілля з відповідачем ОСОБА_16М, який проживає по сусідству від неї. Коли точно почали будувати будинок свідок не пам`ятає. Відповідач на той час був на заробітках, а зі слів його батьків свідку відомо, що він висилав гроші на проведення будівництва будинку. Будинок було побудовано до весілля: стіни, дах, вставлені вікна, двері. Свідок була на «клаці», коли мастили глиною дах та стіни будинку. Позивачка та відповідач не проживали спільно до весілля, оскільки відповідач постійно був на заробітках. Після весілля вони жили у батьків ОСОБА_3 Після того, як ОСОБА_1 поїхала в Італію, вони спільно з відповідачем більше не проживали.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні дала показання, що відповідач ОСОБА_3 є її рідним сином. Після заручин позивачка ОСОБА_1 у них не жила, оскільки ОСОБА_3 постійно був на заробітках. До весілля її син постійно працював та передавав їм кошти, за які вони проводили будівництво нового будинку, оскільки старий будинок було знесено. У 2002 році, коли вже будинок було побудовано, ОСОБА_3 було оформлено договір купівлі-продажу. До весілля була «клака», на якій були присутні і родичі позивачки. До реєстрації шлюбу будинок був накритий, встановлені вікна та двері, зовні стіни помащені глиною, підлога всередині будинку була засипана керамзитом. Після весілля позивачка та відповідач жили з ним у будинку, а у 2006 році перейшли проживати до нового будинку. Позивачка казала, що її мати передає їй гроші, але скільки і на що вона їх витрачала свідку невідомо. У 2010 році позивачка повернулася з Італії, подала на розлучення і знову поїхала до Італії. Після цього вона у будинку більше не проживала. Після весілля будинок було поштукатурено зовні та всередині, облаштовано підлогу, пофарбовано стіни, облицьовано плиткою ванну кімнату, облаштовано отоплення та електропостачання. Після весілля позивачка та відповідач садили дерева (яблуні та груші).

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні дав показання, що відповідач ОСОБА_3 є його рідним сином. У 2000 році він за кошти, які передав його син купив земельну ділянку. У 2001 році свідок купив блок за кошти, які передавав ОСОБА_3 У 2002 році було викопано фундамент і почали будівництво будинку, за кошти, які свідку передавав його син. До весілля була «клака», коли мастили стіни та дах, крім того було встановлено вікна та двері, підлогу всередині будинку засипано керамзитом. Після весілля будинок було поштукатурено зовні та всередині,підбито гіпсокартоном стелю, облаштовано підлогу, пофарбовано стіни, облицьовано плиткою ванну кімнату, облаштовано отоплення та електропостачання. За чий кошти купувалися матеріали та оплачувалася робота свідку невідомо. Після розірвання шлюбу у 2010 році позивачка у будинку більше не проживала. Сестра позивачки проживала у будинку у 2008 році, приблизно один рік, а потім поїхала в Італію. Після весілля позивачка та відповідач садили дерева (яблуні та груші), за кошти відповідача. Позивачка ОСОБА_1 до весілля разом з ними та відповідачем ОСОБА_3 спільно не проживала.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні дала показання, що у 2004 році вона разом зі своїм братом ОСОБА_20 виконувала певні роботи у будинку: шпаклювала стелю та стіни, фарбувала стіни, лакувала підлогу та міжкімнатні двері, шпаклювала вікна зовні та всередині, фарбувала вікна, клеїла багети. Хто купував матеріали і за чиї кошти свідку невідомо. За роботу з ним розраховувалася позивачка ОСОБА_1, казала що дані кошти їй передає за кордону її мати. Їм було заплачено за роботу приблизно 20000 грн. Що саме їм робити казали як позивачка, так і відповідач.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні дав показання, що у даному будинку він наприкінці 2013 року встановлював опалення: котел, батареї, кахляну пічку на кухні, а також встановлював сантехніку: ванну, умивальник, унітаз, біде, на кухні умивальник. Крмі того, прокладав труби та каналізацію. За матеріалами він їхав з позивачкою або відповідачем, з ким саме точно свідок не пам`ятає. Хто з них саме розраховувався за матеріали та за виконану ним роботу свідок також не пам`ятає.

Заслухавши пояснення позивачки та відповідача., допитаних як свідків, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15В, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_21, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачка та відповідач з 27.07.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Даний шлюб було розірвано на підставі рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.12.2010 року, яке набрало законної сили 04.01.2011 року (а.с. 11).

Сторони є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-Ми №221786, виданого 06.05.2015 року відділом ДРАЦС Сокирянського РЮ у Чернівецькій області (а.с.12).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 29.04.2015 року №1419, дитина на час видачі довідки проживає з матір`ю за адресою: вул. Пушкіна, буд.8 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області (а.с.13).

Відповідно до довідки Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22.05.2015 року №170 позивачка та неповнолітня ОСОБА_16 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).

Правовідносини, які виникли між сторонами у період до 01.01.2004 року регулювалися нормами чинного на той час Кодексу про шлюб та сім’ю (далі – КпШС), а з приводу правовідносин, які виникли після 01.01.2004 року регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу у період з 06.10.2002 року по 27.07.2003 року, то встановлення даного факту не було передбачено нормами КпШС, який регулював відповідні правовідносини до 01.01.2004 року. Крім того, поясненнями відповідача ОСОБА_16М, допитаного як свідка, а також показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_23 спростовуються пояснення позивачки ОСОБА_1В, допитаної як свідка, а також показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є її близькими родичами та зацікавлені у наданні показань на її користь щодо підтвердження даної обставини, відповідно суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у даній частині слід відмовити за безпідставністю.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВАВ 513243, який посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_24 за реєстровим №2284, 06.11.2012 року відповідач ОСОБА_3 купив у ОСОБА_25 за 500 грн. земельну ділянку, площею 0.1634 га, цільового призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області (а.с. 217-218). Однак, згідно пояснень відповідача даний договір купівлі-продажу ним не був зареєстрований, як після його укладення і по даний час.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, як на час укладення даної угоди, так і на час вирішення спору виникало з моменту державної реєстрації права власності. Оскільки позивачем не було проведено державну реєстрацію права власності відповідно ним не набуто відповідно до положень ст. 125 ЗК право власності на дану земельну ділянку.

З пояснень сторін, допитаних в якості свідків, а також показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_14 на даній земельній ділянці сторонами під час перебування ними у зареєстрованому шлюбі були посаджені дерева (яблуні, груші). Позивачка та її представник просять визнати спільної сумісної власністю сторін дані багаторічні насадження, а також їх врожайність за період 2013-2015 роки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 79 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеним щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Таким чином, зазначеними нормами ЗК України та ЦК України визначено, що багаторічні насадження є складовою права власності на земельну ділянку, а не самостійним об`єктом власності. Оскільки земельна ділянка була придбана відповідачем до одруження з відповідачкою, а також враховуючи, що право власності на неї ним не зареєстровано і час винесення судового рішення, дані багаторічні насадження не можуть бути визнані спільною сумісною власністю. Відповідно суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині, у т.ч. щодо визнання права спільної сумісної власності на врожайність даних багаторічних насаджень.

Під час шлюбу сторонами було придбано рухоме майно, яке на даний час згідно протоколу виїзного судового засіданні Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17.11.2015 року перебуває у володінні відповідача та вартість якого на час розгляду справи встановлена висновком судової товарознавчої, будівельно-технічної експертизи №138, складеного 26.02.2016 року судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-консультативний центр» ОСОБА_5: пральну машину моделі «ВЕКО», вартістю 2850 грн., двокамерний холодильник моделі «Snaige», вартістю 1900 грн., телевізор моделі «LG», вартістю 807 грн., меблеву стінку, вартістю 1900 грн., люстру, вартістю 380 грн., стінку дитячу вартістю 2375 грн., супутникову антену вартістю 427 грн., а всього загальною вартістю 10639 грн. ( а.с. 81-84, 135-168).

Згідно ч.1 ст.22 КпШС майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною власністю подружжя, крім речей індивідуального користування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-третьою ст. 372 ЦК України встановлено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дане рухоме майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки придбане ними під час шлюбу та за їхні спільні кошти і при поділі їх частки є рівними.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку серії ВАВ 513242, який посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_24 за реєстровим №2283 та зареєстровано 06.11.2002 року в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації за реєстровим №415, 06.11.2012 року відповідач ОСОБА_3 купив у ОСОБА_25 за 900 грн. житловий будинок літ. «А» глиновальковий, житловою площею 10 кв.м., який розташований за адресою: вул. Руська, буд.123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області (а.с. 219-220).

З відповіді КП «Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації» від 18.05.2015 року №46 вбачається, що при візуальному обстеженні домоволодіння, яке розташоване за адресою: вул. Руська, буд.123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, було виявлено, що старий житловий будинок, літ. «А» глиновальковий, загальною площею 15,8 кв.м. та житловою площею 10 кв.м. знесено, а побудований новий житловий будинок (а.с. 16).

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_3 даний будинок було побудовано ним самочинно, за особисті кошти і до реєстрації шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 На даний час будинок не здано в експлуатацію.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно пояснень сторін, а також показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15В, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_21 будівництво даного будинку було розпочато у 2001 році та станом на дату реєстрацію шлюбу між сторонами – 27.07.2003 року у ньому були в наявності: стіни, перекриття, дах, вікна, внутрішні та зовнішні двері. Всі інші матеріали, обладнання та конструкції, роботи були придбані або проведені сторонами у будинку під час перебування ними у шлюбі та за їхні спільні кошти.

Згідно висновку судової товарознавчої, будівельно-технічної експертизи №138, складеного 26.02.2016 року судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-консультативний центр» ОСОБА_5 вартість будівельних матеріалів, обладнання виробів та конструкцій, робіт, використаних в процесі будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: вул. Руська, буд.123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області становить 400886 грн. При цьому, експертом для визначення які саме будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції були використанні в процесі незавершеного будівництва зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами та їх кількість була зазначена у відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, зокрема 48 позицій (а.с. 135-169). Однак, у загальну вартість експертом зазначено і вартість матеріалів, обладнання та конструкції, а також роботи, які були проведені відповідачем ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу між сторонами на загальну суму 128074,64 грн. Відповідно суд приходить до висновку, що спільною сумісною власністю сторін є зазначене майно, яке було ними придбане під час шлюбу на загальну суму 272811,86 грн. та при поділі їх частки є рівними.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

27.11.2015 року відповідачем ОСОБА_3 було подано до суду письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо заявлених позовних вимог, в якій зазначає, що початок строку слід відраховувати з дати набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили – 04.01.2011 року ( а.с. 87).

Позивачкою ОСОБА_1 10.11.2016 року було подано до суду письмові пояснення на зазначену заяву відповідача, в якій вона зазначає, що про порушення свого права вона дізналася 02.09.2012 року, коли отримала копію заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19.06.2012 року, яким її за позовом відповідача ОСОБА_3 було визнано втратившою право на користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: вул. Руська, буд. 123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області. Позивачка звернулася з заявою про перегляд даного рішення і ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.10.2012 року дане рішення було скасовано, а ухвалою цього ж суду від 18.10.2016 року за заявою позивача позовні вимоги були залишені без розгляду. Вважає, що початок строку позовної давності слід відраховувати з 02.09.2012 року, оскільки саме тоді між сторонами виник спір, хоча спір відносно рухомого майна (меблів та техніки) виник у жовтні 2014 рок, коли вона звернулася до правоохоронних органів з заявою на неправомірні дії відповідача, який перешкоджав їй користуватися будинком. Крім того, просить врахувати, що вона і на даний час зареєстрована з донькою у спірному будинку. Просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як встановлено судом шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.12.2010 року, яке набрало законної сили 04.01.2011 року (а.с. 11).

Згідно пояснень відповідача, допитаного в якості свідка спір щодо майна між сторонами виник під час розірвання шлюбу і він повідомляв позивачку, що не має наміру вирішувати його у добровільному порядку.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивачки про те, що про порушення свого права власності на майно вона дізналася, отримавши копію заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19.06.2012 року, яким її за позовом відповідача ОСОБА_3 було визнано втратившою право на користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: вул. Руська, буд. 123 с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, оскільки спірним майном сторін було не житлове приміщення або визнання право на користування ним, а визнання права спільної сумісної власності на будівельні матеріали та рухоме майно.

Відповідно до довідки Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22.05.2015 року №170 позивачка та неповнолітня ОСОБА_16 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14). Позивачка просить суд врахувати дану обставину під час вирішення даного спору, однак без зазначення конкретно яким саме чином, відповідно суд позбавлений можливості навести відповідні мотиви.

З відповіді Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області від 02.12.2015 року № 41/463 на адвокатський запит надано інформацію, що 14.10.2014 року до чергової частини Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області зверталася ОСОБА_1 з приводу перешкоджання її колишнім чоловіком ОСОБА_3 користуватися спільним будинком. Дану заяву було зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за № 2690, однак під час перевірки заяви була встановлена відсутність ознак кримінального правопорушення та заявниці роз`яснено право на звернення до суду для вирішення цивільного позову (а.с.90).

Відповідач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про визнання ним за позивачкою права власності на спірне майно, відповідно відсутні підстави передбачені положеннями ст. 264 ЦК України для переривання перебігу позовної давності. Крім того, будь-яких поважних причин пропущення позовної давності позивачкою та її представником суду не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позивачка звернулася до суду з позовом після спливу позовної давності, який відраховується з дати набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, оскільки він фактично співпадає з датою, коли вона дізналася про порушення свого права власності, відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України у задоволенні позовних вимог про визнання будівельних матеріалів та конструктивних елементів, а також рухомого майна спільною сумісною власністю, поділ рухомого майна, визначення часток та стягнення грошової компенсації частки у спільній власності слід відмовити.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідно не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки будь-які понесені нею судові витрати.

На підставі ч.ч.1,2 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім‘ю України, ст. 60, ч.2 ст. 72 СК України, ст.ст 256, 260, 267, 368, 370, 373 ч.3 ЦК України, ч.ч.1.2 ст. 79 Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ рухомого майна, визначення часток та стягнення грошової компенсації частки у спільній власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:

Повний зміст рішення суду виготовлений 21.11.2016 року