Справа № 686/13234/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В.

при секретарі Гудловській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення процентів за користування чужими коштами, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 186888 гривень 99 копійок. На обґрунтування своїх вимог він зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2015 року, залишеним у цій частині без зміни рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року, визнано недійсним договір про фінансовий лізинг за №00009065, укладений між цим товариством і ним 25 листопада 2013 року та стягнуто з цього товариства на його користь 575043 гривні 05 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, нехтуючи цими вимогами закону відповідач йому цих коштів не повертає.

А тому, відповідно до положень ст. 536, ч. 1 ст.1048, ч. ч.1, 2 ст. 1214 ЦК України, просить стягнути на його користь 186888 гривень 99 копійок процентів за користування його коштами за період з 05 червня 2015 року по 05 липня 2016 року, тобто за 13 місяців.

Позивач направив до суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача на його користь 193989 гривень 63 копійки процентів за користування його коштами за період з 05 червня 2015 року по 19 вересня 2016 року.

Позивач в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об’єктивно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від

05 червня 2015 року, залишеним у цій частині без зміни рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року, визнано недійсним договір про фінансовий лізинг за №00009065, укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 25 листопада 2013 року та стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 575043 гривні 05 копійок.

Вказані кошти ТОВ «Порше Лізинг Україна» спрямував на рахунок державної виконавчої служби 19 вересня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №50032416 від 19 вересня 2016 року та визнається сторонами по справі.

Вищезазначеними рішеннями суду встановлено, що 25 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено письмовий без нотаріального посвідчення договір про фінансовий лізинг, за умовами якого товариство зобов'язалось передати у розпорядження ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Touareg 3,0 I V6 TDI, 2013 року випуску, , вартістю 66 500 доларів США, а відповідач зобов'язався у строк 60 місяців сплатити лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), придбати зазначений автомобіль за купівельною ціною, визначеною позивачем.

На виконання умов зазначеного договору 13 грудня 2013 року ОСОБА_1 сплатив 158 705 грн. 59 коп. (еквівалент 19855,57 дол. США), а 23 грудня 2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало йому автомобіль згідно з актом прийому-передачі.

Крім того, 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, запропоновано погасити всю суму заборгованості у розмірі 70 595 грн, штрафні санкції за прострочення сплати платежів у розмірі 3 065 грн. 31 коп., витрати понесені з метою повернення простроченої заборгованості в розмірі 8 348 грн 40 коп. протягом трьох днів з дня отримання вимоги.

9 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис нотаріуса, яким зобов'язано ОСОБА_1 повернути ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіль Volkswagen Touareg 3,0 I V6 TDI, 2013 року випуску, державний номерний знак АА 8998 ОЄ.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 14 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження, а 7 березня 2015 року на виконання виконавчого напису у ОСОБА_1 вилучено автомобіль та доставлено на зберігання на спец майданчик, про що складено акт №40 огляду тимчасово затриманого транспортного засобу, що передається на тимчасове зберігання.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_1 до відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа без самостійних вимог - ТзОВ "Порше лізинг Україна" про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва

ОСОБА_2 від 14.02.2015 р. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 №161 від 09.02.2015 р.

Суд убачає, що вказавши таку формулу визначення змінної процентної ставки, відповідач діяв нечесно, ввівши ОСОБА_1 в оману й порушивши тим самим ці вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак ці положення договору та додатку до нього є недійсними в силу ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що відповідач дізнався про безпідавність збереження грошових коштів з моменту повернення ОСОБА_1 ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіля, тобто 7 березня 2015 року, що встановлено також рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року.

Статтею 536 ЦК україни передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Відповідно до правової позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 - статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов’язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов’язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п’ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов’язальних правовідносин. З рішення суду зобов’язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Суд, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, застосував двосторонню реституцію, на виконання якої вирішив стягнути з відповідачів на користь позивача отримані від нього за продаж будинку кошти, які відповідачі не повернули. У зв’язку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 193989 гривень 63 копійки процентів за користування грошовими коштами за період з 07 квітня 2015 року по 19 вересня 2016 року ( в межах періоду заявленого у позові). Представником відповідача розрахунок нарахованих процентів не оспорюється.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст..ст. 536, 1212, 1214, 1048 ЦК України, ст..ст. 10, 11, 61, 212-214, 360-7 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 193989 гривень 63 копійки процентів за користування грошовими коштами.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь держави 1939 гривень 90 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя: